Кенаса, музей і Будинок з химерами: де в Києві шукати спадщину архітектора Городецького
Затятий франт, химерний митець та "київський Гауді" – як тільки не називають одного з найвідоміших архітекторів України Владислава Городецького, з дня народження якого 4 червня виповнилося 156 років.
Польський шляхтич за походженням та киянин за покликом душі творив у сучасній столиці України протягом 30 років. Саме тут він збудував споруди, які по праву вважаються візитівкою міста – Караїмську кенасу, Римо-католицький костел Святого Миколая, Національний художній музей та так званий Будинок з химерами, розташований на вулиці Банковій.
Городецький у фактах:
Повне ім'я – Лешек Дезидерій Владислав, був народжений у селі на территорії сучасної Віннчини
У школі мав посередні оцінки з усіх предметів, крім креслення та малювання, де йому не було рівних
Свої перші серйозні проекти – усипальницю баронів Штейнгелів на Аскольдовій могилі та проект павільону для мисливського товариства – виконав безкоштовно
Більшість проектів реалізував за допомогою цементу з власного заводу "Фор" на Київщині
У 10-річному віці Владислава його батьки збанкрутували – родині довелося продати не лише предмети розкоші, а й досить звичні предмети побуту. Відчуття позбавленності матеріального комфорту переслідувало архітектора увесь час.
"Київський", найбільш тривалий період професійного життя Владислава Городецького, почався після закінчення 1890 року Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Справи архітектора пішли вгору після одруження на донці купця Корнелії Марр. Разом з красунею-дружиною, Владислав отримав і впливових товаришів.
Кар'єру Городецький почав з будівництва туалетів, а вже після цього йому доручили проектування не просто будинку, а цілого кварталу у серці Києва.
На території колишньої садиби професора Мерінга Городецькому та ще трьом обраним архітекторам доручили спланувати вулиці. Нині це територія від Хрещатику до вул. Банкової. Саме завдяки цьому проекту Владислав не тільки заробив кошти на придбання цементного заводу, а й навіки увіковічив своє прізвище на одній із забудованих вулиць.
Де шукати Городецького
Увесь найвідоміший спадок архітектора розташований у серці Києва, де традиційно жили найзаможніші містяни. Чимало будівель Владислава Городецького збудовані в стилі історизму, завдяки чому митець ніколи не обмежував себе однією архітектурною течією і відтворював у одній будівлі елементи декількох різних епох. Саме за еклектизм і був названий "київським Гауді", по аналогії зі своїм відомим каталонським колегою.
Серед побудов, де з'єдналися, здавалося б, непоєднувані речі, є і Київський художньо-промисловий музей імператора Миколи II, названий нині Національним художнім музеєм України.
Помпезну будівлю на вул. Грушевскього, 6 охороняють два леви та грифони, а вхід до музею можливий тільки через старезні сходи.
Виконана в неокласичному стилі забудова має античні колони та горельєф, а зсередини будівля здається набагато вищою та просторішою, ніж виглядає зовні.
Без перебільшення захоплива споруда Городецького – неоготичний Костел Святого Миколая на Великій Васильківській вулиці. Будувався протягом 1899 – 1909 років, за призначенням використовувся лише до 1946 року, після чого атеїстичні "совєти" закрили його для відвідувань та зробили з нього господарське приміщення.
З 1978 року костел став Будинком органної музики, а нині використовується ще й для богослужінь Римо-Католицької церкви.
Яскравий приклад мавритансько-арабського стилю – Караїмьска кенаса по вул. Ярославів Вал. Цей молитовний дім Городецький проектував спільно з іншим відомим архітектором, Антоном Страусом.
Зведену 1902 року будівлю оздоблював розкішний купол та ліпнина італійця Еліо Саля. На жаль, час та радянська влада до цього спадку Городецького були нещадними. 1926 року в приміщенні розмістили політпросвіту, потім – Ляльковий театр та кінотеатр. За ці роки будівля була непоправно зруйнована та втратила купол. Нині в кенасі розміщений Будинок актора.
Після декількох масштабних проектів та років відточування майстерності архітектор нарешті зробив подарунок не лише Києву та нащадкам, а й собі. Модерновий будинок з химерами, подейкують, архітектор будував спеціально до свого 40-го дня народження, який відзначив 1903 року.
Дізнавшись про місце та ідею забудови, усі знайомі та колеги архітектора вважали його навіженим – крутий обрив на місці висушеного болота зовсім не виглядав надійним для такої монументальної споруди.
Однак Владислав Городецький не слухав критиків та відтворив на фасаді та всередині будинку химерних монстрів та тварин. Планувалося, що будівля буде використовуватися як доходний дім, тобто орендуватиметься квартирантами. Для себе творець лишив тільки 4, найвищий поверх.
Через фінансові проблеми Городецький 1912 року був змушений закласти свої дітище кредитному товариству, а згодом Будинок з химерами був проданий.
Після Жовтневої революції будинок націоналізували, а всі квартири зробили комунальними. Нині використовується як резиденція президента України.