Четвертий енергоблок - найспокійніше об'єкт на всій ЧАЕС

А ось "Арка" може принести багато шкоди майбутнім поколінням

Колишній народний депутат і ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС Володимир Усатенко розповів "ВВ" багато цікавого і несподіваного. У минулому голова парламентського підкомітету з науковим, соціальним та правових питань Чорнобильської катастрофи, а нині експерт Національної комісії радіаційного захисту України, він постійно критикував дії влади, пов'язані з ЧАЕС. На його думку, Чорнобиль - це справжня "афера століття" з відмиванням і розкраданням великих коштів під приводом підвищення безпеки станції.

- З ЧАЕС колишнє керівництво країни зробило об'єкт для різного роду політичних і фінансових спекуляцій. Стверджувалося, що там, мовляв, йдуть неконтрольовані і незрозумілі процеси, під 4-м реактором - маса палива, можлива ланцюгова реакція ... Це були прекрасні аргументи для вимагання грошей під якісь суперпроблеми, які нібито постійно виникають на об'єкті "Укриття". Спершу говорили, що саркофаг нестійкий, хоча він був розрахований на 50 років. Потім стали лякати, що він розвалюється. Зрештою, з усіх концепцій перетворення станції на екологічно безпечну систему була обрана концепція нового будівництва ... чого-небудь. А все тому, що Захід погоджувався дати нам грошей тільки під будівництво.

До речі, свого часу київський НДІ будівельних конструкцій, який був головним експертом по конструкціях саркофага, провів дослідження. Їх вердикт був такий: все грунти та фундаменти об'єкта стійкі. Більш того, в статичному стані "Укриття" відслужить покладений йому 50-річний термін. Але цей факт постаралися тоді приховати від громадськості, натомість розгорнули кампанію з демонізації об'єкта.

- І все ж, новий "ковпак" над саркофагом потрібен чи ні?

- Потрібна захист від опадів, щоб всередину не потрапляла дощова вода. Я тут на одному нараді запропонував натягнути над саркофагом вінілову дах, так на мене подивилися як на божевільного. У той же час на повному серйозі розглядалися проекти з поховання об'єкта цілком, з усім його вмістом, в якому-небудь вулкані, або по вилученню з нього палива різними методами. Хоча ці прожекти ніяк не відповідають станом об'єкта. Там все набагато простіше і безпечніше.

- Невже?

- Так. Останнє дослідження з ядерної безпеки саркофага було проведено в 2001 році на замовлення північносхідному-Тихоокеанської лабораторії США. Воно показало, що при всіх гіпотетичних сценаріях самого апокаліптичного розвитку подій самопідтримується ланцюгова реакція всередині об'єкта "Укриття" не може відбутися ні за яких умов. І потім, відповідно до вимірів гамма-активності, маса палива, яка залишилася всередині саркофага, склала всього 1,8 тонн. І це повністю спростовує офіційно названі причини і характер самої аварії. На думку такого серйозного аналітика, як інспектор Держатомнагляду на Курській АЕС Микола ЯДРИХИНСЬКИЙ, в 1986 році під час аварії з Чорнобильського реактора випарувалося не менше 80% палива. Воно розлетілося по всьому світу. Головним доказом цього служать ті гарячі радіоактивні частинки чорнобильського походження, які виявляли в пробах грунту в Німеччині, Болгарії та інших країн. Де їх тільки не було! А це означає, що під 4-м реактором просто-напросто не могла зберегтися величезна маса палива, на чому наполягають фізики від політики.

- Проте над саркофагом буде зведений ангар у вигляді арки ...

