Названо фільми СРСР, на які не варто витрачати свій час: топ-3

Радянські фільми – шедеври кінематографу, які дивляться і переглядають люди будь-якого віку. Однак не всі картини СРСР були вдалими.

Відео дня

Про те, на які кінодетективи не варто витрачати свій час – розповів у своїй колонці в Live Journal білоруський блогер Максим Мирович.

"Професія – слідчий", 1982 рік

У цьому п'ятисерійному художньому телефільмі-детективі йдеться про слідчого Бориса Івановича Антонова. За сюжетом, він робить все можливе, щоб розкрити справу про розкрадання державної власності. Мирович зазначив, що "починається фільм дуже цікаво, а закінчується черговою радянською фантастикою".

"Професія – слідчий" – типовий приклад кислого радянського детективу із убогим сюжетом. Цитата з опису фільму з Wikipedia: "Злочинці отримували великі суми грошей за уявні спеції – цибулю, часник, перець, недовкладання яких в харчову продукцію потім приховували нормативами, які нібито змінили". Загалом, злочинці користувалися недосконалістю державної радянської системи логістики, але відважний полковник у виконанні артиста Буркова їх переміг. Неймовірна п'ятисерійна нудятина, яка починається, до речі, вельми цікаво. Але закінчується радянською кислятиною про постачальників-перевертнів", – висловився Мирович.

"Гонки по вертикалі", 1982 рік

Що стосується трьохсерійного фільму "Гонки по вертикалі", то в ньому розповідається про протистояння інспектора МУРу Станіслава Тихонова і злодія-рецидивіста Олексія Дєдушкіна на прізвисько "Батон". Мирович заявив у своєму блозі, що "картину дивитися нудно і під неї можна заснути". А радянську міліцію у фільмі "занадто звеличують".

"Тут треба сказати, що радянські детективи всіляко звеличували радянську міліцію і слідчих – у фільмах вони завжди підтягнуті, чемні та строго дотримуються закону. А в житті, як ви розумієте, так траплялося далеко не завжди... Дивитися загалом нудно, можна заснути", – зазначив блогер.

"Вигідний контракт", 1980 рік

За сюжетом шпигунського детективу "Вигідний контракт" працівники карного розшуку та КДБ спільними зусиллями ведуть стеження за особливо небезпечними злочинцями-валютниками, яких використовує іноземна фірма. Вона намагається нав'язати Міністерству зовнішньої торгівлі невигідну для СРСР угоду.

"Розтягнути це кіно на чотири серії і є таким типовим детективом брежнєвського СРСР – де добрі міліціонери та милі кагебешники борються з підпільними продавцями шуб та іноземними шпигунами", – стверджує Мирович.