УкраїнськаУКР
русскийРУС
Ірина Шеньє
Ірина Шеньє
Жіночий психолог, кризовий консультант, сімейний психотерапевт

Блог | ТОП-4 поради, що робити, коли він не пише, не дзвонить, але ви чекаєте

ТОП-4 поради, що робити, коли він не пише, не дзвонить, але ви чекаєте

Він зник. Не з кінцями, але якось дивно. Ще вчора були повідомлення з трьома сердечками, теплі дзвінки й "сумую". А сьогодні — тиша. І ви ловите себе на тому, що раз за разом перевіряєте телефон. Було "онлайн"? Бачив сторіс? А може… ще напише?

Відео дня

Це не слабкість. Не наївність. І точно не "дурість". Це — внутрішній сценарій, знайомий дуже багатьом жінкам. І сьогодні я хочу пояснити, чому ми так часто опиняємось у цій дивній точці: він зник — а я чекаю.

Ви чекаєте не його. Ви чекаєте почуття

Ми схильні плутати людину з емоцією. Нас не завжди тягне до конкретного чоловіка — нас тягне до стану, який був із ним: тепло, значущість, очікування чогось більшого. І коли він зникає, ми втрачаємо не лише його. Ми втрачаємо це відчуття — і хочемо його повернути.

Усередині запускається механізм: якщо він знову з'явиться — значить, зі мною все гаразд.

Тиша болить більше, ніж відмова

З нею немає крапки. Вона підкидає надію. Дає простір для фантазій: "Може, зайнятий. Може, передумав. Може, соромиться." Але, по факту, ви лишаєтесь із порожнечею, яку щодня намагаєтесь заповнити — прокручуванням повідомлень, уявними діалогами, самозвинуваченням.

Іноді тиша болить так само, як травма. Бо вона — про ігнорування вашого "я".

Чому жінки чекають?

  • Бо в дитинстві любов була умовною — "Якщо будеш чемна — мама тебе любитиме", "Не капризуй — тато втомився". І ми звикаємо: треба заслужити. Терпінням. Очікуванням. Надією.
  • Бо всередині живе надія "виправити" себе — "Якщо схудну/замовкну/перестану писати — він оцінить."
  • Бо жінка боїться зробити вибір на користь себе — страшно втратити навіть мінімальний шанс. Бо тоді доведеться залишитись самій — і визнати, що хтось не обрав.

Як із цим працювати?

  • Назвіть це прямоНе "він просто зайнятий", а "він не на зв’язку зі мною". Пряме формулювання — це вже крок до зцілення. Бо поки ви не назвали — ви не вільні.
  • Поверніться до себеЩо ви відчуваєте прямо зараз? Розчарування? Гнів? Образу? Дайте собі право прожити це. Напишіть усе в блокнот. Без фільтра. І не для нього — для себе.
  • Подивіться на картину без прикрасЧи дійсно ця людина давала вам те, чого ви хочете? Любов, прийняття, увагу? Чи, можливо, він просто активував у вас щось знайоме — жагу довести, випросити, добитися?
  • Перестаньте чекати крапку від ньогоВи — доросла. Ви можете ставити свої крапки. Блокування — це не істерика. Мовчання у відповідь — це не грубість. Це — вибір себе.

Що зміниться, коли ви перестанете чекати?

  • З’явиться простір.
  • Вивільниться енергія.
  • Ви почнете краще чути себе — не його "можливо", а своє "хочу".

І я нагадаю: вас не треба виборювати. Ви — не проект на доопрацювання. Ви — не об’єкт для "на потім". Ви — жива. Цінна. Повноцінна. Уже зараз.

І якщо хтось цього не бачить — не ви маєте ставати меншою. Це він — не здатен побачити велике.

З любов’ю і повагою до вашої чутливості,

Ірина Шеньє, психологиня

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...