Пенсія: чим пізніше, тим більше

Стартувала в грудні минулого року пенсійна реформа на цьому тижні може отримати своє законодавче завершення. І хоча підготовлені більше тисячі поправок до другого читання по законопроекту "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" обіцяють палкі дебати, концептуально документ, як вважає багато хто в парламенті, не зазнає кардинальних змін. Врахуємо, що прийнятий за основу в першому читанні 16 червня законопроект відображає і підсумки багатомісячного громадського обговорення, лейтмотивом яких була соціальна справедливість пенсійних нарахувань. І жорсткі вимоги президента ("людям потрібно пояснити, що реформа дозволить підвищити їхні пенсії"). І досягнутий консенсус парламентської більшості, на відсутність якого публічно скаржився віце-прем'єр, міністр праці та соцполітики Сергій Тігіпко : "Заговорюючи пенсійну реформу, ми консервуємо бідність у країні". В середині червня в парламентській залі знайшлося 245 відповідальних депутатів, що взяли на себе сміливість, нарешті, на 20-му році незалежності, спробувати зрушити "пенсійну брилу" і наблизити соціально-пенсійні стандарти до більш-менш усталеною цивілізованої практики. За недоброю українською традицією ми підійшли до розв'язання найбільш соціально вразливою проблеми "за ніч до розстрілу" - коли і мізерну (по евроканонам) для більшості пенсію через рік-другий платити буде нічим, і покривати дефіцит бюджету ПФУ стане нізвідки. Широко тиражований в ЗМІ посил про те, що відсутність пенсійної реформи не дозволить нам роздобути черговий транш МВФ, слід було б трансформувати в другий: Україна змушена буде знизити пенсії спочатку потроху всім, а потім - і в значній мірі - працюючим пенсіонерам. Як це зробила, наприклад, двічі Литва (наприкінці 2009-го і початку 2010-го), щоб піти від соціального дефолту. Українські реалії такі, що пенсійний вантаж став непомірним не тільки для бюджету країни - забезпечення витрат ПФУ становить 17% ВВП (для порівняння: у Європі - 8-10%, в США - 5-6% ВВП), а дефіцит коштів Пенсійного фонду України на 2011 р. склав 17,8 млрд. грн. А це означає, що з урахуванням демографічної ситуації та податкових стандартів в Україні солідарне забезпечення сьогодні загрожує солідарним "похованням" завтра. За даними Держкомстату, за перший квартал поточного року пенсіонерів збільшилася на 60 тис. осіб - до 13 млн. 766 тис., а працездатних громадян, платників до Пенсійного фонду на постійній основі з початку року скоротилася до 400 тис. осіб - до 14 млн. Виходить, що кожен працюючий повинен утримувати одного пенсіонера. Логіка цифр призводить до вбивчою соціальної перспективі. Для того, щоб працюючий при виході на пенсію отримував хоча б мінімальну пенсію - 764 грн., Він повинен заплатити разом з роботодавцем таку ж суму податків. Але це нереально: адже середня зарплата по країні 2533 грн. (33,2% від якої роботодавець відраховує до ПФ, 2% - кожен працездатний), а 2,5 млн. українців (з 14 млн.), зайнятих у сфері виробництва і надання послуг, оформлені на мінімальну зарплату в 960 грн. За такої тенденції дефіцит Пенсійного фонду буде тільки наростати, пенсії зменшуватися, а їх виплати затримуватися, як це було кілька років тому. Підрахунки експертів показують: платників внесків до 2050 року скоротиться на 25%, а одержувачів пенсій, навпаки, виросте на 8%. Зміна ж демографічної ситуації призведе до зниження співвідношення середньої пенсії та заробітної плати з 40% в 2009-му до 28% у 2050-му. Тобто, працювати доведеться не менше, а отримувати - значно менше. При цьому доведеться вибирати: або збільшувати соціальні внески на пенсійне забезпечення і відповідні фонди з нинішніх 35,2% до 50% в 2050-му чи збільшувати