Блог | Вугільний цейтнот: чи будуть українці з теплом та світлом?
Пройшло більше місяця від початку опалювального сезону. За цей час пролунало безліч суперечливих заяв як від представників влади, так і з боку економічних експертів. Одні заспокоюють, що громадянам нічого турбуватись з приводу забезпечення їх осель теплом та світлом, інші ж, навпаки - лякають українців близькими апокаліптичними сценаріями. Я, в свою чергу, пропоную просто тверезо поглянути, яка ситуація склалась в нас сьогодні з запасами вугілля - одним з ключових ресурсів нашої енергетики.
Спочатку давайте визначимо швидкість, з якою ми використовуємо вугілля цьогоріч від моменту запуску систем опалення. Виходячи з даних НЕК "Укренерго", обсяг запасів вугілля в період з
25 жовтня (583,4 тис. тонн) по 22 листопада (358,5 тис. тонн) знизився на 213 тис. тонн (37% від загальних запасів). Виходить, що при використанні вугільних запасів з аналогічною швидкістю, вже на початку січня наступного року ми можемо залишитись без ресурсів. І нагадаю, що такі темпи були за період, коли на вулиці стояли переважно плюсові температури.
Тому логічно, що задля уникнення зупинки вугільної генерації, учасники ринку і власники ТЕС та ТЕЦ шукають способи наповнення резервів.
ПАТ "Центренерго", наприклад, 16 листопада повідомило про законтрактовані обсяги поставок вугілля обсягом 1,5 млн. тонн з яких 663 тисячі мають надійти з Казахстану, 300 – з Польщі, а решта (537 тисяч тонн) – з США та Австралії.
Також 22 листопада ПАТ "Центренерго" повідомило про актуалізацію логістичних маршрутів, визнавши, що основним шляхом постачання буде море. Це рішення випливає з дій Росії, яка зараз штучно затримує вугілля, що постачається залізничним транспортом з Казахстану до України транзитом через її територію. Природньо, що, не бажаючи потрапляти у додаткову залежність від РФ, Україна обирає альтернативні маршрути. Але наскільки насправді це рішення виводить нас з-під тиску Кремля? Адже, напевно за неймовірним збігом обставин 16 листопада на території російського порту "Тамань" запускається найбільша лінія завантаження вугілля, що за даними російських ЗМІ "найпотужніша на узбережжі Азово-Чорноморського басейну РФ". Чи не виявиться, що саме таким морським шляхом ми збираємось отримати вугілля з Казахстану, щоб не підкорятись залізничному ембарго Росії?
Ще один важливий момент – вугілля з Казахстану законтрактоване, а отже повинно бути отримане та оплачене. "Затримка", як офіційно трактують фактичне "блокування" російська та казахська сторони, зазвичай не визнається "форс-мажором" у договорах, а отже перед покупцем (Україна) постає вибір або шукати способи поставки, або відмовлятись від товару та сплатити повний спектр штрафних санкцій.
Якщо Україна не збирається втрачати цей важливий ресурс і витрачати додаткові кошти, наші відповідальні державні посадовці повинні шукати дійсно нові маршрути.
Ще один напрямок – США. У повідомленні від 22 листопада ПАТ "Центеренерго" прозвітувало про відвантаження першого американського вугілля обсягами 60 тисяч тонн з близько 600 запланованих.
Але проблема з цим твердженням полягає в тому, що питанням імпорту вугілля в Україну займалась компанія "ДТЕК", зокрема і в інтересах державного ПАТ "Центренерго". За їх інформацією, станом на листопад 2021 гарантована поставка вугілля з США сімома суднами класу "Панамакс" (максимальне навантаження на судно – до 75 тисяч тонн), а отже максимальні обсяги оголошених поставок вугілля не перевищуватимуть 575 тисяч тонн.
Тобто навіть при максимальному навантаженні та передачі усього вугілля на ПАТ "Центренерго" оголошених ними 16 листопада обсягів (близько 660 тисяч тонн) досягнуто не буде.
Таким чином твердження про гарантованість стабільного проходження опалювального сезону вугільними генераціями – міф?
Як я зазначав у попередньому аналізі, імпортоорієнтованість осінньо-зимового періоду – це нестабільний вихід з кризової ситуації, яка великою мірою ускладнена ще й політичними обставинами.
Можна лише сподіватись, що керівництво енергетичного сектору держави не візьме за основу макіавелівське "Мета виправдовує засоби", щоб запустити новий механізм імпортування вугілля з тимчасово окупованих територій та Росії під виглядом "африканського" чи "австралійського" чи якого там ще.
В підсумку варто сказати, що якщо влада й надалі витрачатиме час виключно на приборкання норовливого олігархічного бізнесу, згадуючи про гострі проблеми енергетики лише в кризові моменти, деструктивний вплив РФ в енергетичній сфері України буде тільки зростати.
