Після вторгнення РФ на Донбас без житла залишилися сотні тисяч сімей: чи реально допомогти переселенцям

Вимушені переселенці

В Україні тільки близько 1% внутрішньо переміщених осіб за шість років конфлікту отримали житло за державної підтримки. Скільки ще сімей потребують житлоплощі, як ВПО вирішують цю проблему і де державі взяти гроші, щоб забезпечити житлом усіх, хто потребує, – дізнався OBOZREVATEL.

Житло потребують менше половини "офіційних" переселенців

За офіційними даними, в Україні 1,5 млн вимушених переселенців. Але далеко не всім потрібні квартири. Як заявляє голова комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Дмитро Лубінець, близько половини з них живуть на непідконтрольній території і лише вважаються переселенцями:

"У Донецькій області зареєстровано 560 тис. ВПО. З них 380 тис. – пенсіонери, – наводить приклад Лубінець. – Вони переважно живуть на непідконтрольній території, реєструються, щоб отримати пенсію, і їздять за нею через КПВВ. Цих пенсіонерів потрібно відокремити від реальних переселенців. Щойно ми це зробимо, з 1,5 млн залишиться приблизно 750 тис.".

Багато ВПО виїхали сім'ями, по дві, три або більше осіб. Тому Лубінець стверджує, забезпечити новим житлом потрібно приблизно 400 тис. сімей. З його слів, близько 10% сімей ВПО вже мають власне житло на підконтрольній Україні території, і більшість купила його без допомоги держави. 62% ВПО – знімають житло, 7% – живуть у гуртожитках, 3% – у місцях компактного розселення, інші – у родичів або сімей, які надали їм житло безкоштовно.

Але навіть 400 тис. – величезна проблема для держави. Адже на забезпечення житлом усіх цих людей підуть сотні мільярдів гривень, яких у бюджеті України немає.

Переселенці в Україні не мають житла
Дали житло, але потім виселяли з "тітушками"

"Ми переїхали насамперед тому, що хотіли залишитися в рідній країні, де є український прапор й українська влада", – так коментує свій від'їзд із Донецька голова громадської організації "Активна громадянська позиція" Наталія Омельченко. З чоловіком і чотирма дітьми вони переїхали до Києва ще 2014-го року. Старший син тільки закінчив навчання, решта дітей – неповнолітні, молодшій доньці був рік.

"На момент від'їзду я була після важкої операції і мені потрібно було спостереження вузьких фахівців, які є не в кожному обласному центрі, – каже Наталія. – У двох моїх дітей так само важка ситуація зі здоров'ям і вони практично щодня потребують спостереження. Тому наш вибір випав на Київ".

У Донецьку в них було дві квартири в центрі міста, офісне приміщення. У столиці ж довелося все починати спочатку. Перший рік у Києві сім'я жила в квартирі знайомого, але так не могло тривати довго. У 2015-му Мінсоцполітики оголосило, що для тимчасового проживання ВПО виділять гуртожиток за адресою Кустанайська, 6, і Наталія переїхала туди:

"Там ми прожили два місяці та отримали величезні рахунки за послуги – 214 тис. грн. Тоді вирішили боротися за свої права, почалися судові розгляди, зокрема з балансоутримувачем – Інститутом права при Міністерстві юстиції. Інститут хотів нас усіх виселити, але правовим шляхом цього не виходило, суд став на сторону переселенців. Тоді на нас почали тиснути, вимикати електрику, "тітушки" виламували двері, наносили тілесні ушкодження".

Сім'я протрималася довго, але рік тому їх все-таки "вижили". Наталя з чоловіком і дітьми змушені були з'їхати з гуртожитку і почали орендувати житло самі. Своєї житлоплощі вони досі не мають.

У 2021-му пільговий кредит отримають лише 8 сімей ВПО

Для ВПО, які хочуть отримати житло, працюють державні та місцеві програми, а також приватні ініціативи. Наприклад, в Ужгороді проєктом житла для ВПО займається ГО "Закарпаття-Донбас". Вони вже отримали землю для будівництва будинку від місцевої влади, а зараз шукають забудовника, який візьметься за роботу.