дотації з держбюджету, які, знову ж, треба буде брати за рахунок урізання інших соціальних статей. Словом , куди поглядом на пенсійну проблему не кинь - усюди клин. За яким - як зменшення добробуту кожного, так і країни в цілому. Можна було б почути вимогам опозиції: спочатку, мовляв, побороти корупцію, потім створити робочі місця, після цього знизити податкове навантаження для підприємств (ті самі 32,2%), а вже потім проводити пенсійну реформу. Але вся біда в тому, що пенсійний ліміт часу вичерпаний - популістська політика депутатського корпусу, урядів і президентів попередніх двох десятиліть зробила нинішню партію влади на чолі з Януковичем не тільки заручником ситуації, але й не залишила їм вибору. Альтернатива полягає тільки в тому, як показали громадські та парламентсько-урядові дискусії, які вибрати темпи проведення пенсійної реформи, які критерії поставити на чільне місце і які створити стимулюючі механізми для виходу на пенсію. Якщо вірити запевненням Тігіпко під час голосування у першому читанні, "пропонований Кабміном план - один з найбільш м'яких варіантів проведення пенсійної реформи ". У чому його відмінність від первісного законопроекту, сприйнятого і Партією регіонів, і президентом в багнети? По-перше, обов'язкове правило виходу жінок на пенсію в 60 років замінено добровільним. По-друге, буде більш стимулюючим механізм доплат за "понаднормову" роботу пенсіонерам. По-третє, пільги для держслужбовців, горезвісні спецпенсії, приведуть до базової формулою соціальної справедливості. Всього Кабмін запропонував більш десятка принципово важливих змін. Почнемо по порядку. Жінки зможуть вийти на пенсію протягом 3 років з моменту затвердження закону добровільно або в 55 років, або в 60. В останньому випадку з більш високою пенсією. Підвищення пенсійного віку жінкам до 5 років проходитиме протягом 10 років (по півроку - щороку). При цьому передбачена компенсація за кожні півроку допстажа в розмірі 2,5%. За п'ять років - це 25% додатково нарахованої пенсії. Стимули для решти в цілому теж досить істотні: досяг пенсійного віку працівник у разі продовження трудової діяльності за кожний опрацьований рік - з першого по п'ятий - отримає збільшення пенсії на 6% (нині надбавка за стаж становить не більше 1%), а понад 5 років - щороку додасть йому 9% до нарахованої пенсії. Правда, і чоловікам, і жінкам збільшений обов'язковий трудовий стаж на 10 років (відповідно до 35 і 30 років) для отримання пенсії. А якщо жінка піде на заслужений відпочинок у 55 років, то вона втратить 0,5% пенсії за кожен місяць дострокового виходу на відпочинок. У рік - це 6%, за п'ять років - 30%. Багато депутатів (з числа тих, що проголосували в першому читанні) допускають, що ця норма може бути пом'якшена. Пенсійний вікової стеля пропонують підняти для держслужбовців (і прирівняних до них дев'яти категорій): 57 - для жінок і 62-для чоловіків. При цьому продовження терміну держслужби у виняткових випадках, як це практикується сьогодні, пропонується скасувати. Але це наштовхується, як повідали нам, на очікуване опір певної частини депутатського корпусу зважаючи міграції народних обранців із законодавчого органу в центральний орган виконавчої влади - Кабмін і вікового цензу деяких з них. "З прийняттям цієї норми прем'єр-міністр Азаров буде змушений пакувати валізу", - резюмує один з депутатів-регіоналів. Зате немає різночитань у депутатських рядах по частині підняття з 20 до 25 років терміну вислуги військовим. У первинному варіанті на це відводилося п'ять років, тепер - 10. Схема та ж, що і у жінок: кожен рік виходу на пенсію продовжується на півроку. Спірні моменти - як політичні, так і юридичні - виникають при обмеженні максимального