"Як тебе любити": вийшов перший арт-журнал про Київ та киян до 1544-річчя столиці

'Як тебе любити': вийшов перший арт-журнал про Київ та киян до 1544-річчя столиці

21 травня  в будівлі музею "Золоті Ворота" відбулась презентація першого випуску з серії авторських зінів про сучасний Київ "Як тебе любити".

Створили видання команда видавництва Projector Publishing та менеджерка Києва, авторка культурно-історичного проєкту "Шукай!" Юлія Бевзенко, яка стала кураторкою зіну.

Анна Карнаух, головна редакторка зіну "Як тебе любити": "Ми представили наш зін у Золотих Воротах. Серед краси вишиванок, мурів 11 сторіччя, та під звуки хору "Дніпро", що співав "Як тебе не любити".Перший випуск зіна про Київ "Як тебе любити" створювався, у той час, коли Київ було справді любити важко. В найважчу зиму - січень, лютий, березень, який відчувався як четвертий місяць зими 2026. Але ми впоралися. І до 1544-го дня народження нашого улюбленого міста даруємо йому цей подарунок.

Анна Карнаух, головна редакторка зіну «Як тебе любити». Джерело: Андрій Проць

В нашому зіні ми говоримо не лише про класично і очікувано красиве. А й про той бік Києва, який нам може подобатися менше. Бо київська естетика, вона різна. Це часто еклектика. Це мікс памʼяток 12 століття зі стіною новобудов на Дніпровській набережній.У Києві ти завжди можеш знайти чим бути незадоволеним. Але ти завжди знаєш, що в цьому місті тебе тримає.І саме різноманітність, вільність цього міста закохує"

Юлія Бевзенко, кураторка зіну «Як тебе любитити. Джерело: Андрій Проць

Юлія Бевзенко, кураторка зіну "Як тебе любитити: "Цей зін ми зробили з любов'ю і повагою до Києва і киян. Саме робота над ним витягнула мене з безодні труднощів найважчої української зими".

Наклад першого випуску "Як тебе любити" – усього 1000 примірників. Видання працює як архів живого Києва – не туристичного, а міста спільнот, маршрутів, дворів, локальних героїв і пам’яті. Воно фіксує Київ у моменті, поки той постійно змінюється.

"Як тебе любити": вийшов перший арт-журнал про Київ та киян до 1544-річчя столиці. Джерело: Андрій Проць

Це не одноразовий журнал, а річ-артефакт, до якої хочеться повертатися й зберігати вдома. Кожен випуск матиме унікальний дизайн, спеціально створені ілюстрації та історії, які існують тільки в цьому номері. Це видання не лише про читання, а й про досвід міста – його атмосферу, голоси та деталі, які легко втратити, якщо їх не зафіксувати.

Презентація першого випуску з серії авторських зінів про сучасний Київ «Як тебе любити». Джерело: Андрій Проць

Катя Тейлор, засновниця ГО Port of Culture: "На мою думку таке видання потрібне для того, щоб кияни закохувалися в своє місто. Я, наприклад, не знала про Лесю Квартиринку, що  дивно бо це креативне коло, в якому я живу. Також це проект, який висвітлює повною мірою творчий потенціал киян, таких різних і водночас неймовірно талановитих людей які живуть просто поряд з нами, усвідомлювати це надихає"

Презентація першого випуску з серії авторських зінів про сучасний Київ «Як тебе любити». Джерело: Андрій Проць
Презентація першого випуску з серії авторських зінів про сучасний Київ «Як тебе любити». Джерело: Андрій Проць
Презентація першого випуску з серії авторських зінів про сучасний Київ «Як тебе любити». Джерело: Андрій Проць
Презентація першого випуску з серії авторських зінів про сучасний Київ «Як тебе любити». Джерело: Андрій Проць

У першому номері "Як тебе любити": репортаж з автостанції "Дарниця", лист до міста від Юлії Бевзенко, колекція київський ям на дорогах, матеріал про київське сухе варення – його можна спробувати, оповідання жительки Відрадного, серія знімків дідусів із гідропарківської "качалки", майстерня Маші Реви, екскурсія 16-м тролейбусом, репортаж із фестивалю "Леся Квартиринка", дві спільноти – бігунів і тих, хто відновлює двері, та інші теми.

Запланована періодичність виходу арт-журналу – 2-3 випуски на рік. Більше про зін - тут.

Презентація першого випуску з серії авторських зінів про сучасний Київ «Як тебе любити». Джерело: Андрій Проць
Презентація першого випуску з серії авторських зінів про сучасний Київ «Як тебе любити». Джерело: Андрій Проць