УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Пенсії по-новому: українцям готують "революцію", а виплати під загрозою

Пенсії в Україні

В Україні запуск другого рівня пенсійного забезпечення знову ризикує залишитися лише в планах. Якщо на торішньому перегляді пенсійних правил особисто наполягав прем'єр Володимир Гройсман, мовляв, якщо законопроект не приймуть, він звільниться, то цьогорік про введення другої пенсії, накопичувальної, у публічній площині не згадують.

Мінсоцполітики після вивчення досвіду інших країн повинен був презентувати проект: як зобов'язати українців відкладати гроші на другу пенсію, де вони будуть зберігатися, і хто ними займатиметься. Однак замість цього у відомстві запропонували ввести "професійне страхування" тільки для тих, чия спеціальність входить у списки важких і шкідливих робіт.

Встигнути до кінця року розробити регулювання, обговорити новий законопроект і прийняти його влада вже не зможе, упевнені експерти. Фактично обіцянка "другої пенсії" залишиться лише обіцянкою, а пенсійна реформа завершиться "ремонтом" старої солідарки.

OBOZREVATEL розібрався, чому в Україні можуть так і не завершити реформу, і чим це загрожує.

Великі плани і маленькі рішення

Накопичувальні пенсії (другий рівень) в умовах складної демографічної ситуації можуть стати порятунком від злиденної старості. Навіть із середньою зарплатою, а це майже 8 тис. грн, пенсія за діючими правилами буде лише на рівні 1,8 тис. грн. Це майже на 1 тис. менше, ніж фактичний прожитковий мінімум на пенсіонера.

Працюючі українці, в тому числі ті, хто непогано заробляє, фактично прирікають себе на злиденну старість. Виправити цю ситуацію можна тільки одним способом — ввести другий рівень системи.

Читайте: "Податок" на пенсію по-новому: скільки будуть платити українці

Перший рівень, який діє зараз (солідарний), можна порівняти зі скринькою із пожертвуваннями. Щомісяця кожен працюючий поповнює її приблизно на 19% своєї зарплати, а потім приходить Пенсійний фонд, вигрібає усе до копійки і роздає пенсіонерам. Того, що платимо із зарплат, не вистачає, тому Пенсійний фонд добирає ще й із держскарбниці. І якщо хоч один платіж затримується, частина українців сидить без пенсії. Так було наприкінці липня, коли стався розрив: настав час платити пенсії, а внески із зарплат ще не надійшли на рахунок. І мільйони пенсіонерів у результаті отримали виплати із запізненням на один-два тижні.

Накопичувальний рівень (другий) — скринька, у якій будуть зберігатися гроші, там вони чекатимуть старості своїх вкладників. Причому, щоб заощадження не з'їла інфляція, їх інвестуватимуть у цінні папери, депозити, фондовий ринок, нерухомість і т.д. З одного боку, це дасть ресурс українській економіці, а з іншого — забезпечить українців грошами на старості.

До запуску другого рівня підключилася Нацкомісія із цінних паперів, група народних депутатів, профільні експерти, уряд, учасники ринку пенсійного страхування. Пропозиції напрацювали, але робота фактично зупинилася. Ще влітку Кабмін повинен був внести розроблені пропозиції, але не зробив цього. А, судячи з проекту бюджету, напередодні виборів владу більше цікавлять діючі пенсіонери, а не економічно активна частина населення. Дефіцит бюджету Пенсійного фонду збільшили на 15,5 млрд грн — із 141 до 166,5 млрд грн. Хоча ще декілька років тому Гройсман обіцяв до 2024 року повністю ліквідувати "діру". Поки ж вона тільки зростає.

"Закон передбачає, що з 1 січня 2019 року реформа повинна запрацювати. Крім того, це була умова прийняття реформи 2017 року, прийнятої у жовтні. Це означає, що нам, як суспільству, сказали неправду. І ті, хто говорив, що виконають це зобов'язання, нас, м'яко кажучи, обдурили", — впевнена експерт у сфері пенсійного забезпечення Галина Третьякова.

Злякалися МВФ і не домовилися, кому довірити гроші

Як розповідає співрозмовник OBOZREVATEL в уряді: експерти МВФ дуже обережно ставляться до ідеї зобов'язати державу відповідати ще й за накопичувальні пенсії. Мовляв, система поки ще нестабільна, багато ризиків і, якщо накопичувальний фонд раптом збанкрутує, відшкодовувати втрати доведеться державі. А це — величезні витрати. Якщо ж повністю відсторонитися від накопичувальних пенсій і передати заощадження у приватні фонди, є ризик того, що гроші просто "пропадуть".

Навіть у США, де система працює багато років, нечисті на руку керівники корпорацій регулярно трапляються на крадіжці пенсійних накопичень .В Україні, де ще не сформувалася система противаг і не вироблено механізму виявлення та притягнення до відповідальності, такий ризик буде значно вищим.

Старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко зазначає: ризик, що гроші "не доживуть" до пенсії своїх власників, є і в разі, якщо їх довірять державі.

Читайте: Без пенсій, субсидій і гарантій: що загрожує трудовим мігрантам із України

Ще один важливий аргумент — якщо ввести накопичувальні пенсії із 1 січня 2019-го, як ідеться в законі, робітникам не старше 35 років доведеться додатково платити із зарплати від 2 до 7%. Платити вони почнуть уже із наступного року, а накопичувальні пенсії отримали б в кращому разі через 15 років. Фактично, для багатьох українців такий платіж означав би ще один податок. Щоб пояснити працюючим, що гроші у них не забирають, що вони будуть примножуватись, забезпечать їхню безтурботну старість — по-перше мало часу, а по-друге — недостатньо ресурсів.

Хоча торік, коли пенсії підвищили, це нововведення супроводжувалося широкою інформаційною кампанією. Про те, що всі майбутні пенсії урізали і через 10 років тільки половина 60-річних зможе вийти на пенсію вчасно, чиновники промовчали, зате дуже детально описали механізм осучаснення. Листівки з інформацією про пенсійну реформу прийшли навіть тим, кому на пенсію ще дуже нескоро.

Питань про те, як працюватиме накопичувальний рівень, поки більше, ніж відповідей. Досі остаточно не прийнято рішення: чи створять державний єдиний фонд, або ж гроші будуть накопичувати в приватних фондах, буде це централізована система — коли всі заощадження потрапляють в один "казан", або ж децентралізована — коли кожен може вибрати, кому довірити кошти, — доведеться збільшити навантаження на заробітну плату, або ж перерозподіляти надходження, які є зараз.