Знімки з супутника та дрони: як в Україні аграрії розвивають сільське господарство

Українські агровиробники, які прагнуть працювати ефективно, все ширше використовують телеметричні системи. Інформація від супутників чи дронів дозволяє контролювати техніку та стежити за виробництвом сільгосппродукцї – від перших сходжень до отримання урожаю. Тож серед двох однакових господарств виграватиме те, яке використовує такі технології.

Відео дня

Як проконтролювати 500 тис. гектарів

Найбільше інформації дають знімки, які роблять супутники. Інформація від них періодично оновлюється, тож у господарствах бачать, які зміни відбуваються на полях. Частота оновлення (від 1–2 днів до кількох тижнів) залежить від системи, якою користується господарство, та від того, безкоштовне чи платне нею користування. Це допомагає стежити, як сходять посіви, чи достатньо в ґрунті вологи і чи не напала на рослини хвороба. Ці дані тим важливіші, чим більшим є господарство і чим важче його контролювати, просто виїжджаючи на місце.

У групі компаній "Укрлендфармінг", чий земельний банк є одним з найбільших в Україні (понад 500 тис. гектарів), розповідають, що супутниковий моніторинг дозволяє їм не лише відстежувати загальний стан полів, а й дає багато інших даних. Наприклад, інформацію про вологість ґрунту на глибині до одного метра.

"Якщо у тебе нема супутникових знімків, ти не побачиш проблеми. А так її можна визначити у Києві в офісі і спитати в агронома, що там відбувається. Дивишся, що понизився рівень вегетації, і питаєш, у чому проблема: чи на полі вже достигло, чи урожай хтось з’їв, чи хтось його вже викосив. У нас є спеціально навчені люди, які за цим слідкують. І тоді можна дати агроному інформацію про можливі відхилення і попросити, щоб він туди поїхав або дав пояснення", – зазначив керівник департаменту розвитку та інновацій агробізнесу "Уклендфармінгу" Володимир Фантух.

Втім, дані від супутників оновлюються не так часто, як іноді потрібно агровиробникам. Тоді використовують дрони – їх оператори виїжджають у потрібне місце та роблять обльоти.

"Дрони ми використовуємо практично на всіх полях. Кожен агроном чи керівник господарства, виїхавши на поле, може зробити знімки ій залити на сайт. А потім інший фахівець може їх подивитись і зрозуміти, в якому стані посіви. Буває і так, що агроном, аби його не сварили, сфотографував для звіту у головний офіс кращу ділянку, "замаскувавши" проблемні. У такому випадку можна потім облетіти поле дроном і побачити, де стан поля кращий, а де гірший. Це дозволяє, перебуваючи на полі, виявити проблему у якомусь конкретному місці і поїхати до нього, щоб розібратись – є проблема, чи просто здалось", – пояснив Володимир Фантух.

Також до цифрових карт полів можна "підв’язувати" дані не лише від супутників і дронів, а й отримані від інших сервісів. Наприклад аналізи грунту, що були відібрані на полях, прив’язують до GPS–точок. І коли у господарствах планують диференційоване внесення добрив, то користуються саме тими точками і даними лабораторних досліджень, які прив’язані до того чи іншого місця на карті.

"Уникаємо 95% крадіжок"

Окрема сфера, де без складних технологій вже і кроку не можна ступити – відстеження транспорту за допомогою GPS.

"Навігаційні системи – GPS–трекери, які ми встановлюємо на автомобілі, комбайни, трактори – дозволяють уникати сюрпризів. Наприклад, ми можемо контролювати кожен прохід техніки по полю – чи правильно трактор чи комбайн заїхав, чи правильно обрав напрямок руху. Сидячи в кабінеті, можна спостерігати, де комбайн зараз, що він робить, чи підряд бере, чи нема пропусків, і чи об’їхав він чужий пай, чи може він його змолотив, думаючи, що то його площа. Уже нема ситуацій, коли ти зненацька прийшов на поле і побачив зовсім не те, що передбачав. Навігаційна система дозволяє контролювати абсолютно все і бути впевненим, що ті чи інші види робіт проведені. Господарство, у якого є такий моніторинг, виграє перед тими, у яких його нема", – впевнений Фантух.

Та, мабуть, найважливіше застосування GPS–трекерів - запобігання крадіжкам урожаю. За підрахунками, в українських господарствах, які приділяють цьому недостатньо уваги, "йти наліво" може до 10% продукції. Тоді ж як трекери показують, коли зерновоз незаплановано з’їхав з маршруту, або комбайн відвантажив зібране у чужу машину.

В "Укрлендфармінгу" перші трекери почали встановлювати ще у 2008 році. Попри те, що тоді вони були дорогими, затрати виправдались у перший же рік. В компанії говорять, що завдяки сучасним системам контролю кількість крадіжок скоротилась на 95%. Залежно від сезону це дозволяє повертати від 2,5 до 8 мільйонів гривень.

"Можна стежити, чи не відсипав водій кудись урожай; чи весь його довіз з поля до вагового комплексу; зерно з комбайну було завантажене у свій автомобіль, чи у чужу машину (є система розпізнавання "свій – чужий"). І навіть якщо хтось спробує скинути мішок-два зерна, то ми побачимо зупинку і спитаємо у водія, чому він зупинявся. Також видно, вивантажив водій повний бункер, чи півбункера. Так ми уникаємо 95% крадіжок. До речі, і дрони, літаючи над полем у момент збирання урожаю, трохи відбивають у людей бажання щось узяти собі з поля додому", – сказав Володимир Фантух.

Скільки коштує контроль

Подібними технологіями вже оснащені практично всі великі агрохолдинги. Також ними починають користуватись і крупні фермерські господарства, які обробляють площі від 5 тис. гектар. Цьому сприяють досить низькі ціни на обладнання. Так, комплекс спостереження за допомогою дронів, який може охопити площу у 25 тис. гектарів, можна придбати за 50–80 тис. гривень. Тобто, обслуговування одного гектару обійдеться приблизно у 2–3 грн/га.

Супутниковий моніторинг для господарства з площами понад 25 тис./га коштуватиме щонайбільше 15–20 грн за гектар на рік. Якщо ж ставити системи відстежування на техніку (машину, трактор, комбайн), то це коштуватиме приблизно 50 грн на місяць. Тому у 2019 році можна стверджувати, що телеметрія – це не дорого. Аграрії говорять, що якщо за її допомогою вдається зберегти урожай, то затрати на обладнання відбиваються за 1 рік.