Як святкували Новий рік у Києві за часів СРСР: цікаві факти
Новий рік завжди був улюбленим та довгоочікуваним святом киян. До нього завжди починали готуватися заздалегідь, а одним із головних атрибутів було відвідування новорічної ялинки. Протягом 20-го століття змінювалися традиції святкування та місце розташування головної святкової локації в столиці. Незмінним залишалося бажання провести цей день у колі близьких та друзів.
OBOZREVATEL зібрав добірку цікавих фактів про те, як у Києві святкували Новий рік у минулому столітті.
Без ялинки нікуди!
Після 1919 року, коли в Україні до влади прийшли більшовики, спочатку новорічні та різдвяні свята не викорінювалися з побуту мешканців столиці. Ба більше, в дитячих закладах проводилися різноманітні заходи, а дорослі відзначали у клубах та будинках культури.
Але вже в 1929 році через те, що це свято також асоціювалося і з Різдвом, комуністи припинили будь-які урочисті заходи, а самі ялинки навіть перестали продавати. Тільки у 1935 році, після статті в газеті, написаній партійним функціонером, другим секретарем ЦК ВКП(б) Української РСР Павлом Постишевим, офіційне святкування Нового року повернули. Зокрема, це стосувалося й встановлення святкового дерева.
У Києві завжди було кілька основних місць, де розміщували головну новорічну ялинку. Але першою локацією була нинішня Софійська площа. Саме там у 1936 році, після довгої перерви, з'явилася лісова красуня.
Згодом святкове дерево також встановлювали і на території нинішнього Майдану Незалежності, а також просто біля входу на станцію метро "Хрещатик". Поруч із нею майже завжди була фігура Діда Мороза.
Прикрашали новорічну ялинку по-різному – гірлянди, зірка на верхівці, великі сніжинки, іноді невеликі іграшки. Похід до неї був справжнім святом для дітей, а відвідування було обов'язковим пунктом для тих, хто просто приїжджав до Києва у справах або як туристи.
Варто відзначити один момент – кияни відповідально підходили до питання прикраси святкових дерев, які вони ставили у своїх будинках. І для цього використовували не лише ялинкові іграшки, які продавалися в магазинах, а й саморобні, а також надавали їм святкового вигляду за допомогою вати.
Новорічний стіл киян
Новорічний стіл у радянські часи був серйозною проблемою для будь-якої київської домогосподарки. Враховуючи дефіцит продуктів, готуватися до свят починали заздалегідь. Насамперед це стосувалося певних консервів та червоної ікри.
Найпростіше було з овочами, які лягали в основу страв, та з алкоголем. Важче було з м'ясом та ковбасою. То що ж їли?
Олів'є – найпростіший салат, який готували у великих кількостях, і щодо цього були популярними жарти про "тазики" і "відра" цього салату.
Мімоза – дрібно нарізана цибуля, натерті варені морква, картопля та яйце, також риба (шпроти). Цей салат теж був обов'язковим для новорічного столу через простоту та доступність продуктів.
Холодець – м'ясо, яке заливали густим бульйоном, а після цього залишали застигати на холоді, найчастіше страву подавали з хроном.
Оселедець під шубою – головна умова це заздалегідь купити оселедці. Всі інші інгредієнти були доступні.
Ну і твердий сир, ковбаса (якщо вдавалося знайти та купити), фрукти (звичайно мандарини) та цукерки. Алкоголь теж був простий і невигадливий – "Радянське шампанське", коньяк, горілка та лікер.
Розваги та гості
З розвагами на той час було дуже просто. Найчастіше Новий рік зустрічали в близькому колі сім'ї, а вже після того, як куранти пробивали північ – застілля, яке могло закінчитися двома шляхами.
Перший – після святкування зазвичай лягали спати. Другий варіант – піти в гості або на вулицю, за можливості, до Новорічної ялинки – палити бенгальські вогні та підривати новорічну піротехніку.
Варто зазначити, що після появи та широкого впровадження телебачення у киян з'явилася ще одна традиція – дивитись новорічні концерти. За допомогою телевізора улюблені актори, співаки та відомі особи у такий спосіб ставали гостями за столом мешканців столиці.