Блог | Танцювальна психотерапія: кому необхідна
Танцювальна (або танцювально-рухова) психотерапія, за офіційним визначенням - напрямок терапії, в якому танець і рух сприяють емоційної та фізичної інтеграції індивіда. Вона дуже підходить людям інтровертованого складу характеру, яким не підходять розмовні (наративні) методики психокорекції. Також ця методика підходить в тих випадках, коли людина не хоче, або не може проговорити словами (вербально) пережиту травмуючу подію. А ще за допомогою цієї методики проходять корекцію люди з вродженими, або набутими вадами опорно-рухового апарату. Спектр проблем, які можна коригувати і вирішувати за допомогою даної терапії досить широкий, наприклад:
1) Корекція порушень харчової поведінки. Про яку вже колись розповідав.
2) Танцювально-рухові тренінги, як профілактика емоційного вигорання в різних сферах, в тому числі і у психологів.
3) Танцювальна терапія для пацієнтів з депресивними розладами.
4) Вона сприяє підвищенню особистої стресостійкості.
5) Як спосіб розвитку адекватного самосприйняття для людей з надмірною масою тіла.
6) Як засіб формування образу свого тіла у людей (в першу чергу – у дітей) з аутизмом.
7) Як дуже хороший метод зниження (в плоть до повного зняття) емоційної напруги.
8) Гармонізація сімейних відносин, і т.д.
У цього виду терапії, є п'ять основних принципів роботи, вкрай необхідних для розуміння. Згідно з цими принципами:
1. Тіло і психіка нероздільні в особистості кожного, і тому постійно впливають одне на одну.
2. Танець – це комунікація, яка здійснюється на трьох основних рівнях: з самим собою, з іншими людьми і зі світом.
3. Три основних внутрішніх елементи: думки, почуття і поведінка особистості – єдине ціле, і зміни в одному з цих аспектів спричиняють зміни в двох інших (принцип цілісності).
4. Тіло сприймається як процес, а не як предмет, об'єкт чи суб'єкт.
5. Звернення до творчих ресурсів людини, як до невичерпного джерела життєвої сили і творчої енергії.
Даний вид терапії підходить, як для індивідуальних так і для групових занять.
Вищий пілотаж – це, коли особистість виходить в танці на рівень повної спонтанної імпровізації, не втрачаючи при цьому, а навпаки покращуючи свою пластичність, і якщо це парний танець, то ще й комунікацію з партнером. З початку, багато людей починають виконувати свої танцювальні па з дуже різких рухів, майже не рухаючись на місці. Завдання терапевта, конкретно в цій ситуації, підлаштувавшись під стиль танцю клієнта, повторюючи його ж рухи, зробити їх більш плавними і виразними (амплітуда рухів тут дуже важлива), а також допомогти людині зняти внутрішній затиск, і почати вільно рухатись по приміщенню (хоча на природі такі заняття теж проходять добре). Також важливо підкреслити, що на рівень ефективності даної терапії може чинити істотний вплив наявність хореографічної підготовки людини. Вкрай важливо в процесі даної терапії піти від вже наявних навичок конкретного танцювального стилю (наприклад, Hip Hop), до якомога повнішої розкутості рухів та імпровізації. Таким чином, людина йдучи в свої емоції, а відповідна музика їх дуже стимулює, починає висловлювати свої справжні внутрішні переживання, конфлікти, душевний біль, травми та неврози. Як один з варіантів, для посилення внутрішньої розкутості застосовуються танці з предметами, де скажімо, загорнувшись в шаль дівчина, викрутившись з неї надає своїм танцювальним рухам ще більшу легкість і імпровізацію, позбавляючись в той момент від своїх власних внутрішніх прив'язок та залежностей. В результаті цих дій, під керівництвом досвідченого терапевта-наставника, пацієнтам і клієнтам вдається:
а) Розширити сферу усвідомлення свого тіла, його особливостей і можливостей; б) Розвинути довіру до самого себе, підвищивши особисту самооцінку шляхом позитивного прийняття свого власного тіла; в) Успішно інтегрувати особисто пережитий (нехай і дуже негативний) досвід, встановивши зв'язок між своїми почуттями, думками та рухами.
Підсумувавши сказане вище, можу лише додати, що танцювально-рухова терапія може використовуватися, і як допоміжний механізм при клінічному лікуванні чисто фізіологічних проблем, наприклад, з координацією рухів, так і в якості основного методу вирішення психологічних проблем, коли людина наприклад, відчуває серйозні труднощі при налагодженні соціальних та міжособистісних комунікацій. Але, на додаток до всього цього, за допомогою танцю, багато людей просто розкривають себе, як оновлену особистість, знаходячи нові способи самовираження і комунікації з іншими людьми. А з огляду на те яке значення, в наш непростий час, набуває пошук нових способів взаємодії з оточуючими, стає зрозуміло, що у даного виду терапії велике майбутнє, як і будь-якого справжнього мистецтва, під назвою: Життя!
Усім дякую за увагу!
