"Третій Рим" -2013, або Післясмак від 1025-річчя Хрещення Русі

1,6 т.
'Третій Рим' -2013, або Післясмак від 1025-річчя Хрещення Русі

26-28 липня в Києві проходили заходи, присвячені 1025-річчю Хрещення Русі. Взагалі, дане свято, відзначається останнім часом вже кожні 5 років, що помітно девальвує його значення дійсно епохальної дати. Хоча, втім, Російська православна церква навіть запропонувала зробити його щорічної "червоної" датою календаря. Мабуть, патріарх Кирило зі своїми колегами не цілком розуміє, що свята "за наказом" не робляться. Або ж їх чекає доля просто ще одного вихідного.

Як би там не було, але апофеоз нинішньої "ювілейної п'ятирічки" ознаменувався своїми особливостями. Минулий раз, в 2008 році, Українська церква "трохи не отримала" автономію від Москви шляхом переходу в юрисдикцію Константинопольського патріархату. Який, за розхожій висловом, є "Другим Римом" - після Риму історичного.

Поточний же офіціоз пройшов під прапором, так сказати, вже "Третього Риму" - вирази, введеного московським ченцем Філофея на рубежі 15-16 століть для виправдання церковного-державної гегемонії набирає силу Московського царства. Мовляв, "два Рими впали, третій - стоїть, а четвертому - не бути".

Відео дня

Зараз, правда, офіційний Кремль прямо про "Третій Рим" у своїх документах і виступах не говорить. Проте термін "православно-слов'янська єдність", постійно лобіюється і Путіним, і патріархом Кирилом, є погано прихованим "ребрендингом" ідеологічного "ноу-хау" ченця Філофея.

Патріарх Кирило вибрав бронепоїзд

Власне, тільки заради чергового піару зазначеної ідеологеми Москва і взяла під свій тісний патронат річницю святкування Водохреща. Яке з боку "московських гостей" пройшло в погано приховану стилі "мілітарі". Особливо це стало помітно, коли глава РПЦ прибув в "мати міст руських" на власному бронепоїзді. Даним видом транспорту в недавній час користувалися хіба що Йосип Сталін - так "великий вождь" зі своїм сином, "улюбленим керівником" Північної Кореї, Кім Ір Сен і Кім Чен Ір, відповідно.

Правда, спікери патріарха Кирила слабо виправдовували дивний вибір свого шефа тим, що, мовляв, у згаданому бронепоїзді є храм-вагон, в якому безперервно проходили богослужіння. Припустимо - але все одно, навіщо ще додаткове бронювання храму Божого? Через невір'я в те, що Господь сам здатний захищаючи свій "дім" від вельми малоймовірних атак? Або з міркувань "береженого Бог береже"?

Так при бажанні "під укіс" можна пустити не тільки будь-який звичайний потяг, а й бронепоїзд теж - достатньо лише замінувати залізницю. Та, втім, і від пострілу навіть не обов'язково з гармати, але звичайного гранатомета, може врятувати хіба що "активна", але не звичайна броня.

Якщо ж говорити серйозно, то піар-втрати від "бронепоездного візиту" "московського гостя" були куди вагоміше, ніж ефемерні виграші в безпеці. Право, навіть перший ієрарх Київської Русі митрополит Михайло, якраз і хрестив київський люд в Почайні, прибув до міста навіть не в латах, не кажучи вже про броньованому возінню. Хоча, напевно, в далекому 10 столітті йому погрожували куди більш реальні небезпеки, ніж нині.

Київські розчарування Володимира Путіна

Незважаючи на те, що приїхав до Києва президент Путін куди більш розважливі свого патріарха не став епатувати глядачів показушними заходами безпеки, всією своєю поведінкою він навіть не приховував, що святкується "ювілей" для нього не більше ніж досить малозначущий привід. Справжньою ж причиною візиту ВВП стало все те ж зміцнення витягненої з нафталіну російської імперської ідеологеми щодо "Третього Риму".

Володимир Володимирович навіть не став чекати в "матері міст руських" власне свята Хрещення, припадаємо на 28 липня, коли в Києво-Печерській лаврі служилась урочиста Літургія, за участю приїхали до української столиці ієрархів з представницьких делегацій майже всіх Помісних православних церков. Попрісутствовать чуйний на молебні на Володимирській гірці в суботу, 27-го, ВВП покотив в Севастополь, на святкування Дня Військово-Морського Флоту. Де і явив своєю фігурою постійна присутність Кремля на українській території у вигляді важливих військових сил Чорноморського Флоту Росії. Ну а в Києві на головних урочистостях залишилися, крім церковних топ-священиків, тільки політики "другого ешелону".

