Гарантовані Кабміном соціальні виплати часто залишаються лише на папері
Першого грудня Верховна Рада розгляне в другому читанні проект держбюджету на 2006 рік. Запропонований урядом бюджет, неодноразово названий і суперсоціальним, і "бюджетом проїдання", проте не врахував необхідних соціальних гарантій українським громадянам. Задекларувавши значні соціальні гарантії, уряд виявився нездатним реалізувати їх у повному обсязі. Тому замість спроб вивести українські капітали з тіні чиновники вирішили звести бюджетні кінці з допомогою маніпулювання цифрами.
В "Рік села" - без села
Як відомо, наступаючий 2006 проголошений Роком українського села. Проте бюджетний проект фактично не відображує інтересу чиновників до сільських проблем. Як заявив прем'єр-міністр України Юрій Єхануров, представляючи проект держбюджету до другого читання, в ньому враховані фактично всі інтереси. Правда, пане прем'єр миттєво поправився, сказавши, що, "можливо, у аграріїв виникне певне невдоволення", проте, за словами прем'єра, така їх реакція повторюється щорічно. Втім, що це означає - "певні невдоволення", якщо уряд виділив українському селу НЕ тільки вдвічі менше обіцяного, а й навіть на 17 млн. грн. менше, ніж було заплановано в першому проекті держбюджету? Тобто замість обіцяних 10 млрд. гривень держбюджет виділяє селу лише 5802 млн. гривень. Правда, запевняє Мінфін, решта грошей - більше чотирьох мільярдів - будуть розподілені між іншими міністерствами для фінансування потреб села. З одного боку, дуже добре, що на зазначену суму село отримає нові автомобілі швидкої допомоги або проведе газифікацію. Втім, як зазначає народний депутат Дмитро Рудковський, зазначені цифри фігурували в початковому проекті держбюджету. Виходить, що не бажаючи реально збільшувати фінансування села, Мінфін провів жонглювання цифрами, назвавши частину коштів, призначених іншим міністерствам, частиною фінансування села. Соціальні парадокси Неодноразово говорили, що новий держбюджет ставить місцеві бюджети на грань виживання. Як показує статистика, від 87-ми до 95-ти відсотків цих грошей йде на виплату заробітної плати. Не бажаючи збільшити підтримку, уряд перетворив місцеві бюджети на каси з виплати заробітної плати. Відповідно на місцях не залишається коштів для фінансування навіть захищених статей (медицини, освіти і тому подібного). Більше того, часто не маючи можливості навіть повністю виплатити зарплати, місцеві органи самоврядування повинні залазити в іншу корзину, тобто віддавати гроші, призначені для ремонту доріг, освітлення вулиць, поточних і капітальних ремонтів. Неважко здогадатися, як така "економія" відіб'ється на подальшому розвитку держави. "Заощадити" держава вирішила також і за рахунок військових пенсіонерів. Вже кілька років на слуху абсурдність у нарахуванні нинішніх військових пенсій, коли полковник, що вийшов у відставку в радянський час, отримує пенсію нижче, ніж недавно вийшов прапорщик. Ще в червні минулого року Верховна Рада прийняла постанову, в якій урівнювала в правах "старих" і "нових" військових пенсіонерів. Реалізація цього законопроекту була запланована в два етапи. З 1 січня 2005 року почалася виплата пенсій у розмірі 50% від їх розрахункового обсягу. Відповідно з 1 січня 2006 року воєнних повинні отримувати свої пенсії повністю. Проте в проекті держбюджету-2006 несподівано з'являється стаття 38-1, яка всупереч чинному законодавству фактично повертає розкритиковану стару систему розподілу військових пенсіонерів на "сорти". Так само обдуреними почуваються й інші категорії громадян. Зокрема, через брак коштів було призупинено виконання Закону "Про соціальний захист дітей війни", практично без зрушень залишилося фінансування компенсації втрат громадян від знецінення грошових заощаджень. Економити або заробляти? Критики збільшення соціальних гарантій часто звинувачують соціалістів у бажанні перевантажити держбюджет непомірними витратами , "знайти ключик до виборця". У їхньому уявленні держава вже не в змозі винести нові соціальні витрати - адже подальше збільшення бюджетних надходжень неможливо. У відповідь депутат від СПУ Микола Рудьковський зазначив, що незважаючи на збільшення в 5,2 млрд. грн., держбюджет не в змозі вирішувати всі проблеми, стоять перед державою. "У нас має бути бюджет приблизно 220-230 млрд. грн., А не той 154 - зведений, як ми маємо". На думку народного депутата, єдиним виходом з положення є виведення вітчизняної економіки з тіні, а також закладка ефективних економічних механізмів, які стимулюють як залучення інвестицій, так і відкриту сплату податків. На думку Миколи Рудьковського, держава повинна відмовитися від податку на додану вартість на прямі інвестиції в статутні фонди підприємств. Йдеться про будівництво нових підприємств, їх розширенні, ввезенні в Україну нового сучасного обладнання. Як вважає народний депутат, результати таких урядових дій не змусять довго на себе чекати - "адже такі підприємства будуть працювати і платити податки".
Юрій ПАНЧЕНКО, "Товариш"