Блог | "Продуктові картки" для українців: чи зрозуміють ситі голодних?

В Україні заговорили про можливість введення "продуктових карток". Коли це станеться чиновники не кажуть проте експерти прогнозують, що карткову систему можуть запровадити вже цього року внаслідок стрімкого подорожчання продуктів харчування та неминучого подальшого зростання житлово-комунальних тарифів.

Дороге життя

Протягом минулого року, за підрахунками експертів продовольчого ринку, ціни суттєво зросли майже на усі продукти харчування. В тому разі – соціально значущі. Більше усього подорожчали курячі яйця – більш ніж на 54%, олія – на 35%, цукор – 34%. Подорожчав хліб: "Український" на 6 грн (з 24 до 30 грн), батон на 5 грн (з 17 до 22 грн). Зросли у ціні молочні вироби: молоко на 4%, вершкове масло на 14%. Подорожчало м'ясо: яловичина на 18%, свинина на 8%, куряче філе на 22%, тушка на 20%. Дорожчими стали овочі, фрукти, та інші продовольчі товари.

Чиновники кажуть, що така поведінка цін обумовлена подорожчанням газу, який складає від 25% у собівартості виробництва основних продуктів харчування, зростанням цін на продовольчі товари на світовому ринку та поганим врожаєм власної сільгосппродукції протягом двох останніх років.

Але цінові "сюрпризи" на цьому не зупиняться. Експерти прогнозують подальше подорожчання продуктів харчування. З одного боку уряд дуже неохоче реагує на пропозиції промисловців-виробників стратегічно важливих соціальних продуктів харчування щодо встановлення пільгових цін на газ. Наприклад, для молочної галузі ціни на газ зросли усього за місяць (з грудня 2021 на 1 січня 2022 року) з 32 до 45 тис. грн/тис. куб. м. Натомість "молочники" заявляють, що вже у січні газ може коштувати для них 72 тис грн. У свою чергу підприємства хлібопекарської галузі попередили про підняття цін на 25% вже у січні, якщо уряд не знизить ціни на газ.

В решті-решт ситуація може призвести до того, що після чергової хвилі подорожчання життя деякі продукти харчування стануть недоступні для малозабезпечених громадян – пенсіонерів, людей з інвалідністю тощо.

Чи зрозуміють ситі голодних?

Чиновники вважають, що втручання держави у ринкові процеси задля примусового стримання цін є більш ризиковим для економіки кроком ніж запровадження адресної фінансової допомоги малозабезпеченим громадянам на придбання продуктів харчування. Наразі лунають повідомлення про розробку системи "продуктових карток" на прикладі американської державної Програми додаткової грошової допомоги малозабезпеченим на харчування SNAP.

Що особисто мене насторожує в цих заявах. По-перше, у США громадяни щомісячно отримують додаткові гроші на спеціальні пластикові картки, які можна витратити виключно на купівлю продуктів харчування. В Україні нарахування планують здійснювати через мобільний додаток "ДІЯ". Принцип аналогічний програмі "1000 грн за вакцинацію". Тобто, людина не зможе перевести гроші в готівку, а лише придбати певні продукти харчування окрім алкоголю та тютюну. Виникає питання – чи діятимуть "продуктові картки" у супермаркетах, які торгують не лише продовольчою продукцією.

По-друге, у США продовольчі нарахування отримують понад 60 млн громадян. Натомість право на отримання грошової допомоги мають родини, щомісячний дохід яких (після усіх відрахувань) не перевищує 120% від прожиткового мінімуму ($16,7/час для родини з двох дорослих та двох дітей). Тобто, право на "продовольчі гроші" в Америці мають родини які мають у своєму місячному бюджеті до 5500 доларів. А якщо у сім’ї є особа з інвалідністю або непрацездатна людина похилого віку, максимальний розмір місячного доходу, який дозволяє звернутися за державною допомогою складає 9000 доларів. У кожному штаті розміри "продуктових дотацій" різняться, але у середньому кожна сім’я отримує по 250 доларів. Ці гроші дозволяють середньостатистичній американській сім’ї нормально годуватися щодня протягом місяця!

Який поріг бідності і розмір "продуктових дотацій" буде встановлено в Україні поки невідомо. Ясно лише те, що навіть за нинішніми цінами українська сім’я не зможе їсти щодня протягом місяця на 250 доларів.

По-третє, є ще одна дуже суттєва відмінність американської моделі від українських реалій. Справа в тому, що у США є "власні гроші", незалежні від інших валют світу. Саме тому інфляція не дуже турбує американський уряд. Періодично вмикаючи друкарський станок задля збільшення обсягів фінансування програми SNAP, США по суті інвестують через малозабезпечених у розвиток власної сільськогосподарської та продовольчої промисловості. А ось у України є два шляхи – або виділити кошти із державного бюджету, який може не витримати такого навантаження, або перекласти відповідальність на бізнес, піднявши податки. Зрозуміло, що другий варіант, який здається найбільш життєздатним, автоматично призведе до ще більшого зростання цін та інфляції.

Чи є альтернатива "життю по талонах"?

Переконана в тому, що "карткова система" не зможе прогодувати мільйони голодних українців. Лише уявіть: за даними Держстату, протягом 2020 року, близько 40% українських родин, або майже 6 млн сімей, постійно відмовляли собі в найнеобхіднішому, окрім продуктів. Ще близько 3% українських родин, або майже 500 тисячам сімей, не вдавалося забезпечити навіть достатнє харчування.

На моє глибоке переконання, держава має не боротися із наслідками проблеми а насамперед викорчувати її коріння. Для цього є дієві, перевірені часом важелі впливу та альтернативні варіанти.

Влада має підтримати промисловість, зокрема – виробників продовольства, розглянувши можливість зниження податкового тиску, встановити обґрунтовані ціни на розподіл газу. Окрім того працювати над збільшенням видобутку вітчизняного газу, аби попередити подібні сценарії в майбутньому. Альтернативою є також запровадження спеціального режиму доданої вартості в АПК. Суть режиму — зниження ставки ПДВ до 7% із теперішніх 20% на всіх етапах виробництва: від сільгосптоваровиробника до прилавка.

Я вже не кажу про те, що Нацбанк має задіяти усі інструменти задля стримання інфляції а АМКУ більш активно реагувати та попереджувати монопольні змови на ринку сільгосппродукції та продовольства.

Згодні?