Втім, думається, настрій "московських гостей" було неабияк зіпсовано відразу двома досить знаковими демаршами від вельми важливих у контексті проходять урочистостей фігур. По-перше, в Київ не захотів їхати президент Білорусії Лукашенко - який 26 липня ще і зробив досить скандальну заяву щодо того, що "Православної церкви необхідно реформуватися - щоб не втратити паству і вплив". Власне, те, що сказав політик - занадто довгі церковні служби, відсутність лавочок у храмах, незрозумілий мову богослужіння як фактори, які не сприяють зростанню реально віруючих - це "секрет Полішинеля". Про якому в самій РПЦ говорять вже десятки років - правда ті, яких називають "лібералами".

Але все одно, київські розмови Путіна-Кирила про "православно-слов'янську єдність", у відсутності навіть лідера дійсно знаходиться у відносному єдності з Росією Білорусії, явно нагадували якийсь фарс. Ясно, що ввічливі заяви про "дружбу і спільних духовних цінностях" з боку президентів Сербії та Молдови навряд чи могли згладити такий "прокол". Хоча б тому, що ці самі "спільні духовні цінності" анітрохи не заважають Белграду і Кишиневу на всіх парах мчати до Євросоюзу, якому ідея "Третього Риму", м'яко кажучи, не в тему.

Другим великим "проколом" київських торжеств стала відсутність на них Вселенського патріарха Варфоломія, який у відповідь на запрошення з боку УПЦ МП (фактично - РПЦ) ввічливо послався на "зайнятість в інших заходах". Хоча абсолютно зрозуміло, що головною причиною відмови стало небажання глави Константинопольського патріархату освячувати своєю присутністю дійство в інтересах свого головного конкурента на уми православної пастви, Москви. Проте святкування Хрещення Русі, яке було проведено візантійськими священиками, після чого Русь довгі століття була митрополією у складі саме КП, без нинішнього предстоятеля останньої виглядає якось не дуже.

За "Третій Рим" - геть від Європи!

Втім, крім церковно-політичних моментів, у візиті російського президента до Києва не меншу роль грали мотиви чисто політичні. Якщо говорити коротко - одвічне бажання Москви весь період нашої незалежності не пустити Україну в "вільне плавання" до Європи.

Ще напередодні візиту багатьма експертами та політологами висловлювалася думка, що ВВП привезе в Київ "батіг і пряник" для протидію української євроінтеграції. В якості першого, окрім вже порядком набив оскому "газового фактора" (до якого вже звикли - з огляду на те, що піднімати ціну на газ вище просто нікуди), фігурували також погрози мобілізувати проти чинного президента значні сили на російсько-мовний Сході України, раніше традиційному електораті Партії регіонів.

Частково це припущення знайшло підтвердження - відразу після приїзду Путін, зустрівшись з Віктором Януковичем всього 15 хвилин, демонстративно поїхав на "Круглий стіл", влаштований лідером громадського руху "Український вибір", кумом ВВП Віктором Медведчуком, регулярно лобійованій Кремлем на посаду українського прем'єра. Захід же це носило вельми показове назва - "Православно-слов'янські цінності - основа цивілізаційного вибору України".

Зауважимо, що розмови про гіпотетичний педалюванні "російського фактора" під патронатом Медведчука ведуться аж ніяк не на порожньому місці. Скажімо, в квітні в його видання пішов практично весь колектив газети "Сегодня" - раніше відомої своїми, скажімо так, аж ніяк не прозахідними симпатіями. А це якраз і може свідчити про підготовлюваний політиком медіа-ресурсі в зазначеному вище напрямку.

Що являв собою "пряник" за гіпотетичний відмова України від євроінтеграції - поки достеменно невідомо. Висловлювалися думки про те, що це може бути багатомільярдний російський кредит на пільгових умовах в даний час не можна ні підтвердити, ні спростувати. Якщо розмови про це і велися - то в строго неофіційній обстановці, а "витоку інформації" з переговорів такого формату вкрай рідкісні.

Втім, судячи з заяв інших українських офіційних осіб, ніяких конкретних домовленостей в "затвердження православно-слов'янської (і антиєвропейського) єдності" досягнуто не було. У всякому разі, і українські посли в євростолиці, і спікер Верховної Ради Володимир Рибак, і чимало політиків подрібніше дуже оптимістично висловилися щодо майбутнього підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС.

Так що, резюмуючи, основним змістом заходів з приводу 1025-річчя Хрещення Русі і стали самі заходи. Як це, загалом, і мало бути в нормальному цивілізованому суспільстві, коли "мухи окремо, котлети окремо". Ну а задумане в Москві перетворення церковного свята в грандіозний піар імперської ідеї Третього Риму ... Ну що ж, як говорить відоме прислів'я: "Чим би дитя не тішилося - аби не плакало"