Пенсійна осічка. Або підніжка?

Рівно місяць тому парламентарії затвердили пенсійний законопроект . Але він до цих пір не отримав "права громадянства" - даний документ не підписав глава держави. Віза Віктора Януковича відсутня з простої причини - президент його і в очі не бачив ...

Спікер Литвин не поставив свій підпис під законодавчим дітищем. А чорнило він пошкодував тому, що депутатами від опозиції був зареєстрований в одночас з прийняттям в ніч з 8 на 9 липня пенсійного законопроекту проект постанови про скасування ... перший.

Опоненти більшості стверджують: була-де порушена процедура прийняття. А коли так, роз'яснюють тепер в юридичному управлінні Верховної Ради, то Регламентний комітет парламенту має розглянути цю постанову, винести свій вердикт, а за нього проголосувати депутати.

Загалом, процедура - мати порядку. Законодавчих. І одночасно вона, процедура, - вихователь-батько для зазначених неодноразовими процедурними гріхами народних обранців, багаторазово помічених у голосуванні "за себе і за того хлопця".

Процедура, визнаємо, була принесена в жертву одного із стрижневих реформаторських законів. 248 депутатів (188 регіоналів, 20 - з фракції Народної партії, 18 - з групи "Реформи заради майбутнього", 11 - "нунсівців" і 11 позафракційних) знехтували негативний висновок профільного комітету. І разом з тим проігнорували багатосторінкову і грунтовну резолюцію юридичного та науково-експертного управління Ради, яке вказує на ряд суперечать Основному Закону (і не тільки) норм нового законопроекту. Але це, зауважимо, не з розряду парламентських сенсацій.

По-перше, законопроект може "підправити" президент, якщо юристи АП вкажуть на шорсткості закону гаранту Конституції. По-друге, восени Кабмін має намір подати в парламент еше один законопроект - для другого рівня пенсійної системи. Він створить не тільки передумови для формування накопичувальної пенсійної системи (розмір страхового внеску становитиме 2% із подальшим його щорічним підвищенням на 1% до досягнення 7%), але й остаточно гармонізує пенсійну систему з урахуванням закріплених у проголосованому законопроекті вимог. Ці вимоги - суть новацій: зокрема, по мінімального страхового стажу для отримання пенсії підвищується поріг (з нинішніх 5 років до 15); за нормативом тривалості страхового стажу для призначення пенсії за віком (для жінок з 20 до 30 років, а чоловіків - з 25 до 35 років); з обмеження віп-пенсій 10 прожитковими мінімумами і одноразової виплати рядовим бюджетникам при виході на заслужений відпочинок 10 призначених їм пенсій і т. д. і т. п.

Словом, пакет пенсійної реформи можна доповнювати і видозмінювати. Від принципово важливих для всіх концептуальних регламентацій до мало значущих і істотних тільки для певної категорії населення (військовослужбовців, держслужбовців і т. д.) нововведень.

Ще раз акцентуємо: все вищеперелічене легко піддається депутатської коригуванню в ході майбутнього восени парламентського "чистилища".

Стало бути, які б то не було посилання на виявлені і вельми суттєві законодавчі огріхи виглядають, принаймні, непереконливо. І вже зовсім сміхотворними видаються претензії опозиціонерів по частині недотримання Конституції, що вказує на обов'язковість особистого волевиявлення народного обранця при голосуванні.

З цього приводу в Одесі іронізують: "Шоб ми так жирно жили, як ви" одностайно "голосуєте".

Кому не відомо, що голосують у нас в парламенті не люди, а картки. І це бачила, бачить і буде бачити ще не раз країна поки або не перейшла до системи сенсорного (за відбитком пальця) голосування, або не внесуть до Конституції чітку, що не залишає можливостей для багатозначного тлумачення за процедурою волевиявлення, норму.

А поки законотворчий конвеєр працював без збоїв: "кнопкодави-многостаночники" забезпечували "фуражне" багатоголосся, а "надої" юридично скріплювалися уповноваженими на те особами - від спікера до президента. І раптом осічка - на пенсійну реформу.

