Конкурс, якого не було

Зять екс-президента не хоче розлучатися з НЗФ

Відео дня

20 січня поточного року Верховний суд України визнав конкурс з приватизації Нікопольського феросплавного заводу незаконним. Рішення оскарженню не підлягає. Таким чином, багатостраждальний стратегічний об'єкт нарешті повертається законному власнику - державі.

Однак олігарх В. Пінчук, звиклий за часів правління тестя Л. Кучми, що йому все дозволено, ніяк не бажає визнати доконаний факт.

Про все це та йшла розмова на прес-конференції, проведеної в УНІАН офіційними захисниками держави, партнерами адвокатської фірми "Пукшин і партнери" Р. Кирилюком і П. ялинників, а також начальником відділу юридичного департаменту ФДМУ Н. Панченко та представником останнього І. Назарової .

Вищезазначене рішення ВСУ усіма учасниками брифінгу визнано мають величезне значення для подальшого формування цивілізованої судової практики в державі.

Відмовити не наважилися

Вища судова інстанція країни встановила: конкурсу, як такого, не було взагалі. А що ж було?

Тодішньому і. о. голови Фонду держмайна М. Чечетову (до речі, цей факт він особисто визнав на допиті в МВС, що офіційно підтвердив міністр Ю. Луценко) зателефонував Л. Кучма. І попросив прийняти народного депутата В. Пінчука, вислухати його і, по можливості, прислухатися. Сановний гість хотів отримати стратегічне українське підприємство, гордість національної промисловості ... в особисту власність.

Само собою, відмовити йому не наважилися. Що й зрозуміло, особливо якщо врахувати: за поступливість М. Чечетову пообіцяли крісло глави ФДМУ.

Проти відвертого грабунку виступили парламентарії, журналісти, юристи, незалежні експерти. Кілька разів збиралася Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації Верховної Ради. Одного разу на засідання запросили навіть представників СБУ. На жаль, все було марно ...

Щоб надати відбувається видимість законності, створили концерн "Придніпров'я" (він на момент приватизації жодного разу не здавав звітності!). В порушення кваліфікаційної вимоги про трирічному досвіді управління структуру, хоча їй була всього-пара місяців від народження, допустили до так званого конкурсу, умови якого виписали так (хіба що розмір взуття не вказали!), Що переміг тільки В. Пінчук. Злі язики небезпідставно стверджували: їх писали зовсім не в Фонді.

Як би там не було, шістьох потенційних покупців, в порушення принципів прозорості та змагальності, до тендеру не допустили. І провели його всупереч нормам права. Бо на той момент діяло судове визначення, що забороняє будь-які операції з цінними паперами заводу, в тому числі і проведення конкурсу з їх продажу. А незабаром останній, 25-відсотковий, пакет акцій ... зятю просто подарували. В результаті бюджет недоотримав понад півмільярда (!) Гривень.

Ставши власником НЗФ, В. Пінчук тут же впровадив тіньові і напівтіньові схеми, зразок толінгу, перестав закуповувати вітчизняну руду. А ще почав працювати за давальницькою схемою. Це коли за документами сировина ввозиться тільки на переробку, а готова продукція забирається "давальниками". Суть операції полягає в тому, що "давальник"-посередник - підставна структура того ж В. Пінчука. Отже, українські робітники і, відповідно, бюджет отримують копійки за найважчу і чорнову роботу. А купони стриже ... ви вже здогадалися хто.

Що стосується модернізації, то, наприклад, починаючи з другого кварталу 2005 р. на підприємстві не здійснили жодного (!) Капітального ремонту печей.

Що призвело до значного погіршення їх експлуатаційних характеристик. Ясно, як божий день, що черговий тимчасовий виконавець щосили вичавлює з виробництва все соки.

"Придніпров'я"-мильна бульбашка

І напередодні вищезгаданого суду, і після нього з приводу "Придніпров'я" в пресі розгорнулася небувала за своєю масштабністю та агресивності піар-компанія під девізом "Нікопольському феросплавному - мирову угоду". Яку, до слова, Фонд держмайна небезпідставно розцінив як погано прикрите поза-процесуальне тиск на суддів.

Що ж до самої "ініціативи", то на прес-конференції прозвучали просто-таки шокуючі заяви.

По-перше, підкреслила представник ФДМУ І. Назарова, обговорюючи гарячу тему, В. Пінчук так і не направив до Кабінету міністрів небудь пропозиція на цей рахунок. Виходить, багато галасу і ... нічого. А може, саме таку мету олігарх переслідував?!

Другий меседж взагалі має право претендувати на сенсацію місяці. Бо, за даними Генеральної прокуратури України, в штаті "ефективного керуючого" концерну "Придніпров'я" числиться ... один-єдиний чоловік. Це - головний бухгалтер. Треба думати, потрібен він виключно для того, щоб час від часу складати звіти, щоб не прив'язалися податкові служби. Що стосується якогось голови правління, то він завбачливо склав свої повноваження ще рік тому.

- Так з ким держава має укладати мирову угоду? - Риторично запитувала на прес-конференції І. Назарова.

Справді, з ким? Невже з нікому не відомим рахунковим працівником? Хитро задумано, чи не так? А раптом під психологічним пресом уряд Здригнеться і підмахне договір, по суті, з конторою "Роги і копита"? Який тоді попит з В. Пінчука, який, звичайно ж, не забуде вичавити з підприємства останні соки?

З того ж розряду "мильних бульбашок" і "страшилки" адвокатів невгамовного олігарха начебто звернення до Страсбурзького суду і натяків на нібито мали місце прецеденти. Так, вони були, не приховували правди організатори прес-конференції, але ... за зовсім інших обставин. Як бачимо, і тут бажане видається за дійсне ...

Микола СУХОВ, "Комсомольська Правда"