Заслужений плюс: чому "Роттердам+" викликав істерику у його супротивників

Антимонопольний Комітет України 24 січня оголосив про прийняття ним до розгляду скарги голови "Енергоатому" Юрія Недашковського на Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) 03.03.2016 № 289 року "Про затвердження порядку формування прогнозної оптової ціни електричної енергії", більш відоме під назвою "Роттердам плюс".

Сама по собі скарга сенсацією не з'явилася, але ось її авторство дещо спантеличило. Аж до останнього часу вважалося, що цією постановою регулюється переважно ціноутворення при закупівлі вугілля і, здавалося б, яка печаль до цього "атомникові"? Але ж ні, привід знайшовся - один з пунктів Постанови, на думку Недашковського, "перерозподіляє кошти оптового ринку електроенергії на користь компаній, що генерують її на ТЕС, за рахунок зниження тарифу на енергію, що виробляється АЕС".

Іншими словами, "Енергоатом" хотів би продавати свою енергію дорожче, але, оскільки Постанова №289 року цьому перешкоджає, то непогано було б її скоріше скасувати. "Швидше", в даному разі, не фігура мови, оскільки ця постанова і так буде скасована до цього літа, і рішення про це прийнято самою Комісією ще в серпні минулого року, але Недашковському раптом стало не під силу. Забавно, що у схвальних коментарях до повідомлення про цю скаргу тут же зазвучав мотив "турботи про споживача", якого "змушують переплачувати". При всій їхній абсурдності (мова, нагадаю, про вимогу відпускну ціну підвищити), певний ефект вони все ж матимуть, оскільки непідготовленому читачеві розібратися в казуїстиці подібних "скарг" досить складно, а ось на звинувачення в корупції і шахрайстві він реагує майже автоматично. Як, втім, і на заяви про "подорожчання", хоча до тарифів на електроенергію для фізосіб "Роттердам+" ніякого відношення не має, та й не підвищувалися ті тарифи вже скоро два роки як.

Нападки на "формулу Роттердам плюс" у ЗМІ почалися відразу після оголошення ухвали №289, а вже у вересні 2016-го Окружний адміністративний суд від імені Асоціації споживачів енергетики і комунальних послуг почав бомбити позовами колишній член НКРЕКУ Андрій Герус. Справа пройшла три інстанції і, врешті-решт, була програна, але в ході її Асоціація зажадала призначити комплексну товарознавчу і економічну судову експертизу, проведення якої стало приводом для окремої скандальної кампанії.

Тим часом Окружний адміністративний суд у грудні 2017-го, необхідну експертизу все-таки призначив, але її висновки позивачів здорово спантеличили. За висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), наданому суду 8 серпня 2018 р. "Постанова №289 була економічно обґрунтованим і збитків державі не завдала". Втім, незадовго до цього 12 народних депутатів подали новий судовий позов проти НКРЕКУ, в якому вимагали скасувати... ні, вже не горезвісну 289-ту постанову, а прийняту, відповідно до неї постанову №1513 від 28 грудня 2017 року "Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік". За ними поспішив подати аналогічний позов і той, хто програв попередні суди Андрій Герус. Тепер ось до кампанії приєднався "Енергоатом" зі своєю скаргою в Антимонопольний комітет. Боротьба з "формулою Роттердам плюс" не припиняється... Чим же вона так досадила державним чиновниками і народним обранцям?

Тут варто згадати, звідки вона виникла. До кінця 2015 року країна опинилася на порозі енергетичної кризи, оскільки велика частина вугільних шахт, що постачають вугілля для українських електростанцій, виявилася поза урядового контролю і заповнити недостачу можна було тільки імпортним вугіллям. Однак вартість цього імпорту часто виявлялася такою, що перевищує номінальну вартість вітчизняного вугілля, яке, до речі, ніколи дешевим не було (на жаль, шахтна розробка глибоких, тонких і похилих пластів Донбасу значно дорожче, ніж на російських, казахських чи австралійських відкритих кар'єрах). Оскільки ситуація була кризовою, вугілля було потрібний негайно, то генеруючі компанії готові були навіть переплачувати, що загрожувало або необхідністю термінового підвищення тарифів, або нарощуванням боргів, для покриття яких коштів у уряду не передбачалося. Крім того, переплата за імпорт неминуче спокушала задерти ціну і вітчизняного виробника.

Щоб уникнути цього і була прийнята горезвісна Постанова, суть якої зводилася до того, що генеруючі компанії не мають права встановлювати ціни на вироблену ними енергію, а ціна купленого ними вугілля не повинна перевищувати ціни міжнародної вугільної біржі в Роттердамі, звідки і пішла назва формули розрахунку. Сама формула була, зрозуміло, дещо складнішою, гранична ціна встановлювалася не по актуальній у поточному місяці, а за середнім значенням за річний період, що передував, ну і "плюс" означала витрати на транспортування. Був ще й "мінус", пов'язаний з сортом вугілля, але він компенсувався низькою калорійністю, необхідністю додаткового очищення викиду і т.п., для перерахування всього потрібна окрема стаття, втім, сама постанова знаходиться у відкритому доступі і вивчити її може будь-хто.