Тільки наївний може повірити в чистоту процедурних парламентських задумів і явленном неждано-негадано парламентаріями намір слідувати не тільки букві і духу закону, а й високим моральним стандартам.

Ігри навколо пенсійної реформи вийшли, схоже, на новий сценарний виток. У березневій пробуксовці законопроекту (тоді його розгляд відклали під приводом народного невдоволення) позначалася боязнь регіоналів втратити підтримку "попутників" - з фракції комуністів.

Але в міру нарощування рядів парламентської більшості з числа позафракційних депутатів і їхніх одноплемінників з депгрупи "Реформи заради майбутнього" ризики для голосування по непопулярного законопроекту були зведені до нуля.

І заодно підвищилися шанси (у разі успішного голосування) роздобути необхідний "одобрямс" для продовження програми кредитної підтримки з боку МВФ.

М іжнародний валютний фонд , нагадаємо, в числі найважливіших умов продовження фінансового співробітництва з Україною ставив необхідність зменшення дефіциту Пенсійного фонду, іншими словами, проведення пенсійної реформи. Саме остання обставина дозволяє з упевненістю припускати: і голосування за пенсійним законопроектом, і активізувалися слідом за цим переговори з заокеанськими фінансовими донорами повинні були забезпечити Києву лояльність в отриманні чергового траншу в 1,5 млрд дол

Президентська пауза "під прикриттям спікера" в цьому випадку виглядає як гра на два фронти: погодиться МВФ на наше нинішнє вимога відмовитися від необхідності підвищення ціни на газ для населення в третьому-четвертому кварталах с. м. (що було задекларовано в ході попередніх переговорів) в обмін на пенсійну реформу - отримуйте підпис президента. Не погодиться МВФ - і електорат дражнити не будемо. Особливо на тлі падіння рейтингу регіоналів і погіршення показників електоральних симпатій до Януковича.

Політична доцільність, як випливає з виниклих колізій, бере гору над економічною необхідністю. Жага влади породжує більш надмірну турботу про своє місце в ній, ніж про місце перебування країни у світових соціально-економічних рейтингах.

Втім, своєрідність української політики в тому, що особисті амбіції чи корпоративні інтереси політиків у нас не приносяться в жертву інтересам національним. Тому, напевно, ми так багато і довго говоримо про присутність на нашому Олімпі влади політиків і, на жаль, мало - про значущість політеліти.

Вплив останньої передбачає системність економічних трансформацій. А ще послідовність. Саме вона, за запевненнями віце-прем'єра Тігіпка, має бути присутня у ході нинішніх реформ.

Після завершення законодавчого забезпечення пенсійної реформи на порядку денному стоїть боротьба з тіньовими зарплатами. За офіційної середньої в країні (за даними Держкомстату, в 2708 грн) ще 40% -50% "ховається" в конвертах. У масштабах країни - це, за підрахунками Тігіпко, 145 млрд грн тіньових зарплат. Війна з "тінню" - це і боротьба за бюджетні надходження, і одночасно рецепт зменшення дефіциту Пенсійного фонду.

"Тіньовикам" в Міністерстві праці та соціальної політики мають намір дати жару. По-перше, в розробленому законопроекті пропонується ввести вісім категорій гарантованих зарплат за певними видами професій в суворій відповідності з реальною середньою зарплатою. А нижче певного рівня для того чи іншого працівника зарплату платити буде не можна. Тобто директор підприємства з середньою по країні зарплатою у відомості буде сигналом для перевірки податківців. За кожного нелегального працівника передбачено штраф у 34 тис. грн, а за виплату зарплати в конвертах керівникам світить строк до п'яти років.

Передбачувана жорсткість заходів може викликати, як вважають спостерігачі, ще на стадії розгляду законопроекту шалений опір. Ну який же роботодавець захоче добровільно відмовлятися від додаткової вартості у вигляді додаткових податкових відрахувань?!!

Втім, не можна виключати й того, що пенсійна проблема і є підтвердженням цього попереджувального опору. Сергій Тігіпко , пам'ятається, публічно обіцяв піти у відставку, якщо не буде проведена пенсійна реформа.

Так чому б Тігіпка "не завалили" до того, як їм буде презентований законопроект по боротьбі з тіньовими зарплатами?