рівня спецпенсій не 12 мінімальними пенсіями, як це має місце сьогодні (що складає 9 тис. 168 грн.), а тільки десятьма. Таким чином, сама-сама привілейована пенсія в країні не буде перевищувати 7640 грн. Камінь спотикання в тому, що пропонується урізати пенсії не тільки майбутнім пенсіонерам, але й нинішнім. У когорті обраних і соціально облагодіяних сьогодні налічується, за словами Тігіпка, 14 тисяч осіб. Серед них: нардепи-пенсіонери - 13,5 -15,5 тис. грн., Колишні міністри - 16 тис. грн., Заступники міністрів, начальники управлінь, департаментів - від 7-8 тис. до 15 тис. грн. , Прокурори, слідчі, начальники управління Генпрокуратури - від 8 до 16 тис. грн., Від 8 тис. і вище пенсії у суддів. Треба зауважити, що, крім майбутнього пенсійного закону, сьогоднішні спецпенсії регламентуються ще 29 законодавчими актами. А стаття 22 Конституції забороняє обмежувати і звужувати наявні соціальні права. На цей рахунок вже є не одне рішення КС і детальне роз'яснення з цього приводу. "спецпенсіонерів" з числа конституційних суддів букву закону і дух соціальної справедливості шанують як зіницю ока. Їм би ще пам'ятати: їх середня пенсія в 16 тис. грн. - Це майже 4,5 рази більше, ніж у справжньої еліти - вчених, викладачів вузів з науковим ступенем і званнями (у середньому 3,5 тис. грн.), Майже в п'ять разів більше, ніж у "чорнобильців" і в 7 разів - ніж у держслужбовців середньої ланки. Ну, а про 80% рядових пенсіонерів з "мінімалки" в 764 грн. промовчимо. Але нагадаємо: у країнах розвиненої демократії з усталеними соціальними традиціями співвідношення середньої пенсії (у нас вона не багатьом більше 1 тис. грн.) До соціально привілейованої не перевищує п'ятикратного розміру. Тому депутатам доведеться проплисти між Сциллою конституційно можливого і Харибдою соціальної справедливості. А зробити це буде непросто. Лідер регіоналів Олександр Єфремов, наприклад, пропонує обкладати податком високі, більше 10 "мінімалок" пенсії, а бютівець Андрій Павловський - скасувати всі спецпенсії, але при їх розрахунках ввести один універсальний пенсійний принцип - розмір зарплати і трудового стажу. Для доплат ж передбачити спеціальні механізми і здійснювати їх з бюджету. У всіх інших нюансах пенсійних трансформацій у держслужбовців (вони можуть отримувати пенсію достроково за 1,5 роки до виходу на відпочинок, але за наявності необхідного стажу; їх пенсія не може перевищувати 80% від зарплати (зараз - до 90%); максимальну пенсію розраховують не з їх заробітку, як сьогодні, а з максимальної ставки в 14 400 грн., з якої сплачують внески до ПФУ) - і в Кабміні, і в парламенті досягнута принципова згода. Не викликає розбіжностей і таке пропоноване нововведення: бюджетникам - вчителям, лікарям, працівникам соціальних служб та сфери культури - при виході на пенсію будуть виплачувати одноразову допомогу в розмірі 10 нарахованих пенсій. А ось авторське громадянське єство не хоче миритися з залишилася непоміченою такий дещицею: у законі про Держслужбі і статус народного депутата закріплена норма в п'ять років трудового стажу, щоб парламентаріям і високопоставленим чиновникам отримувати по досягненню пенсійного віку "максималку" в 10 мінімальних пенсій. У проекті пенсійної реформи про це ні слова, хоча загальний трудовий стаж для простих смертних збільшений, нагадаємо, ще на 10 років - до 35 у чоловіків і 30 років у жінок. виправдане таке виключення з соціальних правил для окремих держслужбовців і народних обранців? Втім , хочеться думати, що ця норма, як і всі інші будуть відображати в підсумку соціальну справедливість і задекларований раніше принцип: реформи, в тому числі і в пенсійній сфері, проводяться не тільки за рахунок народу, а й для народу.