УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Як нахамити жорсткіше, використовуючи депутатську недоторканність

Як нахамити жорсткіше, використовуючи депутатську недоторканність

Хамство у них в крові

Ризикую напоротися на аналогічні дії і слова, але, як не крути, найвищі пости не гарантують відсутності хамства. Навіть (а, може, тим більше) депутатський значок. В принципі, воно і зрозуміло - звідки взятися змінам в манері спілкування - інститутів шляхетних дівчат і Пажеського корпусу вони адже точно не кінчали. Та й звичайні дипломи отримували хто де, та й то не все легітимно. Ну не було часу у людей на такі дрібниці, як освіта і виховання, похід у владу - тривалий і важкий процес, не всім же вдається вдало народитися або опинитися в потрібному місці і в потрібний час. Вірніше, потрібним місцем у потрібному часі. Це у мене, в сім'ї технічної інтелігенції, слово депутат прирівнювалося до непристойному слову. Напевно, тому хамські дії цих персонажів не викликають у мене ні здивування, ні обурення - все очікувано, вірніше, більш, ніж очікувано.

Як з "Кобри" зняли Шкіру

До речі, чим людина зовні більш схожий на інтелігента, тим маргінальними, часом, його вчинки і слова. Арсеній Яценюк ставав героєм подібних перфомансів вже не раз. Пам'ятайте інцидент з кобрівці Шкірою, що показав "фак" з вікна машини тодішнього спікера Сені? Далі послідувала гонитва по переповнених вулицях Києва, з вікон машин не стріляли - вже добре!

Скандал вилився за межі дорогих автомобілів і став темою для всіх неледачих журналістів. Я особисто в той час, будучи редактором журналу "Параска-інфо", хотів випустити постер з Шкірою, факом та підписом "Відчуй себе спікером!". Шкода - фігурант відмовився, думаю, плакат мав би успіх.

Про Яценюка, до речі, розповідають багато неприємного його колишні товариші по навчанню і однокашники - мовляв, зарозумілий, хамоват і мажоріст був з юності. Ну а чого ж, коли бабло дозволяє мати гідність і самолюбство? Ну показали тобі палець з машини - ткни факом у відповідь, навіть двома, кинь, зрештою, гнилим помідором слідом або яйцем.

Ні! Роздути вселенський скандал - справа честі. Вчинили службове розслідування, яке стоїть кільком людям постів, крику і вереску було на всю країну. Народ, по-моєму, відверто сміявся. Втім, яку ще реакцію могла викликати така ситуація?

Морквина для депутата

І ось - новий епізод за участю, тепер уже не якогось спікера, але лідера опозиції. Телеведучий Олексій Дурнєв вручив йому (Лідеру Опозиції) на народному віче у Вінниці красиву соковиту морквину. Хід, звичайно, не оригінальний, але цілком очікуваний, враховуючи схожість з відомим мультяшним персонажем. Замість того, щоб вдячно прийняти овоч і включити "словесну відповідь", піднявши тим самим, до речі, свій рейтинг до небес, Арсеній злобно зашипів у вухо Дурнєву - "Дивись, щоб я тобі її куди-небудь не засунула".

Ні, щоб постібатися на прізвищем ведучого, мовляв, зрозуміло, що ще може подарувати людина з таким прізвищем? Відпіарити би сам, та й журналісту непогано. Не можна політику втрачати самовладання і опускатися до базарних з'ясувань, тим більше, з журналістами. Та ще й перед камерами!

Були у мене знайомі, які казали, що у разі президентських виборів, будуть голосувати за Яценюка. На мої подиву відповідали - "у нього обличчя інтелігентне". Чи варто говорити, що ці люди самі були представниками інтелігенції.

А не так давно я запитав у них, пам'ятаючи про політичні пристрасті - чи збереглися їхні погляди, чи готові вони сьогодні повторити слова чотирирічної давності? Інтелігенти обурено заголосили - "Ти що, дурень?", Я запитав - "А як же очки?". Мені трохи самому не дали по неіснуючим очками.

Так що, Арсенія Петровича навіть чіпати не варто - він сам все зробить! Дискусія про те, куди він збирається засунути Дурнєву морквину - кращий антипіар, насправді, у чоловіка не так багато місць, куди цю саму морквину можна вставити. Так що необережні слова цілком можуть привести ще і до звинувачень у нетрадиційній орієнтації!

