Підводні камені революційного законотворчості

76,0 т.
Підводні камені революційного законотворчості

Кінець тижня в Україні видався просто рекордно багатим на найважливіші зміни в законодавстві, конституційному в тому числі. З одного боку, можна помітити, що вони, фактично, легітимізовані міжнародним визнанням - в усякому разі, з боку Європи і США. Та й приймалися вони значною кількістю голосів - найчастіше, конституційною більшістю в більш, ніж у дві третини від спискового складу Верховної Ради.

З іншого боку, не можна не помітити, що багато ці рішення, з чисто формально-юридичної точки зору, м'яко кажучи, небездоганні. Триста "з хвостиком" депутатських голосів, поданих за їх прийняття, це, звичайно, добре. Але, взагалі, навіть конституційну більшість у парламенті має творити в рамках чинної Конституції. Або ж - перед цим змінити Основний Закон, знову ж таки, виходячи з зафіксованої в ньому процедури цієї зміни.

Як призначили міністра без подання прем'єра

Для прикладу почнемо з сущою "дрібниці" - призначення виконуючого обов'язки міністра внутрішніх справ, яким став Арсен Аваков. Мала право Верховна Рада робити це? Так, згідно Конституції з поправками від 2004 року, глава МВС (як і безліч інших міністрів) призначається і звільняється парламентською більшістю. Тільки адже якщо зняти того чи топ-чиновника депутати можуть і самі, то призначати нового (в тому числі, і в статусі в.о.) можливе лише після відповідного подання прем'єр-міністра.

Прем'єра в Україні в даний момент, взагалі, немає

В іншому випадку, Кабмін, в умовах призначення його членів без узгодження з прем'єром, просто перестав би бути єдиною командою, що підкоряється своєму лідерові.

Тим часом, прем'єра в Україні в даний момент, взагалі, немає. А виконуючий його обов'язки Сергій Арбузов Авакова на місце Захарченко Раді не пропонував. Ні, в принципі, з цим призначенням все зрозуміло - протистояння в самому розпалі, ще вчора міністр закордонних справ Польщі лякав Майдан "приймайте угоду з владою - або помрете". А в цей час в руках хай і яка стрімко втрачає владу команди Януковича залишається формальний контроль над міліцією - найпотужнішим загоном українських "силовиків".

Так що, при призначенні нового в.о. глави МВС була, так би мовити, "крайня необхідність", яка через лічені дні буде приведена в строгі юридичні рамки передбаченої Конституцією процедури.

Конституцію за день прийняти складно

На жаль, того ж не можна сказати про двох інших фундаментальних змінах в українському політико-правовому полі - повернення до політреформи-2004 і відмови від посади президента Януковича.

Для початку, зупинимося чисто на формальних моментах. Так, повернення до колишньої редакції Конституції, здавалося б, стався в суворій відповідності з духом Основного Закону - за політреформу проголосувало більше двох третин депутатів. Однак ст. 155 головного закону країни свідчить: "Законопроект про внесення змін до Конституції України ... попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менше двох третин від конституційного складу Верховної Ради України. "

В даному випадку, ключовим є слово "на наступній черговій сесії". Законодавці, посівши Конституцію ще в 1996 році, спеціально внесли цей пункт, щоб Основний Закон країни не змінювали по кілька разів на дню, а тільки добре подумавши, мінімум, кілька місяців. Так, цього разу політичні сили домовилися "не помічати" цей пункт, шукаючи політичний консенсус. Це було дієво, але, на жаль, не дуже відповідало юридичним нормам.

За що можна звільнити президента

Другий момент - це позбавлення влади Віктора Януковича. З малозрозумілою формулюванням "за самоусунення від обов'язків". Тим часом, діюча нині Конституція гранично чітко визначає коло причин для таких дій з боку Верховної Ради.

Ст.108. ... Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

1) відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

Стаття 109. Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

Стаття 110. Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена ??на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

Стаття 111. Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Таким чином, пункту про "самоусунення від обов'язків" президента в Конституції просто немає. Медичної довідки про поганий стан здоров'я з вердиктом Верховного Суду - теж. Правда, є стаття про "імпічмент", де, окрім "державної зради", досить туманно згадуються "інші злочини". Припустимо, до них можна віднести і відсутність на робочому місці. Однак сама процедура відмови глави держави від посади регламентується Конституцією таким чином.

Воно "... ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома чвертями її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те , що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину ".

Можна помітити, що найбільшим каменем спотикання для парламентарів незліченної кількості скликань, спраглих мати можливість відправити сучасних їм президентів у відставку, була відсутність закону про "тимчасові слідчі комісії". Без яких найперший пункт процедури імпічменту був просто неможливий. А глави держави пильно стежили за своїм становищем - і безжально ветували всі вступники їм з Ради на підпис документи на цей рахунок. Останні кілька "вето" наклав на такі тексти Віктор Андрійович Ющенко.

Однак у блискавичному імпічмент Януковича не було не тільки рішень Верховного та Конституційного судів, а й необхідних трьох чвертей депутатських голосів для остаточного рішення. Адже голосувало за відмови лідера "донецьких" з посади всього 328 депутатів при необхідному мінімумі в 334 голоси.

Конституційне "творчість" української державності не загрожує

Яку ж небезпеку можуть нести вищезазначені політико-депутатські "ляпи" у сфері прийняття найважливіших конституційних рішень? Напевно, якби їх можливість аналізувалася ще з тиждень тому, можна було б намалювати прямо таки апокаліптичну картину. Ну, наприклад, Південно-Східні області визнають повернення до політреформи і імпічмент Януковича "юридично нікчемним" і відмовляються підкорятися Києву, аж до повного відділення.