Заходи ці були квазіринковими, і уряд всерйоз побоювався претензій з боку ЄС, який вимагав переходу до вільного ціноутворення ще з 2012 року, коли Україна приєдналася до Енергетичного Співтовариства та взяла на себе зобов'язання поступово адаптувати своє законодавство до норм так званого "третього енергопакету" ЄС. Тим більше жорсткими повинні були стати вимоги після підписання Угоди про Асоціацію.

Однак, Європа, чіплятися не стала. Європейська асоціації вугілля та лігніту (EURACOAL) погодилася з тим, що формула "Роттердам+" лише сприяла приведенню українського ринку у відповідність до вимог ЄС і була, мабуть, єдиною можливістю здійснити перехід від старої системи до європейської в умовах, що склалися. Так чи інакше, була необхідна присутність регулятора. За словами глави НКРЕКУ Оксани Кривенко, за два роки стримування зростання цін вдалося заощадити близько 40 млрд грн, не кажучи вже про стратегічну безпеку, що підтверджена практикою на початку 2017 року, коли поставки вугілля з українських шахт виявилися заблокованими, але на стабільності роботи енергосистеми це ніяк не позначилося.

Однак, ніщо не виникає з нічого, стримування зростання цін для побутових споживачів вимагало компенсації, генеруючі компанії не могли працювати собі в збиток. І основне навантаження по оплаті їх послуг лягло на підприємства. Запропонована Комісією ціна кіловат-години для юросіб часом перевищувала відповідний показник для фізосіб у два з половиною рази. І якщо для роботи офісу або майстерні ці витрати були відносно терпимими, то для промислових гігантів, які споживають кіловат-години мільйонами, питання ціни стало руба - тим більше, що вітчизняна традиція попередніх ста років передбачала першочергове надання пільг саме промисловості, а не населенню. А на останньому етапі свого існування - ще й використання невдоволення населення для вибивання цих пільг з уряду.

Не стала винятком і нинішня реформа. Кожен етап планомірного підвищення тарифів для побутових споживачів, заздалегідь розписаний постановою тієї самої НКРЕКУ ще в лютому 2015 року, викликав шквал істеричних коментарів низки ЗМІ, в яких єдиною причиною зростання цін називалися виключно розрахунки за формулою "Роттердам плюс" і було потрібно її негайне скасування. Хто виступав ініціатором цих кампаній, неважко здогадатися, виходячи зі списку власників найбільш енерговитратних промислових підприємств, власників найбільш активних у цих кампаніях мас-медіа і, нарешті, політичної та "кланової" орієнтації ініціаторів судових, силових і адміністративних розслідувань. Так, Андрій Герус, що скаржився у судах, очолював свого часу, компанію "Конкорд-Капітал", що належить Ігорю Мазепі - давньому партнерові Ігоря Коломойського. Віктор Чумак, який зажадав слідства НАБУ, широко відомий діфферренцірованим підходом до боротьби з олігархією, яка розділена їм на патріотичну і ворожу - до першої категорії їм віднесений виключно Коломойський. Він же входить в число 12-ти депутатів, які подали останній позов щодо перегляду "роттердамського" ціноутворення. НАБУ письмово звітувало про ряд суміжних ініціатив перед нардепом Віталієм Купрієм, членом "Укропу", зв'язок якого з Коломойським і не ховається. Про Недашковського, правда, нічого певного поки сказати не можна, але багато з'ясується в момент його політичного орієнтування після відставки, напередодні якої він раптом почав проявляти несподівану ініціативу. Політологи відразу ж висунули гіпотезу про те, що атака на "Роттердам+" з боку Недашковського не більше ніж специфічний спосіб захисту від претензій НАБУ по пов'язаній з "Енергоатомом" справі екс-нардепа Миколи Мартиненка. У будь-якому випадку, два роки він регулюючої політики НКРЕКУ не помічав, а тут раптом прозрів...

Втім, навряд чи всі перераховані розгляди встигнуть якось вплинути на перегляд "формули Роттердам плюс". Діяти їй залишилося не більше півроку, оскільки ще в минулому році, 23 серпня Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, прийняла рішення про скасування постанови №289 і ще 24 постанов, що регламентують роботу української енергетики. З 1 липня 2019 року в силу вступить вже прийнятий парламентом закон "Про ринок електроенергії", який передбачає впровадження нової конкурентної моделі. Цей ринок повинен регулюватися не спеціальним органом, а нормами Третього енергетичного пакета ЄС: ринок двосторонніх договорів, ринок "на добу вперед", внутрішньодобовий ринок, балансуючий ринок і ринок допоміжних послуг. У діяльності Національної комісії, можливо, потреби і не буде, що, однак, не зменшить поваги до її історичних заслуг у становленні нової, європейської України. А "Роттердам" залишиться пам'ятником епохи. З великим плюсом.