Шоста річниця Майдану: як все починалося

Помаранчева революція - кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших акцій громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, одного з кандидатів на президентських виборах у листопаді-грудні 2004 року, і противниками його основного конкурента Віктора Януковича.

Початком Помаранчевої революції вважають акцію протесту після оголошення Центральною виборчою комісією (ЦВК) попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник - Віктор Янукович. Згодом Верховний суд України скасував постанову ЦВК про результати виборів і зобов'язав її знову провести повторний тур голосування.

Протестувальникам вдалося змусити владу України дочекатися рішення Верховного суду і на його підставі повторно провести повторний тур голосування на президентських виборах. В результаті повторного голосування перемогу здобув Віктор Ющенко.

Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні області України, у той час як Віктора Януковича підтримали переважно східні та південні регіони країни. Громадська думка РФ перебувала на боці Віктора Януковича, західних країн - на боці української опозиції. Ряд державних діячів країн Європи виступав у якості посередників між протиборчими силами.

Зміна уряду України, що відбулася в результаті Помаранчевої революції, і пов'язана з цим переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни дали привід багатьом спостерігачам говорити про низку "кольорових" революцій, що почалася зі зміни влади в Сербії та продовжилася в Грузії і в Україні, намагатися знайти аналогії між ними і визначити ті держави, у яких можливе повторення "кольорових" революцій. Зі свого боку, влада країн, які називалися як потенційних об'єктів застосування "революційного досвіду", зробили певні контрзаходи для недопущення цього.

Причини

Причиною протестів послужило масове недовіру до офіційних підсумками виборів і звинувачення влади у масових фальсифікаціях. Поштовхом до протестів послужило оголошення лідерами опозиції ("помаранчевої опозиції") про факт фальсифікації виборів.

Хід подій

Прихильники кандидата в Президен України Віктора Ющенка заявили, що 9 вересня він був отруєний невідомою отрутою. Зовнішні ознаки отруєння були достатньо характерні для діоксинової інтоксикації. Згодом особа Віктора Ющенка було достатньо сильно спотворено незворотними процесами, які настають у таких випадках.

22 листопада 2004 - наступного дня після другого туру голосування, в ході якого виборці повинні були зробити свій вибір між діючим прем'єр-міністром Віктором Януковичем і кандидатом від опозиції Віктором Ющенком, коли стало зрозуміло, що офіційні попередні результати відрізняються від даних екзит-полів .

"Мені відомо думку, що роль американців в перипетіях останніх президентських виборів в Україні надзвичайно перебільшена. Я думаю, що, навпаки, вона зменшена. Вони перші заявили, що вибори сфальсифіковані. Так була дана відмашка всьому Заходу і української опозиції. Справа не в грошах і не в інструктажі, а саме в відмашкою. Якби команда Ющенка - Тимошенко не відчувала, що все їм зійде з рук, вони б не підбурювали людей до вуличного "волевиявленню" ", - заявив тоді президент України Леонід Кучма, який неофіційно поддеоржівал Віктора Януковича.

Прихильники Ющенка та іноземні спостерігачі з Європи та США заявили, що вибори проведені із численними порушеннями і такі розбіжності є результатом підтасування на користь проурядової кандидата. Цього ж дня Президент РФ Володимир Путін зателефонував Віктору Януковичу і привітав його з перемогою на виборах Президента України.

Прихильники опозиції підготувалися до акцій протесту заздалегідь. Вже за добу до оголошення попередніх результатів на київському майдані Незалежності почали встановлюватися намети і трибуни для проведення виступів опозиції. За кілька годин до оголошення Центральною виборчою комісією попередніх даних почали звучати заяви про фальсифікацію виборів на користь Віктора Януковича.

23 листопада о містах Західної, Центральної України, в Києві та ряді інших міст і обласних центрів почалися мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Основний ареною народного невдоволення став київський Майдан Незалежності, де зібралося на мирну демонстрацію, за різними оцінками, згідно з російською версією, від 100 до 200 тисяч осіб, і до 500 тисяч згідно з європейською, з усієї країни. Мітинги і пікети проходили також перед будівлями Адміністрації Президента, Верховної Ради, уряду та ін

Відмітною знаком демонстрантів став помаранчевий колір - колір передвиборної кампанії Ющенка (прихильники Януковича використали білий і блакитний кольори). Міська влада Києва, Львова та кількох інших міст відмовилися визнати законність офіційних результатів. На засіданні Верховної Ради Ющенко демонстративно виголосив з трибуни текст присяги президента України, незважаючи на те, що ще не був офіційно обраний.