В реалі, як показав всього один день, 22 лютого, загроза "південно-східного сепаратизму" виявилася навіть не "паперовим тигром", а просто блефом. Максимум, на що спромоглися депутати місцевих Рад, зібрані Добкіним на з'їзд у Харкові - це прийняти формально грізне, але насправді, юридично ні до чого не зобов'язує заяву про "прийняття на себе влади - поки не ясно, що з владою у Києві.

Загроза "південно-східного сепаратизму" виявилася навіть не "паперовим тигром", а просто блефом

Ну а сама Росія і поготів не стане "ламати списи" для захисту тих, хто, в общем-то, згадував про свою "проросійськість" виключно в ході виборчих кампаній, а між ними мав сферою ділових і політичних інтересів майже виключно західні країни. Так що в цьому сенсі конституційна самодіяльність Верховної Ради до тяжких наслідків однозначно не приведе.

Як повернути новому президенту "гетьманські" повноваження?

Але от до наслідків для політичного життя України прийняті парламентом зміни Конституції привести можуть. Тому що з їх прийняттям майже "дзеркально" повторюється ситуація 2004 року. Тоді теж політреформу брали в поспіху - у Києві вирував грізний "перший Майдан". Реформа, однозначно, стала компромісом, позбавила країну від великої крові, сприяла мирну передачу влади.

Ось тільки більш легітимною вона від цього не стала! Розмови про її скасування через Конституційний суд почалися в оточенні Ющенка практично відразу після його інавгурації. І перешкодила здійсненню цих планів лише фатальна невезучесть "помаранчевого" лідера. Спочатку він посварився з Тимошенко, у зв'язку з чим зблизився з Партією Регіонів. Потім Конституційний суд у зв'язку із закінченням терміну повноважень частини членів втратив кворум (а Рада розсудливо блокувала призначення ним "зміни"). А пізніше почалися такі президентсько-прем'єрські баталії, криза, що стало не до конституційної законотворчості ...

Сильні президентські повноваження, за великим рахунком, потрібні всім учасникам президентських перегонів

Янукович же, ставши президентом в 2010 році, відразу "взяв бика за роги", і, заручившись переконливою підтримкою в парламенті за рахунок "тушок", домігся скасування в КС утискували його обмежень. Тепер же їх ввели назад - вже без звернення до вищої судової інстанції.

Питання тільки - чи надовго? Інтуїція підказує - дуже ненадовго. Тому що сильні президентські повноваження, за великим рахунком, потрібні всім учасникам президентських перегонів. Припустимо, Яценюку, колишньому досі в якості "в.о. Тимошенко" "булави", швидше за все, не бачити - як і Тягнибоку. А ось Кличка з Тимошенко ніколи і не приховували своїх гетьманських амбіцій. І непрямим підтвердженням тому є вже озвучене бажання Юлії Володимирівни не боротися за крісло прем'єра, а йти тільки у президенти. А вона не з тих, кого влаштовують "другі ролі".

Найбільш вірогідний сценарій найближчих місяців бачиться так. Переможець президентських виборів звертається до Конституційного суду - і той, до речі, абсолютно відповідно до букви закону, оголошує політреформу-2004 року анульовано. Ну а від таких "дрібниць", як міркування "президента адже обирали для одних повноважень, а він отримав ширші" в українському політикумі вже давно ніхто не червоніє.

Думка Заходу? Ну, так воно ж теж неоднорідне і часто змінюється. Та й, взагалі, вірним союзникам прощається дуже багато чого, а не тільки хронічна нелюбов до парламентсько-президентської форми правління ...

Імпічмент Януковичу може стати причиною скасування результатів дострокових президентських виборів

Але нинішня ситуація може сприяти майже унікального явища в українській політичній історії. А саме - повторних виборів президента. Правда, це якщо і трапиться, то хіба що в тому випадку, якщо в головне крісло країни не вдасться мати дім Тимошенко. А туди сяде хтось інший - ну, скажімо, Кличко, Порошенко і т.д.

І ось тоді на світ Божий може бути витягнута не зовсім юридично бездоганна історія з імпічментом Януковича. Адже якщо виявиться, що імпічмент цей робився з порушенням процедури, значить, і дострокові вибори - теж втрачають під собою фундамент! Зрозуміло, що реально повертати Віктор Федоровича в кабінет на Банковій ніхто не стане. Але от запросити його до Верховної Ради для оголошення власної добровільної відставки (вже після того, як на дострокових виборах обраний "не той" президент), таке цілком реально.

"Гонорар" за це залежатиме від того, з якого місця приїде наступник Ющенка. Якщо здалеку - то це може бути часткова або повна амністія. Якщо за грат української тюрми - тоді щось скромніше, хоча б можливість забратися геть. А після вже стовідсотково-легітимною відставки головного "регіонала" можна буде проводити і нові президентські вибори - нехай навіть через пару місяців після "старих", "неправильних".

Правда, для здійснення цього сценарію потрібна допомога не тільки суду, а й Майдану, а от з цим у Юлії Володимирівни, здається, не клеїться. У всякому разі, тріумфальне повернення Тимошенко на Майдан не вдалося - аж надто сильно змінилися люди за час її відсутності.

Євромайдан