Де ти, Адаме? В Україні презентували фільм про Афон

8 жовтня на XVII міжнародному фестивалі православного кіно "Покров" у київському "Будинку Кіно" відбулася прем'єра документального фільму "Де ти, Адаме?"

Відео дня

Його головним героєм став ігумен православного чоловічого монастиря Дохіар на Афоні геронда (старець) Григорій (Зуміс), який залишив цей світ у жовтні минулого року.

Фільм унікальний з кількох причин. Організація зйомок тривала довгі роки, оскільки на Афоні заборонено знімати кіно. Фільм був створений зусиллями всього кількох осіб. З моменту першої зйомки до останньої минуло 4 роки.

І все ж таки головне у фільмі – не це.

Головне – його медитативність, споглядальність і особливий посил.

Вже з перших хвилин глядач потрапляє у паралельний світ поза часом. Хвилі накочуються на берег і відступають, сонце з'являється за обрієм і знову ховається за нього, природа пробуджується і знову завмирає. Вічний кругообіг вічного життя.

Читайте: Ченці з Афону розповіли про мир в Україні та нескромних священиків

В цей вічний природний цикл вбудований цикл людський – здається, що і він вічний. Дзвін, ранкова молитва, богослужіння, трапеза, робота, знову молитва, усамітнення, знову фізична праця і знову – дзвін та молитва.

Рух камери практично не відчутний. Схоже, її не помічають і самі головні герої – геронда і ченці. Здається, що про земні турботи і небесні таємниці вони розповідають не режисеру, а особисто тобі – своєму гостю і найкращому другу.

...В кадрі кілька разів з'являється покалічений старий пес, який повзе, тягнучи за собою мляві лапи. І зграя напівдиких котів усіх мастей, які зібралися навколо свого годувальника – місцевого ченця.

Читайте: На Афоні знайшли старовинний храм запорізьких козаків: фотофакт

Це світ, який приймає покалічені тіла і душі.

Це світ, у якому знають, що таке співчуття і прощення.

Це світ, у якому не забули, що таке людські сльози.

"Я багато плакав", – зізнається старець. І кадри, що вихоплюють його мокре обличчя, підтверджують це.

...Сьогодні в обителі особлива подія: постриг ченця. "Чи вільним розумом і з власної волі приступаєш до Господа?" "Не з нужди чи з примусу?" "Чи будеш у монастирі, борючись до останнього подиху?" "Чи збережеш себе у незайманості, цнотливості і благочесті?", – запитують молодика. І він знову і знову підтверджує своє рішення.

...Чернець Єфрем, хірург за освітою, під місцевою анестезією ножицями ріже собі пальця. "Ви самі собі зробили операцію?" – запитує голос за кадром. "Ніготь був пошкоджений, треба було його прибрати. Хірург теж має відчувати біль, не тільки іншим його завдавати", – пояснює він, усміхаючись.

...В обителі святкують Воскресіння Христове. Після великоднього богослужіння – святкова трапеза. Братія влаштувала "битву писанок". Хлопчик дарує геронді "невбиване" яйце – дерев'яне. Той, сміючись, бере подарунок і поспішає перевірити його "у справі".

Читайте: В Киеве тысячи людей выступили в поддержку Десятинного монастыря

Смішне і сумне. Серйозне і кумедне. Мале і велике. Тут є все – як і у звичайному людському житті. Але є і щось більше – те, що можна відчути, тільки перебуваючи тут, поруч із цими людьми.

У фільмі вустами самого геронди і ченців проголошуються вічні християнські істини і головний заклик до вірян – до покаяння. "Де ти, Адаме?"

Але навіть людині, що далека від християнства і православ'я, від релігії як такої, варто його подивитися. Хоча б для того, щоб переконатися: у світі є місце, де моляться за всіх. Де приймають всіх. Де вірять у безсмертя людської душі і де готові зробити все, щоб привести її до спасіння.