УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

УПЦ МП: Апокаліпсис відкладається

УПЦ МП: Апокаліпсис відкладається

Мабуть, такий "гарячої" зими, як ця, в історії Української православної церкви не було вже давно. Хіба що, рівно 20 років тому, коли в ній відбувся розкол - після Харківського собору, котрий обрав главою УПЦ митр. Володимира (Сабодана). З наступним об'єднанням частини священнослужителів і парафій навколо знятого з посади екс-предстоятеля, митр. Філарета (Денисенка). Який, втім, досить скоро "пішов на підвищення", ставши цілим "патріархом Всія України-Руси" - про визнання чого, правда, ні лідери канонічних православних церков світу, ні сама "Русь", ні навіть окремо взята вся Україна поки не повідомляли .

Так чи інакше, але після відбулися в УПЦ двох Синодів, 26 січня і 21 лютого, ситуація в церковному управлінні досить серйозно змінилася. Після першого з них, відстаючи "праву руку" митр. Володимира, архієпископа Олександра (Драбинко) від управління Київською єпархією (а, заодно, від контролю за фінансовими потоками при будівництві найбільшого в Україні кафедрального собору в Києві) ще зберігалася якась інтрига. Начебто домислів про те, що "ось видужає предстоятель - ужо покаже" кузькіну мать "всім" узурпаторам ", начебто об'єдналися митрополитів Агафангела Одеського, Іларіона Донецького і Павла Вишгородського.

Однак, йшли тижня - а ніяких реальних кроків від хворіє Владики зроблено не було. Тобто, вони були - але так і не увінчалися успіхом. Можливо тому, що ніхто в церкві достеменно не знав - виходять вони від самого їхнього лідера, або його "особистого секретаря", що монополізував як "доступ до тіла" свого шефа, так і похідні від нього папери. Відповідно, ширилися чутки про те, що саме арх. Олександр (Драбинко) і створює грізні циркуляри про відніманням церковній пресі від першенствуючого члена Синоду митр. Агафангела (останній її так і не віддав в Київ), і про заборону на скликання позачергового засідання Синоду 21 лютого.

Додатковий грунт цим чуткам додали і події навколо зазначеного лютневого Синоду. Присутні в столицю архієреї насамперед навідалися в лікарню до митр. Володимиру - де і отримали благословення на подальшу роботу. Можна, звичайно, послатися на те, що під цим не малося на увазі проведення Синоду - але це досить несерйозно. Про що, про що - але про мету приїзду в Київ вищого священноначалія чинному предстоятелю напевно б повідомили. І, якби він дуже хотів перешкодити проведенню Синоду - про якесь "благословенні", навіть самого загального характеру, мова б не йшла. Тим більше, що й після самого засідання коментарі Владики Володимира носили підкреслено нейтральний відтінок. Хоча і з виразом "особливої ??думки" - але ніяк не характеру владного "вето".

Узурпація влади - або торжество соборності?

Тим більше, що підстави останнього, м'яко кажучи, досить сумнівні. Прихильники точки зору про те, що "в УПЦ відбулася узурпація влади" забувають про те, що Православ'я - НЕ Католицтво, де наявна догмат про непогрішимість Папи в питаннях віри і церковної організації. І де ці питання він може вирішувати одноосібно. У православних же церквах, як мінімум, на словах, сповідається "соборність" - тобто, свого роду "колегіальність". І вищим органом управління Церквою є не предстоятель - а Собор. У перерві ж між його скликаннями - Синод, де "перша особа" Церкви є лише головою.

Так, при наявності безумовного авторитету і всецілої підтримки церковного більшості (в тому числі, і серед архієреїв) предстоятель багато питань вирішує фактично сам, лише з формальним проведенням через Синод. Але якщо такої підтримки немає - робити з цього факту чи не "кінець світу" не більш виправдано, ніж коли позиція спікера Ливина не збігається з голосуванням Верховної Ради. Або коли думка уряду України не відповідає з таким у тодішнього прем'єра Тимошенко щодо газової угоди - за укладення якого в обхід рішення Кабміну її зрештою й засудили.

Так що, швидше за все, мова йде не про якусь "партизанщини" з боку арх. Олександра, що виразилася в якоїсь "фабрикації" церковних Указів від імені предстоятеля. Просто сам предстоятель вже не має всецілої підтримки у членів Синоду - що і знаходить відображення в рішеннях останнього. Зауважимо, щоб висловити солідарність митр. Володимиру, хоча б частини його членів достатньо було не приїжджати в Київ до 21 лютого - і засідання зірвалося б просто від відсутності кворуму.

