На фронті загинув талановитий київський музикант: друзі розповіли про Костянтина Старовицького

5 квітня на фронті загинув 40-річний музикант і диригент Костянтин Старовицький. З першого дня повномасштабного російського вторгнення він пішов добровольцем у тероборону Києва. Воював на Донбасі, загинув на Краматорському напрямку. У нього залишилися дочка, дружина та літня мама.

Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Музикант, диригент, перекладач

Останні кілька місяців перед повномасштабним вторгненням ворога Костянтин Старовицький працював у Національному академічному духовому оркестрі України.

"Костянтин прийшов до нас у серпні 2021 року, він пройшов конкурс на артиста-музиканта групи фаготів. Талановитий музикант. У перший день вторгнення він добровільно вирушив у тероборону Києва. Спочатку був у столиці, але потім ТрО почали відправляти на фронт", – каже про нього генеральний директор оркестру Олександр Пироженко.

А до свого переходу до Національного духового оркестру Костянтин багато років працював у Київському театрі опери та балету для дітей та юнацтва на Подолі (Київська опера).

У театрі розповідають, що Костянтин працював артистом симфонічного оркестру, грав на фаготі. Також він навчався на диригента у нашого відомого музиканта Володимира Кожухаря. Був дуже талановитим учнем.

У цьому театрі Костянтин брав участь у постановці двох вистав, які йшли на малій сцені.

Перша вистава "Ріта" італійського композитора Доніцетті вийшла у 2016 році. Старовицький був диригентом та автором нової музичної редакції опери. Ставили виставу разом із режисеркою-постановницею Ладою Шиленко.

Ця вистава тривала шість сезонів. А потім його змінила інша робота – опера Россіні "Шлюбний вексель", де Костянтин також готував музичну редакцію. Вистава триває в театрі досі практично щомісяця. Також він був одним із перекладачів цієї опери українською мовою разом із хормейстером із театру ім. Івана Франка Навроцьким.

У театрі дуже переживають загибель Костянтина Старовицького. "Він був дуже талановитим, креативним, дуже гарним", – кажуть колеги.

Брав участь у фестивалях та будував плани

Лада Шиленко, режисерка-постановниця кількох спільних із Костянтином Старовицьким спектаклів, розповідає, що познайомилася з ним у 2014 році у стінах Національної музичної академії.

"Нас об'єднала мрія про постановку яскравої комічної вистави. Саме тоді я дізналася про його талант до музичних оркестровок – він перекладав повноцінну оркестрову партитуру на менший склад інструментів. Це його вміння дало нам можливість втілити кілька проєктів. Тому що в такому звучанні оперу було зручно адаптувати до будь-якого майданчика", – згадує режисерка.

Першим досвідом такої постановки стала саме "Ріта" Доніцетті на сцені Театру юного глядача у столиці.

"Костя диригував виставою, переклав музичну частину для квінтету дерев'яно-духових інструментів, організував музикантів, допомагав із перекладом лібретто українською мовою. Він також був актором та повноцінним театральним персонажем. Сценічна оригінальність, закладена його талантом, спрацювала – і нас запросили на постановку цієї вистави до Київської опери", – зазначає Шиленко.

Вистава отримала чотири номінації на столичній премії "Київська пектораль", яка була показана на різних фестивалях.

Костянтин разом із Ладою Шиленко брали участь у фестивалі "Оперний Вікенд" у 2018 році на сцені Малої опери. Він був диригентом фестивалю і працював над трьома виставами: містичною трагедією "Медіум" Дж. Менотті, зінгшпілем (форма музичного спектаклю) "Бастьєн і Бастьєнна" Моцарта та комедією "Ріта".

Уже 2020 року вони розробляли постановку "Шлюбного векселя" Дж. Россіні на сцені Національної оперети України в межах конкурсу Musical Art Project. Потім ця вистава увійшла до репертуару Київської опери.

Довго готували постановку опери Моцарта "Так роблять усі", над перекладом якої теж працював Костянтин.

Шиленко зізнається, що їй дуже складно говорити про Костянтина в минулому часі: "Він людина надзвичайної доброти, порядності, відданості. З ним завжди було легко і весело в роботі, він був відкритий до творчих пошуків, ніколи не відкидав ідей інших, не шукав самоствердження, а хотів досягти найкращого результату саме для спектаклю. Він міг порозумітися з усіма: артистами оркестру, солістами, балетмейстером і сценографом, працівниками технічних цехів. З ним завжди хотілося мріяти. Тому, коли закінчувався один проєкт, ми відразу бралися за нові ідеї".

Костянтин був людиною надзвичайної доброти, завжди приходив на допомогу і насамперед думав про інших, а не про себе. Він мав багато планів, проєктів.

"До 24 лютого ми планували кілька постановок, участь у фестивалях. Костя займався музичним перекладом опери українського композитора Віталія Кирейка "У неділю рано…" на менший склад оркестру. А 23 лютого Костя ще вирішував питання перевезення декорацій нашої вистави. Він міг би втілити ще сотні опер, зіграти тисячі концертів, але назавжди залишився молодим героєм України", – підсумовує Шиленко.

Любив експерименти

Друзі та колеги Костянтина зазначають, що він був дуже добрим, талановитим музикантом.

"Ми навчалися з ним у Національній музичній академії України. Коли я вступив туди, на першому курсі ми з Костею робили спільний проєкт, він тоді диригував, хоча сам за освітою фаготист. Вже під час нашого навчання він почав вивчати диригування. І це був його перший досвід як диригента. Ми тоді ставили оперу Россіні "Шлюбний вексель". Для нас це була важлива практика. Потім ми з ним перетиналися не один раз, спілкувалися. Він був дуже чуйним. Для нього не було питанням щось спробувати, вирішити, з кимось зустрітися, просто працювати на ентузіазмі. Він творчий, відкритий, довкола нього завжди було дуже багато друзів, колег", – розповідає про нього Роман Побійний.

Ще один колега Костянтина Олександр Авраменко згадує, що вони познайомились на одній із репетицій ансамблю.

"Він був дуже допитливий до всього нового, легкий на підйом, дуже відкрита і творча людина. Любив різні творчі експерименти. Йому належала ідея створення квартету фаготистів, який назвали Fagotto Maestoso. Потім він відчув потребу розкрити себе як диригент, і ми часто бачилися в оперній студії Національної академії, де він був уже в ролі диригента-початківця.

Було цікаво спостерігати, як він скрупульозно ставився до репетиційного процесу, був уважним до деталей. Його сором'язливість, трохи замкнутість, постійний пошук себе як музиканта, свіжість думок завжди налаштовували на дружнє ставлення до нього як до професіонала та людини", – каже Авраменко.

У Костянтина Старовицького залишилася мама похилого віку, а також дружина і дочка.