Пізніше Ющенко вступив в переговори з діючим президентом Леонідом Кучмою, бажаючи мирним шляхом домогтися визнання своєї перемоги, але переговори були перервані вже 24 листопада, оскільки позиція Ющенка не передбачала іншого результату переговорів, крім проголошення його президентом. Після оголошення остаточних результатів, за якими переможцем був визнаний Янукович, Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві, закликавши їх почати "Помаранчеву революцію" і шляхом страйків паралізувати діяльність уряду і змусити владу не визнавати сфальсифіковані результати виборів: "Шлях до компромісу через демонстрацію народної волі - це єдиний шлях, який допоможе нам знайти вихід із цього конфлікту. Таким чином, комітет національного порятунку оголошує загальнонаціональний політичний страйк ".

"Верховний суд постановив, що неможливо встановити результати виборів. І хіба він міг прийняти інше рішення в той час, коли в Києві відбувалися ці події? Ось скільки людей стояло на Майдані? Нехай мільйон ... Але це ж не 38 мільйонів виборців, які мають в Україні право голосу, і не 30 мільйонів, які прийшли голосувати ", - заявив тоді глава президентської адміністрації Віктор Медведчук.

3 грудня 2004 судова палата у цивільних справах Верховного суду встановила: дії і рішення Центральної виборчої комісії були неправомірні і суперечили ряду статей законів України "Про Центральну виборчу комісію" і "Про вибори Президента України"; при проведенні повторного туру голосування були допущені порушення Закону України "Про вибори Президента України" і перерахувала ряд мали місце порушень.

У результаті вимоги Микола Катеринчука, який представляв сторону Ющенка у Верховному суді, були задоволені частково - дії ЦВК були визнані неправомірними, її постанови про результати виборів і публікації результатів виборів скасовані. Палата з цивільних справ зобов'язала ЦВК знову провести повторний тур голосування у строк, встановлений законом "Про вибори Президента України", обчислюючи його з 5 грудня 2004 Слідом за цим рішенням Верховна Рада змінила склад Центральної виборчої комісії й прийняла поправки до закону про вибори президента з метою перекрити основні канали фальсифікації виборів. Прийняття цих виправлень було результатом компромісу між владою і опозицією. У пакеті з ними була затверджена конституційна реформа, що обмежує владу президента України і передає частину його повноважень кабінету міністрів і парламенту.

У ході повторного голосування, проведення 26 грудня 2004 року, переміг Віктор Ющенко. Спроба прихильників Віктора Януковича опротестувати результати повторно проведеного другого туру виборів не принесла результатів, і ще до закінчення судового засідання Віктор Ющенко був офіційно визнаний президентом України в публікації "Урядового Кур'єра" (що означає офіційне закінчення виборів).

23 січня 2005 Віктор Ющенко офіційно склав присягу і вступив на посаду Президента України.

Символіка

Символом, під яким об'єдналися українські революціонери, став помаранчевий колір, який ще до початку активних дій на Площі Незалежності став носитися частиною населення в елементах одягу чи аксесуарах. Потім до помаранчевого кольору додалася символіка Віктора Ющенка: логотип з підковою щастя, напису "Так!". Одним з яскравих символів революції став апельсин, прихильники Ющенка дарували їх один одному і противникам.

Вербальним символом стало слово "Майдан". Пізніше в українських політиків усіх таборів стало популярним говорити про "ідеали Майдану".

Сліди революції на майдані

29 вересня 2006 віце-прем'єр України Андрій Клюєв (член Партії Регіонів, близький соратник в той час прем'єр-міністра України Віктора Януковича) заявив, що з фасаду Головпоштамту на Майдані Незалежності будуть прибрані написи, що залишилися там з часів помаранчевої революції, оскільки серед написів були вкрай некоректні висловлювання на адресу Донбасу, "москалів", Петра Симоненка, КПУ, Віктора Януковича, Партії регіонів.

Написи і портрети лідерів помаранчевої революції на фасаді Головпоштамту і ближніх будівель, що доходили до рівня другого поверху і мали площу в десятки квадратних метрів, були частково стерті ще по завершенні президентських виборів 2004 року. Решта на двох колонах центрального входу написи і малюнки за спільним рішенням міської влади та "Укрпошти" були збережені і накриті склом, як пам'ятник. Про це свідчить меморіальна табличка на колоні при вході в Головпоштамт.

Цікаві факти

Найяскравішим представником українського народу, що прийшов на Майдан, вважається Параска Василівна Королюк, або баба Параска - колишня доярка з Тернопільської області, 1939 року народження, що має сім класів освіти. Напередодні президентських виборів 2004 роки вона багато їздила по селах Центральної і Західної України, агітуючи за кандидата в президенти Віктора Ющенка. А після була нагороджена за активну участь у "помаранчевій революції" почесним знаком "Гвардія революції" і орденом Княгині Ольги III ступеня.

PS Читайте також статтю про Помаранчеву революцію "Політики и Майдан: УСІ шишки - на" сибарита "Ющенка" .