Яке взуття носили в СРСР: фото популярних моделей

У СРСР було багато великих взуттєвих фабрик, які випускали мільйони пар взуття на рік. Однак, незважаючи на це, взуття в країні не відрізнялася особливою різноманітністю.

Відео дня

OBOZREVATEL пропонує читачам дізнатися, яке взуття було популярним серед жителів Радянського Союзу.

До 30-х років виготовленням взуття займалися лише невеликі майстерні, проте вже тоді у великих містах почали з'являтися заводи, де використовувалося імпортне обладнання. Особливої різниці між жіночими й чоловічими черевиками не було, не рахуючи розмірів.

У 30-ті роки завод "Червоний трикутник" випускає дуже популярні в той час чоловічі, жіночі, дитячі калоші з відділенням для каблука або з кнопочками збоку.

У 50-ті роки серед взуття для жінок у тренді був широкий, стійкий, середній каблук – 7 см. Крім того, тоді ж з'являються високі черевички, туфлі на високих підборах, а пізніше можна було зустріти навіть шпильку.

Примітно, що в основному взуття робили з натуральної шкіри та прошивали міцними нитками.

У 60-ті в моду увійшли босоніжки на високій платформі, які не продавалися в магазинах і не випускалися радянською промисловістю. Модниці витрачали від 40 рублів, щоб викупити бажану пару босоніжок.

Незабаром жінки перейшли на сабо, а також нестандартні черевики контрастних кольорів з лаку й замші. Серед жінок були популярні витончені туфлі на шпильках.

У 70-ті в моду увійшли італійські чобітки з довгою, по коліно, халявою. Імпортне взуття "діставали" або купували по блату, переплачуючи вдвічі, а то й утричі. Крім того, в черзі за чобітьми жінки могли провести весь день.

Що стосується дитячого взуття, то радянські діти з року в рік носили однакові сандалі.

Напередодні Олімпіади один з радянських комбінатів за ліцензією adidas почав випуск кросівок, які стали неймовірно популярними серед модників.

Також більшість носила тоді кеди, які були доступні в будь-якому спортивному магазині. Однак головним недоліками такого взуття була відсутність рельєфу колодки й товста, плоска, важка гумова підошва, не здатна до амортизації в поєднанні з легким верхом з тканини.

У 90-ті роки популярність набуло взуття "саламандра" – воно вважалося показником престижу, успіху й благополуччя.

Користувалися популярністю й чоботи з болоньї. Забезпеченим людям вони діставалися завдяки блату, а менш забезпечені могли придбати їх у комісіонках.

Раніше OBOZREVATEL розповідав, яких дівчат вважали привабливими в СРСР і чим відрізнялися радянські стандарти краси від сучасних.