Революція на ринку праці: чи працюватимуть українці 4 дні на тиждень
Робочий тиждень необхідно скоротити до 4-х днів, заявили експерти Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ). Низка країн намагається впровадити нововведення і звітує про результати: продуктивність не втрачається, а настрій працівників покращується.
OBOZREVATEL з'ясовував, чи може Україна перейти на "чотириденку" і чим це загрожує.
Головне:
провідні економісти і окремі країни розглядають можливість переходу на чотириденний робочий тиждень зі збереженням зарплат;
продуктивність праці, як засвідчили дослідження, за такого нововведення зростає, а працівники ефективніше розпоряджаються своїм часом;
в Україні одна з найнижчих продуктивностей праці у Європі, а рівень самоорганізації не досягає рівня розвинених країн;
доти, доки роботодавці в Україні не інвестують мільярди у цифровізацію, а українці не навчаться правильно розпоряджатися своїм часом, на 4-денний тиждень у кращому разі зможуть перейти офісні працівники.
Тривалість робочого дня і так скорочується, але поступово
"Світ має охопити чотириденний робочий тиждень", — заявили експерти ВЕФ психолог Адам Грант і економіст Рутгер Брегман. Ініціатива обговорювалася паралельно з іще одним викликом — новою промисловою революцією. Мовляв, через впровадження нових технологій і цифровізації деякі спеціальності вже не вимагають великих затрат праці.
"Світ має охопити чотириденний робочий тиждень", — заявили експерти ВЕФ.
Таке нововведення також підтримує і Міжнародна організація праці. Там підрахували: тривалість робочого дня і так скорочується. Так, 100 років тому робота займала в середньому 3 тис. годин на рік. Якби сучасній людині довелося б стільки працювати при п'ятиденному графіку, робочий день тривав би приблизно 13 годин. Зараз у більшості розвинених країн "нормальним" вважається 8-годинний робочий день при п'ятиденному тижні.
Наступний крок, впевнені у ВЕФ, скоротити кількість робочих годин на тиждень до 32. Це з одного боку мотивуватиме працівників ефективніше використовувати робочий час: рідше ходити на "перекури", менше спілкуватися в перервах із працівниками. А з іншого — позбавить професійного вигорання.
Читайте: Школярі і робота: хто і як обдурює дітей
"Протягом десятиліть всі великі економісти, філософи, соціологи, всі вони вірили, аж до 1970-х років, що ми будемо працювати все менше і менше", — зазначає Брегман.
Низка компаній, наприклад у Новій Зеландії вже перейшла на нову форму організації праці. Експеримент провела компанія Perpetual Guardian. 200 своїх працівників вона перевела на скорочений тиждень, зберігши розмір зарплати. В результаті продуктивність не скоротилася, а працівники оптимізували свій час, намагаючись зберегти результати.
"Численні дослідження підтверджують думку про те, що коротший робочий тиждень зробить людей щасливішими і продуктивнішими", — зазначається у звіті Всесвітнього економічного форуму.
І якщо оцінки аналітиків виявляться точними, вже найближчими роками низка європейських країн може перейти на нові стандарти, додавши своїм громадянам один додатковий вихідний на тиждень. Щоправда, в той час як у розвинених країнах всерйоз розмірковують про нововведення, в Україні така перспектива залишається вкрай малоймовірною.
Як в Україні: низька продуктивність і відстале виробництво
Щоб перейти на чотириденний тиждень, необхідна висока продуктивність праці і самоорганізація. В Україні ж, зазначає дослідник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко, є проблеми і з самоорганізацією, і з продуктивністю.
Наприклад, у своїй презентації експерти Всесвітнього економічного форуму наводять такі цифри: продуктивність робочої години в Ірландії становить $95,5, у Норвегії — $77,9, у США — $69,6, а у Греції — $34,8 (дані за 2016 рік ). При цьому, як підрахував OBOZREVATEL, продуктивність праці в Україні у 2018 році склала всього лише близько $ 4,2. Щоправда, реальна цифра, а урахуванням того, що статистика не "бачить" тіньову економіку, буде вищою. Однак навіть якщо врахувати, що до половини економіки перебуває у тіні, український показник буде щонайменше вдесятеро гіршим за ірландський.
"Треба вміти організувати свій час. Якщо людина за 4 робочих дні встигне зробити все, що зараз робить за 5 днів, це чудово. Тоді можна без будь-яких проблем переходити на чотириденний тиждень. Але все дуже залежить від рівня самоорганізації. У нас, мені здається, рівень організованості досить низький, невисокий рівень продуктивності праці", — зазначає Лідія Ткаченко.
Щоправда, водночас експерти ВЕФ вважають, що продуктивність праці не залежить від тривалості робочого дня. Наприклад, Південна Корея має одні з найнижчих показників продуктивності праці серед країн ОЕСР, незважаючи на культуру довгих робочих годин. Аналогічна ситуація спостерігається і в Європі: у Греції працюють ледь не більше за усіх, проте продуктивність у ВВП на годину праці відносно низька.
Інша проблема — відсталість всього ринку. Левова частка українців займається торгівлею, пояснює Ткаченко, а там найчастіше обіг залежить найперше від тривалості роботи.
Читайте: Замінить нікотин: знайшовся дієвий спосіб поліпшити роботу мозку
Також за умови відсталого виробництва і відсутності цифровізації, навіть за всього бажання продуктивність майстрів і робітників не досягне при 4-денному тижні показників "п'ятиденки".
HR-експерт Олександр Білоус пояснює: зараз деякі компанії практикують перехід відділів на чотириденний тиждень. Йдеться в першу чергу про відділ кадрів, піар-служб, юристів. "Це ті сфери, які зараз максимально не залежить від виробничого циклу. Припустимо, якщо це великий завод. Поки кардинально не вдосконалили обладнання, відправляючи всіх працівників на додатковий третій вихідний на тиждень, компанія втрачатиме прибуток. А якщо це "білий комірець, юрист, HR-менеджер, звісно, можна відносно без остраху втратити подарувати йому ще один вихідний", — розповідає Білоус.
Однак доти, доки продуктивність праці українців не виросте, а роботодавці не інвестують мільярди доларів у модернізацію виробництва, про перехід на "чотириденку" годі й говорити. Більше того, якщо у розвинених країнах все частіше стикаються з проблемою безробіття, в Україні ж навпаки — через трудову міграцію назріває справжній кадровий голод.