Ніде не люблять фаворитів

Однак архієреї на засідання приїхали - і, як і 26 січня, переважною кількістю голосів прийняли вельми знакові постанови. Головним з яких, зрозуміло, став новий "залп" по вищезгаданому митрополичому секретарю - Владику Олександра звільнили від обов'язків голови відділу Зовнішніх церковних зносин, що автоматично спричинило і звільнення з посади члена Синоду. Причому, з дуже грізними формулюваннями - "інтриганство, негідну і деструктивна поведінка" і навіть "хула на Святого Духа".

Останнє, мало що говорить нецерковних людині, має вельми важливий підтекст. Адже горезвісна "хула", за словами Христа, є непрощенним гріхом (у відмінності від інших) - і "не проститься ні в цьому віці, ані в майбутньому". Подібні звинувачення в Православ'ї споруджуються зазвичай майже виключно на єретиків, богооступніков і розкольників. Це, як і небувала перш анти-солідарність ключових архієреї УПЦ, в тому числі і з прихильників митр. Володимира, показують, наскільки сильно "дістав" їх молодий колега.

І монополізацією доступу до інформації та прийняття рішень главою церкви - згадаймо, як усього 6 років тому за куди менший монополізм на всі лади схиляли групу "любих друзів" Ющенка. І "винесенням сміття з хати", внутрішньої "кухні" синодальних засідань під позацерковних аудиторію. Що, до речі, теж не надто віталося ще апостолами - вони картали сучасних їм християн за те, що ті "судяться у зовнішніх".

Чи реальна "епідемія розколів"?

Але зрозуміло, прихильники опального архієпископа не схильні визнавати, що його зміщення з ключових церковних посад сталося з причини неадекватного його віком та авторитету впливу на предстоятеля і церковну політику. Замість цього на всі лади обсмоктується теза про "перемогу проросійських сил в УПЦ МП", і, відповідно, "поразці сил проукраїнських і автокефалістськими". Ну да, от саме через це, мабуть, митр. Черкаського Софронія, єдиного в церкви архієрея, виразно заявив про своє бажання бачити її автокефальною, призначили замість Драбинко керувати будівництвом кафедрального собору і на ряд інших важливих посад.

Заодно не менше голосно почали лунати голоси про "небезпеку нового розколу" - між згаданими церковними партіями. А епатажний московський політехнолог Андрій Окара навіть поспішив повідомити про потенційно небезпечні наслідки українських негараздів і для самої РПЦ. Мовляв, подивляться російські архієреї на приклад колег з України, що не поважають свого предстоятеля - та й влаштують патріарху Кирилу та-акую "фронду". Самі ж "автокефалісти" з УПЦ нібито можуть організувати власну церкву - в чому їм допоможе Константинопольський патріархат, взявши "неофітів" під свій омофор.

Зрозуміло, багато речей в Україні бачаться з Москви, м'яко кажучи, не цілком адекватно. Але незнання реалій власної церкви для начебто солідного експерта - моветон. Та були вже в РПЦ спроби влаштувати "фронду". Найгучніша з них - гучні заяви чукотського єпископа Діоміда, в пух і прах разнесшій Патріархію за "плазування перед владою" та інші гріхи. Ну і що: керівництво Церкви швидко позбавило надто критичного Владику сану - а місцева міліція просто не пустила групи оскаженілих "діомідовцев" в кафедральний собор, куди надіслали нового архієрея. Після чого інформацію про "загрозливому єдності РПЦ перебігу" можна знайти, володіючи лише дуже неабиякими навичками інтернет-пошуку.

До речі, в Росії ще кілька років тому була наявна під два десятка "альтернативних церков" - "древле-православних", "Апостолькому", "істинно-православних" і т.д. Правда, їх вплив обмежувався купкою столичної інтелігенції, зібралася навколо декількох священиків та архієреїв, і складають ці, з дозволу сказати, "церкви". Їх влада навіть особливо і не чіпає - зважаючи мікроскопічного впливу на уми віруючих, порівнянного з елітарним гуртком навколо якого нибудь "гуру".

Міняємо московське "шило" на константинопольське "мило"?

