Відео дня
Блог | Про міфи та "Нафтогаз"
Опалювальний період цього року показав повну неготовність уряду до відкриття ринку природного газу для побутових споживачів.
З огляду на різке зростання в опалювальний період цін на газ та масове невдоволення і протести населення Кабінет Міністрів України вдався до прямого регулювання ціни на газ.
На тлі істеричних заяв про зловживання монопольним становищем регіональних газових компаній, що належать одному українсько-австрійському олігарху та які виставили завищені ціни на газ, уряд не знайшов нічого кращого, як в межах діючого з 1 серпня 2020 року відкритого цим же урядом ринку природного газу наказати всім постачальникам постачати газ за граничною ціною 6 гривень 99 копійок за 1 куб. метр (з ПДВ).
Комічним при цьому виглядає те, що будь-які постачальники в рамках нібито відкритого(конкурентного) ринку зобов’язані реалізовувати природний газ для побутових потреб населення заціною 6,99 грн за куб. м, а державний Нафтогаз в межах закритого (неконкурентного) ринку має право реалізовувати газ для потреб централізованого опалення населення за ціною 8,2 грн за куб. м.
Тобто згідно рішень уряду будь-який незалежний постачальник газу для населення повинен в опалювальний період реалізовувати газ за роздрібною ціною, яка на 17 відсотків або на 1,21 грн за куб.м менша від оптової ціни "Нафтогазу" для потреб централізованого опалення.
Ставити запитання чому оптова ціна для потреб населення на монопольному ринку має бути більшоювід роздрібної ціни на відкритому ринку просто не має кому. Погоджусь із влучною та короткою характеристикою свого колеги Віталія Чепіноги про те, що "нинішній час - час тотального краху професіоналізму й майстерності. Торжество дилетантизму, несмаку й невігластва..."
На цьому тлі неймовірно бездарними є нещодавні намагання окремих топменеджерів "Нафтогазу" пояснити українцям, що таке монополізм та чому Нафтогаз не є монополістом на оптовому та роздрібному ринку газу.
15 березня 2021 року інформаційне агентство Interfax-Україна опублікувало статтю топ менеджера з Нідерландів та головного виконавчого директора з трансформації Групи Нафтогаз Отто Ватерландера, який в недалекому минулому був старшим партнером у McKinsey & Company.
Чи випадково Отто Ватерландер із McKinsey & Company потрапив до державної української нафтогазової компанії? Думаю, що ні.
Варто нагадати деякі стосунки Нафтогазу із зазначеною компанією:
- 3 вересня 2018 року АТ "Укргазвидобування" уклало угоду з ТОВ "Маккінзі і компанія Україна" про консалтингові послуги на 2,12 млн євро щодо оновлення стратегії "Укргазвидобування". Закупівлю провели без аукціону через відсутність конкуренції;
- 26 квітня 2019 АТ "Укргазвидобування" уклало угоду з ТОВ "Маккінзі і компанія Україна" про консалтингові послуги на 2,02 млн євро, або 64,02 млн грн про оновлення корпоративної стратегії. Закупівлю провели без аукціону через відсутність конкуренції;
- 13 травня 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" уклало угоду на 687 тис євро, або 20,22 млн грн з компанією "Naftogaz TradingEurope AG" (Швейцарія) про право користування звітністю, підготовленою компанією "McKinsey&Company" про трансформацію організації Нафтогазу. Закупівлю провели без аукціону через відсутність конкуренції.
- 4 червня 2019 року АТ "Укргазвидобування" уклало угоду на 3,65 млн євро, або 110,11 млн грн з компанією "Naftogaz Trading Europe AG" (Швейцарія) про право користування звітністю, підготовленою компанією "McKinsey&Company" про трансформацію організації Нафтогазу. Закупівлю провели без аукціону через відсутність конкуренції;
- 15 серпня 2019 року АТ "Укргазвидобування" уклало угоду з ТОВ "Маккінзі і Компанія Україна" про консультаційні послуги на 1,64 млн євро, або 47,60 млн грн - послуги, спрямовані на трансформацію організації.Закупівлю провели без аукціону через відсутність конкуренції;
Протягом одного року, за цими консультативними договорами компанія McKinsey, в якій пан Отто Ватерландер був старшим партнером отримала від Нафтогазу близько 300 млн грн. При цьому угоди укладались без проведення аукціонів, оскільки за обгрунтуваннями самого Нафтогазу у ТОВ "Маккінзі і компанія Україна" просто не було конкурентів. І звичайно ж, ці угоди було укладено через систему "Прозорро".
