Чим далі в ліс, тим третій зайвий
Уїнстон Черчілль у своїх мемуарах похвалив "хитрий" нейтралітет Туреччини під час другої світової війни, який дозволив цій - не самою могутньою на той момент країні - отримувати "дивіденди" як з боку гітлерівської Німеччини, так і з боку сталінського СРСР. "Ласкавий теля двох маток ссе", - так сказав би мудрий Іван Плющ. "Пройти между двома Краплина дощу", - так сказали свого часу про позицію мудрого Леоніда Кравчука. "Крим буде Українським, або безлюдним", - так заявляли ті, хто привів Віктора Ющенка в президенти.
У російську рулетку, коли стріляються револьвером з одним патроном - на "авось", не грають оптимісти. В українську рулетку, коли стріляються револьвером з усіма патронами, не грають песимісти. Справа в тому, що і "нова" колонізація України, як це не прикро "вояку" Сергію Іванову, неможлива. Але й форсована деколонізація українських земель, як це мріється Івченко та Бутейко, теж пов'язана з величезними "технічними" труднощами.
У ході газового "наїзду" не випадково виникла гостра для військових "яструбів" і США, і Російської Федерації тема Криму й Севастополя (це питання про те, чий флот буде контролювати Чорне море! Правда чомусь мова не йде про те, що це ПОВИНЕН БУТИ український флот!). Так, Хрущов таки передав Україні Крим, але ... в обмін на дві величезні аграрні області. І взагалі цікаво, якими правами на Крим володіють, наприклад, греки чи італійці, ще до татар заселяли "Крим" (тобто "притулок"). Я вже не кажу про корінних жителів царства Феодоро або скіфів, чутки не чули ні про які Рязанов. А те, що Крим більшовики чомусь - після масових розстрілів і страт - "записали" до складу РРФСР, паралельно "відпустивши" зі складу своєї імперії Польщу і Фінляндію, я сподіваюся, не виллється в претензії Москви "на повернення" Варшави і Гельсінкі ?!
Стародавній кримське місто Херсонес, навіть не відає про існування Російської імперії, а потім могутній Київ, навіть не підозрюючи про існування Кучково, стали для слов'ян колискою християнства. І коли спостерігаєш, як "ревно" хрестять свої лоби багато колишні комуністи, рівно за пару годин до того, як зробити черговий совковий нехристианский вчинок, то мимоволі думаєш: може, без цієї молитви в храмі Божому вони були б зовсім лівими? Первісні ідеї перебудови - кінець холодної вони, демократія, ринкова економіка - швидко померкли на величезних холодних просторах країни, по вуха загрузла в Чечні. Як не згадати тут в черговий раз рада Солженіцина зразка 1990 року: "Відпустіть Прибалтику і Кавказ і збережіть Білорусію і Україну".
Безумовно, жорстка антиукраїнська позиція і риторика обумовлені насамперед внутрішньоросійськими складнощами і проблемами. Це насамперед втеча капіталу, зокрема в Китай. Це неефективна економіка, заснована на бездумному проедании "нафтодоларів" (з Москви вижили, зокрема, телемагнатів Березовського і Гусинського, тепер держава повинна містити за свій рахунок всі ці "криві дзеркала" на ОРТ, НТВ і РТР). І плюс підтискає з усіх боків модна помаранчева революція.
Але, повторюю, при порівняльній простоті чергового російсько-українського конфлікту незагоєні рани залишаться і після Тузли, і після вмілого використання "Газпромом" хамуватий некомпетентності пана Івченка, котрі вважають себе "володарем труби". Умілий підбір піарниками теми конфлікту, як і масована промивка мізків, безумовно, вплинуть на результат українських парламентських виборів 2006 року: у нас, як завжди, візьмуть гору крайності. Тобто "додадуть", по-моєму, після газового газавату як вкрай праві націоналісти, уособлені сьогодні передусім "Порою" і НСНУ, так і вкрай ліві і проросійськи налаштовані партії і блоки. Невже навіть газовий конфлікт може стати останнім притулком для ні куди негідних політиканів?
Втішає тільки зважена реакція на "газове шапіто" Західної Європи, пережила вже крах не однієї і не двох імперій. Адже Україна, "несподівано" перетворилася на сусіда Євросоюзу, як і всякі інші "новосели", виробляє рівно стільки шуму і пилу, скільки потребує капітальний ремонт, здатний перетворити осколок Російської імперії, в культурний і добре обхоженний організм. Українці ж на самому початку шляху, всім нам майбутнього. Росію ж, якщо чесно, ніхто насправді не збирається поки брати ні в НАТО, ні в Європейський Союз. А адже мало хто з нас можуть перенести щастя ... У сенсі щастя свого ближнього!
Віктор Чайка, шеф-редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua