УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

The Washington Times: "Вірменія - обитель зла"

1,4 т.
The Washington Times: 'Вірменія - обитель зла'

Позбавлене уваги конфлікт між Вірменією та Азербайджаном являє собою пряму і явну загрозу національній безпеці та енергетичній незалежності Сполучених Штатів.

Недавній арешт вісімнадцяти чоловік, які планували провезти контрабандою на територію Сполучених Штатів гранатомети, переносні зенітно-ракетні комплекси та іншу зброю радянського виробництва, зайвий раз свідчить про наявність серйозної загрози нашій національній безпеці, яка має пряме відношення до невирішених конфліктів між республіками колишнього Радянського Союзу. Згідно різними повідомленнями новинних агентств, учасниками цієї злочинної схеми були громадяни Грузії та Вірменії, двох республік колишнього Радянського Союзу, на території яких продовжують мати місце етнічні та територіальні збройні конфлікти. Грузія втягнута в нескінченну боротьбу по захисту власної територіальної цілісності з підтримуваними російськими властями сепаратистськими угрупованнями в Абхазії і Осетії. Що стосується Вірменії, то вона ось уже 15 років не може поділити Нагорний Карабах з сусіднім Азербайджаном. Не заперечуючи той факт, що етнічний конфлікт на території Грузії повинен викликати певні побоювання у Вашингтона, сьогодні більш важливим все ж видається причетність Вірменії до контрабанди зброї і санкціонована урядом цієї республіки окупація частини території Азербайджану. Позбавлене уваги конфлікт між Вірменією та Азербайджаном являє собою пряму і явну загрозу національній безпеці та енергетичній незалежності Сполучених Штатів. Свого часу радянський диктатор Йосип Сталін дуже вдало розіграв карту етнічних розбіжностей і зміг зосередити у своїх руках всю повноту влади, нацькувавши один народ проти іншого і встановивши штучні кордони всередині радянської імперії. Тривала війна між Азербайджаном і Вірменією за право володіти Нагорним Карабахом стала трагічним наслідком його політичних маніпуляцій. У 1988 р. вірмени, які проживають на території Нагірного Карабаху, оголосили про свою 'незалежності' від Азербайджану і приєднання до Вірменії. Покладаючись на активну підтримку з боку російської влади, вірменський уряд початок у 1991 р. повномасштабні бойові дії. У результаті кровопролитної війни приблизно 20% території Азербайджану було окуповано вірменськими військами, а більше мільйона громадян республіки отримали статус біженців або переміщених осіб. Незважаючи на досягнуту не без допомоги Росії угоду про припинення вогню, підписану в 1994 р., за період з 1994 по 1997 рр.. Москва незаконно поставила своїм історичним союзнику зброю на суму в один мільярд доларів США. І хоча сьогодні уряд Вірменії активно співпрацює з американськими правоохоронними органами, схоже, що громадяни цієї республіки вирішили перетворити свою країну на 'обитель зла' і намагаються продати радянські ракети та інше озброєння терористам з Аль-Каїди для подальшого використання проти Сполучених Штатів. Представники Федерального бюро розслідувань (ФБР) вже висловили заклопотаність з приводу вищезазначених зенітно-ракетних комплексів, які становлять серйозну загрозу безпеці американських авіаліній. Іронія полягає в тому, що Конгрес США з самого початку вніс Вірменію в число своїх фаворитів і, навпаки, додав Азербайджан в чорний список країн-ізгоїв. За період з 1992 по 2003 рр.. Вірменія отримала від американського уряду 1,336 мільярда доларів США у вигляді гуманітарної і військової допомоги. Азербайджан в свою чергу отримав лише 335 мільйонів доларів за той же самий період часу. Незважаючи на цю кричущу несправедливість з боку американських конгресменів, Азербайджан продовжує залишатися одним з найнадійніших союзників Сполучених Штатів. Коли 11 вересня 2001р Америці сталася жахлива за своїми масштабами трагедія, уряд Азербайджану було першим, хто негайно запропонував свою безоплатну допомогу. Сьогодні азербайджанські військові плечем до плеча працюють зі своїми американськими колегами в Косово, Афганістані та Іраку. Більше того, Азербайджан беззастережно підтримав Сполучені Штати по одному з ключових питань зовнішньої політики Вашингтона - проблемі планомірного пошуку і розробки нових нафтових родовищ і доставки каспійської нафти на найбільші міжнародні ринки. Ядром цієї політики стало будівництво нафтопроводу 'Баку-Тбілісі-Джейхан', який протягнеться з азербайджанської столиці Баку в турецький порт Джейхан на Середземному морі. Цього року, а якщо бути точніше - 25 травня, цей історичний проект буде завершений, і новий трубопровід буде зданий в експлуатацію. Сира нафта з надр Каспійського моря, де покоїться до 10% всіх відомих світових запасів чорного золота, спрямується по трубах до східного узбережжя Сполучених Штатів. Абсолютно очевидно те, що мирне врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту повинно мати виняткову важливість для американського президента Джорджа Буша (George Bush) хоча б тому, що ситуація в цьому регіоні справді дуже сильно впливає на нашу національну безпеку. Згідно зі звітом Держдепартаменту США за перші два місяці 2005 р., Сполучені Штати не визнають Нагорний Карабах в якості незалежної держави. Вашингтон як і раніше залишається прихильником територіальної цілісності Азербайджану. З урахуванням усього вищесказаного, адміністрація президента Буша повинна зробити рішучіші кроки щодо швидкого розв'язання ситуації навколо Нагірного Карабаху, використовуючи при цьому чесний і гармонійний підхід. Президенти Азербайджану і Вірменії вже висловили свою підтримку мирного врегулювання цього конфлікту, і в цьому зв'язку Вашингтон повинен врахувати їх добру волю і скористатися наданою можливістю. Зустріч трьох президентів, проведена в Білому домі, могла б стати своєрідним каталізатором, який повинен прискорити розв'язку давнішнього регіонального конфлікту , що представляє пряму загрозу національній безпеці Сполучених Штатів. Світова спільнота вже прийшло до єдиної думки щодо основних положень мирного рішення. Вірменські війська повинні негайно покинути всі окуповані райони. Азербайджан має всі законні підстави здійснювати право свого суверенітету на території Нагірного Карабаху. Права і свободи етнічних вірмен, що проживають в цьому районі, повинні бути гарантовані і забезпечені законом, те ж саме стосується і тих азербайджанців, які хочуть повернутися на свою історичну батьківщину. Дислокація в зоні конфлікту миротворчого контингенту зі складу країн-учасниць НАТО стане першим кроком на шляху до мирного врегулювання і убезпечить регіон від втручання різних кримінальних елементів, які переслідують своєю метою заподіяти шкоду Сполученим Штатам. Коли Афганістан перетворився на 'обитель зла' і притулок для терористів начебто Усами бен Ладена (Osama bin Laden), громадяни Сполучених Штатів отримали трагедії 11 вересня 2001 р. Ми більше не можемо допустити, щоб ще один регіон на земній кулі став здобиччю злочинних елементів. Америка повинна діяти негайно, поки ще не пізно. "The Washington Times" , США Роберт Собхані - президент компанії 'Caspian Energy Consulting' і член Комітету з існуючої небезпеки

Day.Az