"Для переселенців буде лише частина квартир у будинку, від 56 до 72-х, – каже голова організації Костянтин Блажевич. – Усе залежить від забудовника і проєкту. Само собою, забудовник розраховує на прибуток. Ці квартири не будуть безкоштовні, ми будемо в них вкладати, але ціна повинна бути нижчою за ринкову".

Серед найбільших та ефективних державних програм Дмитро Лубінець називає "Доступне житло" і державний іпотечний кредит від "Держмолодьжитла". За умовами програми "Доступне житло" вимушеним переселенцям можуть компенсувати 50% суми за придбане ними житло в новобудові. А за програмою кредитування вони можуть взяти іпотечний кредит на 20 років усього під 3% річних. Але стати учасником програм не так легко. За даними "Держмолодьжитла", у 2019-му з обох проєктів профінансували 759 договорів на загальну суму 386,5 млн грн (до того ж у цю статистику входять не тільки переселенці, а й учасники АТО, які також можуть подаватися на програму).

Люди були змушені покинути Донбас

Станом на 1 листопада 2020-го року в програмі "Доступне житло" зареєстровано 11 470 заяв від ВПО. А в програмі кредитування – 7 935 заяв. До того ж на 2020 рік на кредити виділили всього 7,3 млн грн. Це дозволить забезпечити житлом лише 8 сімей (5 із них договори вже уклали). 31 сім'я ВПО також отримала житло за програмою молодіжного кредитування, і 15 сімей – за рахунок житлових програм на місцях.

На 2021-й програма пільгових кредитів для ВПО повинна отримати 7,5 млн грн. Це означає, що розраховувати на підтримку можуть не більш ніж 8 сімей. Такими темпами, щоб профінансувати іпотеки всіх зареєстрованих у програмі, знадобиться 992 роки!

Але якщо на програми навіть почнуть виділяти більше, далеко не всі можуть у них брати участь. За словами Наталії Омельченко, "Доступне житло" для її сім'ї – недоступне, адже в них немає не те що 50% вартості квартири, а навіть 5%. Перед війною вони якраз купили нову квартиру в Донецьку і всі заощадження пішли на неї.

"У програмі кредитування ми також не можемо брати участь, тому, що в нас у маленькому селі в Донецькій області на підконтрольній Україні території є житло, яке на нас записане, – дві кімнати в колишньому гуртожитку. Ми використовували ці кімнати як дачу. Там немає опалення, поганий напір води, але в селі є річка. Насправді жити там не можна, але вважається, що у нас повно житлоплощі", – розповідає Наталя Омельченко.

Де взяти гроші?

Державний бюджет України в останні роки має величезний дефіцит, тому розраховувати на те, що з нього зможуть профінансувати житло для всіх ВПО, не можна. За словами Дмитра Лубінця, на допомогу можуть прийти міжнародні партнери, але вони повинні бачити і нашу зацікавленість у тому, щоб вирішити проблему:

"Ми повинні показати конкретні цифри: скільком людям потрібно житло, скільки ми можемо виділити з бюджету на конкретні програми. Нехай виділимо навіть 100 млн грн, але ефективно використовуємо їх. Це вже буде сигналом для партнерів. Зараз Кабмін виділяє гроші на такі програми, але часто ці кошти не використовуються. Тому і партнерам поки немає сенсу давати свої гроші під мертві програми Кабміну. Вони допомагатимуть, тільки коли побачать, що ми самі над цим працюємо", – підсумував Лубінець.

Поки ж більшість переселенців так і не дочекалася ні ефективного використання коштів від держави, ні допомоги від партнерів.

Проблема житла для ВПО через шість років конфлікту досі залишається критичною. Отримати квартири за допомогою держави вдалося небагатьом, та й взяти участь у пільгових програмах можуть не всі. Проєкти підтримки розраховані на те, що ВПО, які потребують житла, зможуть профінансувати хоча б частину покупки за свої гроші, але далеко не всі виїхали з окупованої території із заощадженнями, і не всім вдалося заробити достатньо коштів на новому місці. Через це більшість сімей перебуває у глухому куті. Єдина надія для них – отримати хоч якусь компенсацію за втрачене на Донбасі майно, і вже з цим капіталом будувати подальше життя на новому місці. Але Росія як держава-агресор із компенсаціями не поспішає.

УкраїнаВійна на Донбасіпереселенціжитло для переселенців