Стерв'ятники над Юлею

Над людиною, захованим в місця не настільки віддалені, сміятися грішно. "Обозреватель" цього робити і не стане. Особливо у випадку з жінкою (а точніше - у випадку з Юлією Володимирівною ). Мало хто настільки жахливий, що варто семи років української неволі. Як казала героїня Рене Зеллвегер у фільмі "Щоденник Бріджит Джонс", "все заслуговують другий шанс. Все, крім Гітлера ". "Та вже, - підхоплював звабник Х'ю Грант, - цей зумів насолити всім".

Однак залишимо Голлівуд у спокої. У нас своє кіно і німці - а також французи, поляки, американці, чехи, фіни і Пан Гі Мун - все ті діячі, які глибоко образилися вироком, винесеним Тимошенко і зажадали її негайного звільнення. Співчувають чи вони української ув'язненій щиро чи в силу демократичної традиції - питання десяте. Ангела Меркель, до речі, була цілком переконлива, коли говорила, що відчуває провину перед українським народом - це Захід, мовляв, недогледів, що не догледів, що не проконтролював момент, коли наша влада почала сповзати до тоталітаризму.

Між іншому, влади від таких оцінок зовсім не солодко. Та й кому подобається, коли ось так от просто, без еківоків, беруть і заявляють: нехороші ви люди, панове можновладці. Так що Партії регіонів (аки "правлячої) від посадки Тимошенко зовсім не весело:" від Москви до самих до окраїн "(читай: від Кремля до Вашингтона, через Брюссель, Страсбург і всі європейські столиці) все клянуть Януковича і вимагають сатисфакції.

Це, до слова, на замітку тим, хто вважає, що Янукович прямо з Межигір'я керував Кірєєвим: ні, друзі, тут дещо не стикується. Для ВФЯ вигідно, що ЮВТ сиділа і не йшла у президенти? Хм ... На перший погляд, все ніби так, але тільки трохи не так. Справа в тому, що, якщо вірити соціологам, в парі "Янукович - Тимошенко" у другому турі президентських виборів-2015 виграє Янукович, а от у парі "Янукович - Яценюк" - якраз навпаки. Те пак на лаврах спочиває да на Пересопницькому Євангелії присягає Арсеній Петрович, а не Віктор Федорович. А адже перший таки перетягне на себе всі опозиційну ковдру, якщо Тимошенко (після апеляційної, касаційної та інших інстанцій) таки залишиться поза грою.

Отже, хто в програші в першу чергу - ми з'ясували. Хто ще? Можливо, дрібні партайгеноссе начебто В'ячеслава Кириленка або Анатолія Гриценка, які, можливо, розраховували потрапити до списку БЮТ, а тепер ось залишилися на бобах ... Хоча ключове слово тут - "можливо". "Обозреватель" вже писав про те, як подібні діячі намагалися створити якесь своє опозиційне об'єднання, тужілісь-тужілісь, та так нічого і не створили. Хоча не виключено, що тепер їх підбере той же Яценюк ...

До речі, а що Арсеній Петрович? На словах він готовий боротися за Юлину волю, але на ділі лідеру "Фронту змін" все важче приховувати обуян його щастя. Політолог Тарас Березовець розповідає, що "знаючі люди" стверджують: у день вироку Тимошенко в штабі "ФЗ" пили шампанське. А ще кажуть, що під "Вдову Кліко" (або під Артемовський розлив - точно стверджувати не беремося) обговорювалася вже і перша п'ятірка списку "ФЗ": туди, мовляв, увійдуть Леся Оробець та Роман Зварич, а взагалі в перших п'ятірках-десятках, в навколоплідних водах "Фронту змін" плаває чимало колишніх нунсівців, бютівців та інших партійних товаришів.

