Хто вирішив тиснути на газ?

Чи не оминув чаша ця і НАК "Нафтогаз України" - одного з успішно працюючих донорів державного бюджету.

Чи варто сумніватися, що від успішної роботи "Нафтогазу" залежить не тільки тепло в будинках українців, а й стабільна робота практично всіх стратегічно важливих українських підприємств. Саме тому проти НАК "Нафтогаз України" раз у раз організовуються масштабні інформаційні кампанії. Працюючі з російським "Газпромом" українські піарщики неодноразово вихвалялися своїми акціями, спрямованими на перший погляд проти керівництва "Нафтогазу", а по суті - проти національних інтересів України.

Практично відразу після призначення 3 березня 2005 указом президента Віктора Ющенка головою НАК "Нафтогаз України" Олексія Івченка проти найбільшої за обсягами валового доходу, експорту, імпорту, капіталовкладень компанії України (100% акцій якої, нагадаю, належить державі) була розгорнута безпрецедентна компанія з критиці роботи НАК. Найбільше, на що спромоглися критики "Нафтогазу" - звинувачення в непрофесіоналізмі і націоналізмі, адже Івченко, як відомо, очолює Конгрес українських націоналістів. Правда, далеко не всі знають, що Олексій Григорович ще в 1998 році брав безпосередню участь у розробці статуту НАК "Нафтогазу України" і прекрасно знає паливно-енергетичну сферу країни і всього пострадянського простору зсередини. Особливо абсурдно звучало звинувачення в тому, що на переговорах з представниками "Гапромом" делегація "Нафтогазу" зажадала перекладача з російської на українську. Справа в тому, що в питаннях поставок газу в Україну попередники Івченко так довго говорили на одній мові з "газпромівцями", що переломити ситуацію можна було хіба що таким радикальним рішенням. До речі, не слід забувати, що стан справ в "Газпромі" є предметом особливо пильної уваги російського президента Володимира Путіна, якому після закінчення другої каденції пророкують посаду керівника найбільшої газової монополії світу. Тому від ефективності переговорного процесу у виконанні представників "Нафтогазу України" сьогодні багато в чому залежить і майбутнє російсько-українських відносин.

Треба сказати, що в гігантському газпромівський "олівці" вже звикли вважати позицію "Нафтогазу" традиційно поступливою і навіть послідовно програшною. Тому-то чітка позиція Івченко про неможливість переуступки навіть мінімальної частини газотранспортної системи України приватній особі або іншій державі викликала досить різку реакцію. Однак від цього голова НАК "Нафтогаз України" не змінив своїх поглядів - він як і раніше вважає, що для підтримки однієї з найкращих у світі газотранспортних систем не потрібні зовнішні інвестиції, і вона повинна на 100% належати державі Україна.

Так що немає нічого дивного в тому, що вже в червні 2005 року російські та українські ЗМІ підхопили дбайливо сформований месидж про те, що з підземних сховищ в Україні пропали майже 8 мільярдів кубометрів природного газу. Ця "качка" була розрахована на дилетантів - добре відомо, що в ПСГ на території України завжди знаходиться необхідний для підтримки безперебійного транзиту газу до Західної Європи обсяг "блакитного палива". Російська сторона однією рукою інспірувала критику "Газпрому", другий - 13 червень заступник голови "Газпрому" Олександр Рязанов, відповідальний за переговори з Україною, підписав протокол про відсутність претензій до української сторони, оскільки 7,79 мільярда кубометрів газу були знайдені в українських сховищах цілими і неушкодженими.

Ще одна традиційна претензія, висувний "Нафтогазу", - невдалі переговори з Туркменістаном, нібито провалені керівництвом НАК. Однак при цьому всі чомусь забувають, що постачання туркменського газу в нашу країну ні на хвилину не припиняються, а опалювальний сезон в Україні ні на секунду не припиняються. Під час останнього візиту української делегації на чолі з Олексієм Івченком в Ашхабад досягнута домовленість, що дозволяє державному бюджету заощадити близько 30 мільйонів доларів на оплату поставок газу "живими" грошима. Івченко непогано прорахував психологію Сапармурата Ніязова, адже саме Туркменбаші є головним газовиком (і не тільки) в своїй країні. Івченко на словах іноді поступається тискові Туркменбаші, але ніколи не віддає національні інтереси. Як би важко (на словах) не йшов українсько-туркменський діалог про постачання газу, його транспортування в Україну не зупиняється ні на хвилину. У нас чомусь забувають, що Україна як споживача газу вигідна Ашхабаду в його складних економічних переговорах Москвою. Принаймні, вже сьогодні всі бажаючі можуть переконатися, що необхідні для забезпечення опалювального сезону обсяги природного газу акумульовані в сховищах. Не дивно, що міністр палива та енергетики Іван Плачков, якому ще до поїздки Івченко в Ашхабад дзвонили з "благими звістками" про зрив переговорів з Тукрменістаном, оцінив роботу делегації "Нафтогазу" на "відмінно".

Варто нагадати і про соціальну функцію "Нафтогазу". Саме в руках НАК та її дочірньої компанії "Газ - тепло" знаходиться доля всіх найбільших підприємств і міст країни, проте "гра на газовому вентилі" в політичних цілях неможлива - це позиція неодноразово заявлена ??і позначена самим Олексієм Івченком. Сьогодні компанія говорить про необхідність поступово підняти тарифи на використання газу, які не змінювалися протягом 7 (!) Років. У цьому НАК "Нафтогаз України" підтримують навіть її критики і опоненти. Практично всі експерти, що досліджують проблеми газового ринку, визнають - таке підвищення буде безболісним для споживача, але рятівним для компанії, що дозволяє їй витрачати необхідні кошти на модернізацію системи поставок і розподілу газу.

Потрібно відзначити, що саме "Нафтогаз" став опорою Кабінету Міністрів під час бензинової кризи навесні 2005 року. Заправки контролюючого порядку 30% ринку НАК "Нафтогаз України" продавали паливо за узгодженими з урядом цінами, компанія також несла на собі левову частку поставок дизельного палива аграріям у розпал посівної.

У цивілізованому світі показником успіху компанії вважають її роботу в період політичних криз. В даному випадку зміна уряду не вплинуло на наповнення НАКом державного бюджету - за 9 місяців 2005 року "Нафтогаз" перерахував до скарбниці 8 мільярдів гривень, удвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року. Не виправдалися і апокаліптичні прогнози про "бензинову кризу" навесні 2005 року. Значний інтерес до поки наполовину заповненим підземних сховищ газу проявляє всесвітньо відома компанія "Газ де Франс", яка прагне активніше присутнім на ринках Східної Європи. Чи потрібні інші докази ефективності його роботи? Питання, як видається, риторичне.