Іноземні консультанти в питаннях трансформації, в яких не існує конкурентів?Сейозно? І все це через "Прозорро?
Про якість і ефективність укладених зазначених договорів взагалі не може іти мова, адже ніякої успішної стратегії АТ "Укргазвидобування" не існує. Натомість є повний провал програми видобутку газу під назвою Стратегія 20/20. У 2016 році саме компанія McKinsey підтверджувала можливістьдосягнення цілей Стратегії 20/20 щодо забезпеченнявидобутку 20 млрд куб. м у 2020 році. Але пройшов 2020 рік, а обсяги газу АТ "Укргазвидобування" не тільки не збільшились, а навпаки впали до рекордного мінімуму – 14,15 млрд куб. м. Але жодної відповідальності не наступило.
Щодо угод про право "Нафтогазу" користування звітами своєї дочірньої компанії, які підготовилаMcKinsey&Company, то зазначені угоди щодо "інтелектуальної власності" давно повинні були стати предметом розгляду відповідних компетентних органів.
Але замість цього людину, яка брала участь у зазначених договорах призначають на посаду топ-менеджера Нафтогазу і тепер цей іноземний спеціаліст презентує вже нову Стратегію Нафтогазу та пояснює українцям що і на вербі можуть рости банани, тобто що Нафтогаз не є монополістом на ринку газу.
Виявляється Нафтогаз не є монополістом, томущо обсяги споживання газу в Україні складають лише 6-7% від обсягів європейського ринку, а "Нафтогаз", постачаючи близько половини українського обсягу газу, має лише 3% частки ринку в Європі.
Тобто серйозний іноземний спеціаліст вирішив, що він в Україні без жодних докорів сумління може розповідати місцевим аборигенам, про те що вони (аборигени) є абсолютно здоровими, адже середня температура по госпіталю становить 36,6 градусів.
Чи можна вірити словам потенційного монополіста про те, що він не монополіст? Звичайно ні. Для цього існують відповідні установи, як в Україні, так і в ЄС.
Про що говорять такі установи по відношенню до "Нафтогазу"?
В листі Антимонопольного Комітету України від 13.11.2020 року №128-08/1-15570 за підписом Голови Комітету О. Піщанської до Прем’єр-міністра України Д.Шмигаля наголошується, що НАК "Нафтогаз України" та пов’язані з нею особи мають ознаки монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку первинної реалізації природного газу. При цьому наявність у групи Нафтогаз доступу до ресурсу АТ "Укргазвидобування", який становить близько 70% від загального обсягу ресурсу природного газу вітчизняного видобутку, може надавати Групі Нафтогаз додаткові конкурентні переваги на ринку постачання природного газу та призводити до спотворення конкуренції на відповідному ринку.
В грудні 2020 року Антимонопольний комітет під час погодження купівлі Нафтогазом Юзівської сланцевої площі ще раз офіційно підтвердив, що НАК "Нафтогаз України" має ознаки монопольного (домінуючого) становища на ринках природного газу.
Енергетичне Співтовариство в позиційному документі з питань проектування ринку газу в Україні від листопада 2020р зазначає, що "Нафтогаз та його дочірнє підприємство у 2019-2020 роках займали/займають монопольне (домінуюче) становище на оптовому та роздрібному ринках природного газу через високі частки ринку та привілейований доступ до національного видобутку газу". За розрахунками Енергетичного співтовариства в 2019 році частка ринку "Нафтогазу" становила 60% серед усього ресурсу газу в країні.
Впевнений, що іноземний топ чиновник Нафтогазу, дуже добре знає про зазначені вище документи АМКУ та Секретаріату ЕС, які прямо вказують на монопольне становище Нафтогазу, але він жодним чином не згадує та не коментує ці документи. Адже сперечатись на професійному рівні для нього напевне надто складно, як мовно, так і інтелектуально.
До речі, єдиний, хто у своїй роботі де-факто відмовляється застосовувати до НАК "Нафтогаз України" заходи контролю як до абсолютного монополіста на ринку природного газу – це національний регулятор НКРЕКП. Комісія самоусунулася від регулювання діяльності Нафтогазу, закриваючи очі на всі зловживання цього монопольного постачальника.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...