Ось так руками ненависного януковичівський режиму Арсеній Петрович позбувся свого головного конкурента - ну як тут на радість не покуштувати підбадьорливого нектару? Адже електорат Юлії Володимирівни (за винятком особливо впертого "ядра") спокійнісінько переходить в руки Яценюка, якого експерти вже чомусь (!) Обізвали "мародером". Сам він продовжує боротися за свободу Тимошенко (а боротися тут можна рівно стільки ж, скільки і за мир у всьому світі - вічне!), А весь негатив, весь гнів мас залишається влади і лише їй одній ...

Ще подейкують, що сам Яценюк занадто довго перебував у роздумах щодо того, якою має бути його реакція на вирок Печерського суду, поки нарешті не вичавив із себе плоский і кислий коментар про те, що "діючому Президенту потрібно негайно прийняти рішення, як він виходитиме із ситуації, в яку загнали всю Україну, тому що зараз мова йде не про Президента, а про Україну в цілому ". А поки він шліфував свій спіч, Микола Мартиненко встиг збігати до залишеного без нагляду Олександру Турчинову і обговорити з ним "подальші дії".

Сенс акції полягав у тому, щоб заспокоїти Олександра Валентиновича і задекларувати готовність підтримати всі ініціативи Комітету опору диктатурі, який, до речі, встиг виростити на Яценюка зуб: навіщо, мовляв, останній говорив від імені всього КСД? Не по Савці свитка, так сказати ...

Втім, це поки ще Яценюк звертає увагу на шипіння тераріуму однодумців. Скоро він остаточно задрапіруйте в тогу єдиного і неповторного ватажка опозиції всієї України. І якщо його в цій якості визнає Європа, тоді, вважайте, золотий ключик від Банкової у Арсенія Петровича в кишені.

А Турчинов нехай залишається в гордій самоті. Або візьме в компанію Олега Тягнибока. Лідер "Свободи" теж навряд чи сумує про посадженої Юлії Володимирівні. Особливо враховуючи весь бекграунд їх неласкавих взаємин, всю пікіровку на рівні обласних і районних рад, з'ясувань, хто кому тушкою доводиться і т.д. і т.п. Не склалося з любов'ю у "Батьківщини" та "Свободи", що поробиш. І хоч comme il faut вимагає бурхливих обурень, на дні душі кожного, хто стояв у черзі за владою другим або третім, жевріє зворушлива радість від того, що номер першого передчасно вибув ...

І навіть якщо за владою ти вже не стоїш (як, наприклад, Віктор Андрійович Ющенко), ця радість нітрохи не менше. Як там у Висоцького? "І якщо бачив смерть ворога - ще при цьому житті! - Тим у майбутній дарований буде вірний, зірке око "... Мова, звичайно, про політичну смерть і політичних ворогах, як ви самі розумієте ...

Втім, не поспішаємо ми з висновками? Чи не ховаємо чи завчасно Юлію Володимирівну Тимошенко? Дуже може бути, що і поспішаємо, дуже може бути, що і даремно поспішаємо ставити на ній хрест. Ось тільки в її рідному штабі коштує не менший дим коромислом: особистий візажист ЮВТ і частина охорони уже - за непотрібністю - залишають робочі місця. Ті ж, хто не покидає, що не долічується зарплати (подейкують, що багаторічна подруга і помічниця Тимошенко Ольга Трегубова платить з власної кишені окремих особливо цінних кадрів).

Так що - як свідчить німецька приказка - "хто йде на полювання, той втрачає своє місце". А також друзів, соратників, спонсорів, співчуваючих і співпереживати, "симпатиків" і "емпатіков", і навіть, наскільки ні сумно, власних візажистів. Але якщо ми все таки обмовляй цей божевільний світ, і, навіть втративши владу, Юлія Володимирівна з часом зануриться в віддані очі вірних їй (і не порозбігалися!) Однопартійців, ми готові визнати свою неправоту і навіть засвідчити її на найвищому європейському рівні.

А поки що скажемо банальні, але підходящі нагоди слова: поживемо - побачимо.