Кримські ілюстрації до депутатської етики

У листопаді минулого року стався інцидент в Кримському парламенті, причому, теж на камеру. Журналіст телекомпанії "Крим" записував підводку в холі парламенту, коли туди вийшов депутат Олександр Мельник, щоб поговорити по телефону. Мельник, природно, кричав у телефон у всю силу своїх неслабких легенів і невеликий татарин-журналіст попросив його говорити тихіше. Текст, який депутат виголосив у відповідь, переписувати сенсу немає - послухайте самі.

Але "чувирло" - було самим м'яким словом, сказаним на адресу журналіста. Така ось депутатська етика. До речі, кажуть, що журналіст отримав пендель за конфлікт з депутатом ще й на рідній телекомпанії "Крим". Ну, якщо вірити чуткам, що Мельник у минулому - кримінальний авторитет, начальство журналіста зрозуміти можна.

Пару тисяч для депутата

А ось ще одна давня, але так і не завершена майже детективна історія. Депутат Олег Калашников також зовні не відрізняється витонченістю. Неважливо, які питання та тексти передували інциденту, але він накинувся на знімальну групу СТБ, завдав каліцтва оператору і його знаряддю праці - камері.

Зрозуміло, що для депутата кілька тисяч доларів, які варто камера - дріб'язок і дрібниця. Однак, оплачувати збиток-то він точно не збирається. Крім того, потрібно володіти могутньою вірою в свою безкарність і настільки ж могутнім аналітичним розумом, щоб влаштовувати подібні побоїща на камеру, при великому скупченні народу.

Правда, касету з камери вилучили, так і не повернувши, але, порівняно з усім іншим - це сущі дрібниці. Бойкот, оголошений свого часу Калашникову журналістами, судячи з усього, великого збитку тому не завдав. Він, як був не сильно симпатичним і не особливо відомим, так ним і залишився, тим більше, штрейкбрехерів, готових на все за невеликі гроші, в середовищі журналістів достатньо. Бабло, як завжди, перемагає зло. Вірніше, добро, тільки в риму не надто лягає.

Волков - секретний агент

А ось - порівняно недавній інцидент. Вже не знаю, з якою метою збирали дані про помічників депутатів, але закону "Про захист персональних даних" вони точно не суперечать. Разом з тим далеко не всі "слуги народу" погодилися оприлюднити цю інформацію. Особливо бурхливо відреагував на, загалом-то, невинне запитання Олександр Волков, матерно послав інтерв'юерів за відомою адресою, втім, чемно уточнивши - яким чином вони бажають бути послані - відразу чи поступово. Дрібниця, а приємно.

Втім, Волкову точно є, що приховувати, сам його політичний шлях зігзагообразен і загадковий. Пройшовши в Раду по мажоритарному округу, він називав себе депутатом від "Батьківщини", але потім якось непомітно перейшов у ПР. Так як же боєць невидимого фронту може добровільно розкривати своїх помічників (читай - агентів)?

<

Креативна тушка

Ну, а сумнозвісний депутат-тушка Олександр Тобаль, поступив приблизно так само, як Волков, от тільки відправив журналістів за інформацією в СБУ. Мене терзають невиразні сумніви - одне і те ж мали на увазі депутати чи ні?

Жорсткий мезальянс

Ну і останній випадок - конфлікт між тодішнім президентом Віктором Ющенком і журналістом "Української правди" - Сергієм Лещенком. Той замахнувся на святе і написав статтю в двох частинах - "Андрій Ющенко - син бога?". Папа, звичайно, обурено замайорів до стелі з криком "бийте мене, але залиште в спокої дитину!".

Ющенко слів не вибирав - назвав Лещенко і "кілером найнятим", і "мордою", і журналістом, який не працював "хвилини свого життя на свободу преси".

Конфлікт тривав деякий час, завершився перемир'ям, потиском рук в телефонному режимі. Ну, все правильно - стосуватися брудними руками сина божого історично дозволено тільки римським прокураторам, до яких Лещенко, природно, ставитися не може, хіба що у нього манія величі.

Ющенко вступив у полеміку, не враховуючи відмінності у вагових категоріях - чи не дивно президенту будується з журналістом, нехай навіть з головним або шеф-редактор? Загалом, мезальянс, як не крути.