Чому вона потонула? Правда про "Курськ", яку приховав генпрокурор Устинов
Слідство провело всі необхідні експертизи і по хвилинах відновило хроніку подій. А далі встав просте питання. Коли загинули моряки?
12 серпня 2000. У 11.30 старлей Лавринюк, командир гідроакустичної групи ракетного крейсера "Петро Великий", побачив на екрані радара велика світла пляма, а через мить в динаміках пролунав хлопок. Одночасно здригнувся і сам "Петро Великий".
Вибух почули не тільки акустики, а й усі, хто був на "Петрові Великому". Зокрема, командувач Північним флотом В'ячеслав Попов. Він стояв на містку, чекаючи торпеди, яку якраз в цей час повинен був випустити "Курськ" в ході навчальних стрільб. - Що це у вас трясе? - Запитав командувач. - Включили антену радіолокаційної станції, - з ходу відповіли йому. Через півтори години командувач флотом, не дочекавшись ні торпеди з "Курська", ні планового донесення човни (вона мала виходити на зв'язок щогодини), ні її спливання, полетів на берег, де і повідомив журналістам про успішне завершення навчань. Так - коротко - малює події відомий адвокат Борис Кузнєцов, у чиїй унікальній книзі по хвилинах відновлена ??хроніка військового бардаку і войовничої безвідповідальності. "Курськ", від вибуху якого здригнулися десятки беруть участь у навчаннях кораблів (та й вчення-то були: човен стріляє по кораблю, корабель її вистежує), був оголошений аварійним в 23.30 і виявлений через 31 год. Для порівняння: коли в 1983-му біля берегів Камчатки затонула підводний човен К-429, тодішній головком ВМФ Горшков прилетів на Камчатку через 10 годин після аварії і особисто очолив рятувальну операцію. Водолази тоді здійснили 1666 спусків і врятували 106 моряків. 13 і 14 серпня все ще були впевнені, що підводників врятують. З лежачого на дні "Курська" стукали "SOS", і ці стуки чув по корабельної трансляції весь екіпаж "Петра Великого" - 600 осіб. Починаючи з ранку 14 серпня рятувальний апарат АС-34 почав занурення до "Курська". Йому так і не вдалося пристикуватися до дев'ятого відсіку, а під час одного із занурень апарат зачепив і погнув центрирующий штир на кришці люка. Прес-служба ВМФ заявила, що це сталося не через погану техніки або недосвідченість рятувальників, а через деформацію комінгс-майданчика при вибуху. Однак коли норвезькі водолази з першої ж спроби пристикувався до "Курська", вони сказали, що люк "відкрився дуже легко". Підозри Головкому ВМФ Куроедова, який заявив, що "більш ніж на 80% упевнений у зіткненні" Курська "з іноземною субмариною" , теж не виправдалися. Коли човен була піднята, стало ясно, що на ній вибухнула торпеда. Слідство провело всі необхідні експертизи і по хвилинах відновило хроніку подій. А далі встав просте питання. Коли загинули моряки? Якщо вони померли через 4-8 годин після катастрофи, то командування флоту не винне в їх загибелі. Якщо вони жили кілька днів - ті дні, коли весь екіпаж "Петра Великого" чув "SOS", - то командування винувато, оскільки проявило злочинну халатність. І тоді на світ з'явилися ще дві експертизи. Одна, судово-медична, підписана експертом Колкутін, який на підставі медичних даних (відсутність глікогену в печінці і м'язах, підвищений вміст цукру в крові) встановлює, що підводники прожили після катастрофи не більше 8 годин. Експерти, яким адвокат Кузнєцов показував це ув'язнення, які не розділили його впевненості. Норвезький експерт Інге Морільд зазначив, що "в тілах з ознаками розкладання глікоген ніколи не знаходили", а шведський професор Джован Раджс висловився з приводу російської експертизи ще жорсткіше: "It's criminal". Друга експертиза стосувалася стукотів "SOS", які чули 600 осіб. І постановила: стуки походили з підводної частини звичайного надводного корабля. Сиділа якась сволота два дні і безперервно стукала. А чому вона стукала не на фоні гуркоту механізмів, що було природно для трюму, а на тлі дзюркотливої ??води? А чорт її знає. Книга Бориса Кузнєцова дорогоцінна тим, що являє собою літопис найдокладнішого слідства. Про Беслані або "Норд-Ості" такого літопису вже не напишеш. Тільки через два роки з'ясувалося, що в "Норд-Ості" загинули не 129, а 174 людини. І коли "Нова газета" опублікувала фото і номер "Шмеля", з якої стріляли по школі в Беслані, ніхто навіть не почухався. А в справі "Курська" - намагалися. Посилали водолазів. Піднімали човен. Проводили експертизи. З'ясували все - з лякаючою точністю. І тільки в останній момент пересмикнули карти. Але є й ще одна річ, найголовніша, яку адвокат залишає за кадром, бо вона не входить в сюжет книги. За всією історією з розслідуванням загибелі "Курська" видна залізна воля людини, який хотів з'ясувати, "як воно було". Російські водолази не ввійшли в човен, і так було просто не ганьбити російських водолазів, сказати "туди неможливо проникнути", - але чиясь воля, зламавши традиційні військово-морські фобії, послала туди норвезьких водолазів. Головком натякнув, що човен потопили американці, - і так було просто погодитися з ним, а не ганьбити російський флот, наймаючи іноземну фірму і піднімаючи човен з дна. Воля тільки однієї людини могла зробити це - воля президента Росії Путіна. Це було порушення всіх і всіляких табу, вбитих чекістським оточенням і холодною війною. Це було усвідомлення своєї особистої відповідальності перед вдовами. Виконання обіцянок. Бажання дізнатися правду у що б то не стало. Не можу собі уявити не те що Горбачова - Єльцина, що дає добро норвезьким водолазам. І десь між серпнем 2000 року, коли потонув "Курськ", і лютим 2002 року, коли розслідування наближалося до кінця, цій людині принесли на ознайомлення результати тих двох експертиз. Я намагаюся собі уявити, як це було. Адже президент Путін - розвідник. Тобто початки знань в галузі судової медицини у нього повинні матися. Як він міг не поцікавитися - з яких пір медицина вміє визначати з точністю до декількох годин час смерті людини, якщо труп пролежав у воді кілька місяців? Як він міг не запитати: а як же стуки "SOS"? А що ж ви мені брехали? Щось змінилося в президентові за два минулих роки. Можливо, йому стало все одно. І та людина, яка щиро клявся вдовам зробити все для встановлення правди, закрив очі на дві - всього дві - сумнівні експертизи з десятків. І це виявилося початком кінця. Не можна проводити слідство, ганебне армію, - і не знімати воєначальників з постів. Тоді вже краще брехати з самого початку. Закривши очі одного разу - краще їх не відкривати. Після "Норд-Осту" президент Путін вже не обіцяв родичам розібратися, як терористи проникли в Москву. Він просто пояснив їм, що газ був абсолютно нешкідливий. Після "Курська" головком Куроєдов припустив, що "Курськ" потопили іноземці. "Курськ" підняли, і виявилося, що він неправий. Після Беслана щодо іноземців припустив сам президент Путін. Це припущення теж буде з'ясовано слідством. Докладним. Чесним. Яке зацікавиться і номером "Шмеля", і багатьом іншим. Але не зараз. А через кілька років. Після краху режиму.