- Проект "Арка" передбачає будівництво за західною стіною ЧАЕС якоїсь насувної конструкції. Для цього обрано майданчик, під якою поховано те саме що вилетіло паливо, яке, якщо пам'ятаєте, скидали з даху лопатами, плюс огризки твелів, конструктивні частини реактора, графіт і т.п. Всього під ту стіну було скинуто приблизно 1400-1700 контейнерів подібного "добра" і просто засипано землею. І як тільки будівельні робітники почнуть на цьому майданчику забивати палі під фундамент - а їх глибина повинна бути не менше 26 м, - вони моментально потраплять на це несанкціоноване "цвинтар" високоактивних трансуранових відходів. Хоча є закон, норми, є, нарешті, Міжнародна конвенція 1997 року, підписана Україною, яка категорично забороняє проведення будь-яких робіт на подібних "кладовищах". З одним-єдиним винятком: якщо виробляється поховання радіоактивних відходів у спеціальних геологічних сховищах, розрахованих на 1000 років. Чого в нашому випадку немає. Немає ніякого геологічного сховища, і про нього ніхто не думав. Як будуть розбирати існуючий саркофаг і видаляти паливо, теж невідомо.

Ніхто не подумав і про таку проблему, як величезна кількість дрібнодисперсного радіоактивного пилу, яка там є і яка здатна осідати на будь-якому діелектрику, балках, та на чому завгодно. Досить запалити свічку, щоб вона прийшла в невелике збудження. При цьому відразу зростають дози у працюючих там людей - і в 200 разів, і в 2000. Як вести себе з цією пилом, ніхто не знає.

- Виходить, радіаційні ризики не прораховані?

- Ну чому ж, підрахували. У разі несподіваного обвалення саркофага, загальна колективна доза для населення України, включаючи і персонал станції, складе 0,69 людино-зіверт.

- Якби ця цифра небудь говорила ...

- ... А при зведенні "Арки" одні тільки будівельні робочі отримають дозове навантаження в 70 разів більше. Правда, зовсім незрозуміло, якими через пил будуть дози персоналу, залученого для подальшого обслуговування "Арки". Вони можуть виявитися абсолютно непорівнянними з будь-якими нормами опромінення. Адже "Арка" - своєрідне дзеркало, здатне фокусувати і випромінювати божевільні дози. Виходить, це буде свідомо не обслуговуються приміщення? Ці питання ніхто навіть не намагався ставити. Треба будувати, кажуть. Обрали самий знущальний шлях - кулуарних рішень. Скоріше всього, цей проект принесе багато шкоди майбутнім поколінням.

- У якому сьогодні стані могильники зони відчуження? Скільки їх всього?

- Близько 800. За ними повинні здійснюватися регулюючий нагляд і фізичний захист. Однак я багато разів був свідком того, як забруднене метал з могильників потрапляв на місцеві пункти прийому металобрухту. Потім його нишком кудись відвозили, мабуть, вже за окремі гроші. Могильники в зоні розграбовані. Все було викопано і продано на вторринках України та Білорусі ще в 90-91 рр.. Досить подивитися на те "поле чудес", що біля заводу "Юпітер", де ховали техніку в перші дні аварії, або на майданчики відстою техніки, які були передані на баланс зони відчуження. Там майже нічого не залишилося. З 36 вертольотів, здається, 2 ще не порізали. Було 148 вертолітних двигунів - все викрадені. Захоронювати нічого - все розкрадено і вивезено. Тому деякі місця в зоні набагато чистіше, ніж у Києві.

- На ЧАЕС зберігається загроза нових аварій?

- На тих блоках, де все ще є паливо: це 1-й і 3-й. На 3-му блоці воно зберігається 5 років, на 1-му - майже 10. Адже після виведення станції з експлуатації паливо там можна було тримати не більше трьох років. Вся проблема в тому, що пульти управління на цих блоках точно так само розграбовані, як і могильники, - тільки охочими до дорогоцінних металів. Тепер уявіть собі картину: працюючий там персонал повинен щодня бути на роботу, сідати за непрацюючий пульт і зображати бурхливу діяльність. Ну, зміну так можна поізображать, ну п'ять змін. Але не десятиліття! До речі, сама по собі станція теж грунтовно розкрадена. Ніяких пристроїв захисту, що містять цінні елементи, не залишилося.

- Виходить, на станції можливі НП на порожньому місці?

- Звичайно. І тільки через те, що які-небудь несподівано виникли процеси не можна буде запобігти.

- І на 4-му енергоблоці таке можливо?

- Там немає. Як на мене, це найспокійніший об'єкт на всій станції.

Яніна ЗЕЛЕНЬКО, "ВВ"