Скандал з МГЗ в Україні: чому в роботі підприємства зацікавлені США і яка тут роль Дерипаски

В Україні вже рік триває скандал з Миколаївським глиноземним заводом – одним із найбільших підприємств в Європі, який переробляє гвінейські боксити в глинозем, який продає за кордон для виробництва алюмінію. Активісти, яких на підприємстві вважають екологічними рейдерами, намагаються відсудити у заводу безпрецедентну суму – 9,2 млрд дол, що призведе до його закриття. Це абсолютно не вигідно США – одному з найбільших у світі споживачів алюмінію.

Скандал набирає обертів з низки причин. Як пише "РБК-Україна", з одного боку ситуацію розхитує організація "Стоп шлам", яка стверджує, що від відходів глиноземного заводу морально страждають люди. Активісти, однак, не розуміють, до яких наслідків може призвести їх атака під виглядом турботи про навколишнє середовище і населення. З іншого – все більше поширюються тези про те, що завод працює на мільярдера Олега Дерипаску, компаніям якого дійсно належала значна частина акцій компанії.

Але справа в тому, що на сьогодні МГЗ належить двом українським компаніям, ті, зі свого боку, – двом офшорам. Прямого зв'язку з Дерипаскою немає, МГЗ поставляє продукцію швейцарській компанії. Але всі підприємства алюмінієвої галузі працюють в одному глобальному світовому технологічному ланцюжку. Боксит із Гвінеї, переробка в Україні, глиноземів – швейцарцям, звідти – на алюмінієві заводи, потім поставки кінцевим споживачам – переважно підприємствам США і ЄС. Тобто Штати зацікавлені в безперебійній роботі МГЗ.

У квітні 2018-го американці ввели санкції стосовно Олега Дерипаски і його активів – компаній "Русал" і En+. Остання є материнською компанією "Русала", яка здійснює операційний контроль. Однак майже одразу ж Мін'юст США заявив, що готовий зняти санкції, якщо Дерипаска знизить свою частку в компаніях. Він погодився.

Після цього в грудні 2018 року Управління з контролю над іноземними активами (OFAC) повідомило конгрес про рішення зняти санкції з групи компаній En+, "Русал". У Ради директорів компаній ввели іноземців, які були узгоджені з американською стороною.

У матеріалі наголошується, що на зняття санкцій вплинуло кілька факторів. По-перше, внесення в санкційні списки компаній Дерипаски підняло на той момент ціну на алюміній, вони досягли шестирічного піку. А переплачувати американці вже точно не збиралися.

По-друге, компанії фактично є транснаціональними через співпрацю зі швейцарським гігантом Glencore і наявність активів у багатьох країнах, тобто блокуванням їх роботи американці завдали б удару по своїх союзниках.

По-третє, санкції на ці компанії поставили під загрозу близько 75 тисяч робочих місць в ЄС, причому тільки 15,5 тисяч – це працівники алюмінієвих і глиноземних заводів. Решта 60 тисяч зайняті на підприємствах, що входять з ними в один виробничий ланцюжок. Ось чому санкції щодо алюмінієвих виробників протрималися дуже недовго.