Ірассчітивать на можливість якогось розколу в УПЦ МП було б просто наївно. По-перше, ну куди підуть незгодні з нібито "дедалі сильнішим промосковським курсом церкви"? Під омофор Константинополя, як це передбачає Окара? Так сей омофор ні дано куди більш потужною церковної організації патріарха Філарета, в куди більш сприятливі для української автокефалії часи.

Тим більше, Константинополь - аж ніяк не благодійна контора з роздачі "ярликів на автокефалію". Повернути УПЦ статус своєї митрополії - так, тамтешній патріарх не відмовився б, але щоб давати повну незалежність? Але для чого канонічна православна церква константинопольської юрисдикції потрібна офіційному Києву? Адже "Вселенський патріархат" з 1974 року, після кризи на Кіпрі, існує виключно завдяки дипломатичним зусиллям США - не дала своїм союзникам туркам вигнати з країни за рештою греками і співробітників Патріархії.

І зробити хоча б частину українського канонічного Православ'я залежним від Константинополя - означає зробити його залежним і від позиції Вашингтона. Воно сильно треба вулиці Банковій - щоб про, скажімо, "необхідність демократизації" (зосередженої виключно у вимогах звільнити Тимошенко і Луценка) нагадував ще й призначений за моря "український" митрополит? Це якщо не рахувати того, що допустити такий розкол - це ознака повної "безхребетності" влади.

Піти в розкол? Собі дорожче ...

Та влада розколу і не допустить. Просто піти з УПЦ МП окремі незадоволені архієреї і священики, звичайно, можуть - але з храмами і єпархіями їх ніхто не відпустить. Не треба буде навіть втручатися в суто церковні справи - досить застосувати цілком законні методи. Не дарма ж перед січневим Синодом повідомлялося, що ревізію фінансових справ навколо Воскресенського кафедрального собору на прохання "трійки" керівних нині в церкві митрополитів робили державні контролюючі фіноргани. Які навряд-чи взялися б за це без санкції з самого верху.

А адже нині вже не тільки поважаючий себе єпископ, а й багато батюшки роз'їжджають на віп-автомобілях, які є лише "видимою частиною айсберга". І, якщо добре покопатися у відомостях витрати церковних коштів, всіляких пожертвувань - якщо не за розтрату, то за "ухилення від податків", при бажанні, можна посадити чи не будь-якого священнослужителя. Більш, ніж переконливий аргумент проти зайвого "правдоіскательства" - якщо не маєш репутації "безсрібника".

Втім, в УПЦ МП і не прийнято йти в розкол з усякого приводу. У відмінності від інших "гілок" українського альтернативного православ'я, багато з яких "розмножуються поділом", як тільки черговий ображений архієрей вирішує створити нову церкву "під себе". Мабуть тому, що незважаючи на всі відмінності між упц-шним "москвофілами" і "автокефалами", "канонічні" батюшки чітко усвідомлюють - їх головна перевага саме в цій канонічності. Тобто, законності, визнання дієвості скоєних ними Таїнств і обрядів всім іншим православним світом. Чого, на жаль, позбавлені розкольники всіх мастей.

Київ грає на руку ... собі!

Втім, і звинувачувати офіційний Київ у "потуранні російської церковної експансії" теж було б неправильно. Влада грає на руку не Москви - а самій собі. Опору на її корінний "електорат" - з Південно-Сходу країни ще ніхто не відміняв. А серед переваг останнього, крім стандартного "другої державної" на одному з гідних місць знаходиться і церковну єдність з РПЦ. Що, втім, аж ніяк не означає повне поглинання української церкви московській - інакше це давно б відбулося відразу після перемоги Януковича.

Звичайно, не можна виключити і варіанту, при якому роль Москви для УПЦ МП різко посилиться. Не просто так - а за якісь преференції. Ну правда, якщо Кремль за загалом-то непотрібний ні йому, ні Києву іржавіє Чорноморський флот в Севастополі погодився на 100-доларову знижку на свій газ - чому б не провести щось подібне і з церквою? Тим більше, що її вплив на уми українців, як мінімум, в політиці, перебільшено також, як і бойові можливості ЧФ. Постійні парафіяни переважної більшості храмів - це кілька вірних бабусь з "двадцятки", а молоді, що приходить туди лише на Водохреще та Великдень особливо "правильної проповіддю" "мізки не промиєш". На чию б користь ця проповідь не говорив.

Втім, дані розклади-тільки теорія, поки офіційним главою УПЦ МП залишається митрополит Володимир. Для більш точних прогнозів необхідний подальший моніторинг ситуації.