Російська демократія потонула в нафти або задихнулася газом

У понеділок в центрі Карнегі у Вашингтоні глава сенатського комітету з міжнародних справ Річард Лугар і оглядач газети New York Times Томас Фрідман спробували відповісти на питання, як пов'язані між собою нафту і демократія. Пан Фрідман висловив думку, що зростання цін на нафту вбиває демократичні реформи в нафтовидобувних країнах, і сповістив про настання "часу геології, а не ідеології". У свою чергу, Річард Лугар, який висловив невдоволення енергетичним тиском Росії на Європу, назвав таку політику "новим реалізмом". З подробицями - кореспондент газети в Вашингтоні ДМИТРО СИДОРОВ. На зустріч в центр Карнегі під інтригуючою назвою "нафтополітики і загроза глобальної безпеки" глава сенатського комітету Річард Лугар приїхав на гібридному автомобілі Toyota Prius з двигуном, що працює як на бензині, так і на електриці. Судячи з усього, цим пан Лугар хотів продемонструвати, наскільки серйозно він сприймає популярну ідею активного впровадження в США альтернативних видів палива. Жест Річарда Лугара набував особливої ??актуальності у зв'язку з тим, що недавно по американському телебаченню був показаний сюжет, з якого випливало, що заклики сенаторів і конгресменів до зниження споживання в країні бензину явно розходяться з їх реальними справами. Так, виявилося, що багато показні борці з прибутками нафтових компаній в конгресі США вважають за краще пересуватися по Вашингтону на ненажерливих джипах, бензин для яких до того ж оплачують їх виборці.

Відео дня

Втім, основною темою зустрічі Річарда Лугара і Томаса Фрідмана в центрі Карнегі стала аж ніяк не внутрішня ситуація з цінами на паливо в США. Велику частину часу зайняли коментарі до гучній статті пана Фрідмана, опублікованій журналом Foreign Affairs. Стаття була присвячена впливу нафтових цін на демократичні реформи в нафтовидобувних країнах.

Свій виступ Томас Фрідман почав із згадки таких провідних світових експортерів нафти, як Іран, Росія, Венесуела, Саудівська Аравія, Нігерія і Кувейт. При цьому пан Фрідман спробував простежити зв'язок між неухильним зростанням світових цін на нафту і уменьшающимся бажанням експортують нафту держав проводити демократичні реформи. Як найбільш показових прикладів Томас Фрідман вибрав Іран та Росію. На думку пана Фрідмана, низькі (щодо сьогоднішніх) світові ціни на нафту в свій час змусили попереднього президента Ірану Мохаммада Хатамі, який правив з 1997-го по 2005 рік, "заговорити про необхідність загальносвітового діалогу". Практично в той же час коли ціни на нафту були на рівні $ 20-30 за барель, президент США Джордж Буш "побачив душу в очах російського президента Володимира Путіна", заявив Томас Фрідман, переходячи до Росії. "Проте зараз, коли вартість чорного золота перевищила 70 доларів за барель, в очах Володимира Путіна Джордж Буш зможе побачити тільки 'Газпром' і інші компанії, які проковтнуло уряд РФ", - з іронією зауважив оглядач New York Times.

Підняту Томасом Фрідманом тему держконтролю над нафтовою галуззю продовжив у своєму виступі Річард Лугар. Сенатор погодився з висновком відомого журналіста, заявивши, що "більша частина нафтових запасів у Росії контролюється державою, як, втім, і у Венесуелі, Саудівської Аравії, в Ірані, а з цього понеділка і в Болівії".

Правда, Річард Лугар не став звинувачувати президента РФ в бажанні підпорядкувати собі нафтову галузь, багатозначно зауваживши, що не Володимир Путін, а той, хто знаходиться в кроці від президентства, тримає руку на нафтовому пульсі Росії. Про кого конкретно йдеться, сенатор Лугар, втім, не уточнив. Зате він нагадав про газову війну між Росією і Україною. Кваліфікуючи підвищення цін на газ для України як "агресію проти Європи", глава сенатського комітету не забув нагадати, що Німеччина прив'язана до російського газу на 40%, а Угорщина на 80%.

Незважаючи на критику дій Кремля і Томасом Фрідманом, і Річардом Лугаром, рецептів протидії Росії вони не запропонували. Так, пан Лугар в бесіді з виданням висловив думку про те, що, незважаючи на нинішню політику Москви, президент Буш не відмовиться від поїздки на саміт G8 в Санкт-Петербург. "Ми повинні спілкуватися", - заявив Річард Лугар.

Тим часом, підбиваючи підсумки обговорення в центрі Карнегі, провідний експерт фонду Heritage Аріель Коен зазначив, що "в будь-якій великій нефтеекспортірующіе країні контроль влади за нафтою стає політичною домінантою". "Міжнародне хамство властиво країнам-експортерам в момент пікових цін на нафту, будь то араби в 70-ті чи Уго Чавес з Махмудом Ахмаді-Нежадом в 2006 році", - додав експерт.