Один з очільників митниці розповів, як черги з "євроблях" зашкодили репутації України
ВР ухвалила закон, згідно з яким 1 липня повертається значна частина митних податків та зборів. Найскандальніша частина цього документа – це скасування нульової ставки на розмитнення авто. У програмі "Далебі. Правду кажучи" я поговорив з першим заступником голови Державної митної служби Олександром Щуцьким. Якої протяжності була найдовша черга на кордоні, яких збитків волонтерству завдав ажіотаж "євроблях" і чи виправданим було введення пільгового митного режиму на початку війни, – про це була розмова в межах авторського проєкту "Орестократія".
Олександр Щуцький: У воєнний час законодавство, яке у нас працювало в мирний час, перестало бути актуальним 24 лютого. Внаслідок агресії РФ дуже швидко зросли черги на виїзд з території України, кордон повністю став. Треба було ухвалювати різкі, достатньо кардинальні рішення, які не працювали б у мирний час.
Паралельно зустрічалися з колегами – польськими, румунськими, молдовськими, словацькими, угорськими, переговорили, спростили процедури, зменшили пакети документів для тих колег, які приймали наших біженців. Зробили доступними гуманітарні коридори, повністю мінімізували якісь складності.
І в цей час стало зрозуміло, що в Україні змінилася ситуація економічна: виробництво стало, була потреба в товарах, не тільки в гуманітарних, а й у товарах споживання. Тоді уряд ухвалив рішення – дуже оперативне гаряче рішення стосовно шляхів виправлення ситуації. Ви пам’ятаєте, що у нас повністю були порожні полички, магазини. Було запропоновано скасувати мита не тільки на товари споживання, а й транспортні засоби. Уряд пропонував, експерти, що треба зробити доступнішими автомобілі для тих людей, які втратили транспортні засоби внаслідок агресії РФ. Гаряче питання? Гаряче. Але ніхто на той час не подумав, що ми живемо в Україні, український народ підприємливий, "для кого війна, а для кого – матір рідна". В результаті – повністю забитий кордон авто для власного використання.
Як наслідок ми отримали дуже негативний резонанс від наших західних симпатиків. Наші європейські друзі, які по всій Європі збирали нам гуманітарні вантажі, скидалися грошима, наприклад, польські митники скидалися на бронежилети для ЗСУ, на медикаменти, харчування, збирали іншу гуманітарну допомогу. Всі вони в один день побачили величезні черги з транспортних засобів, які їдуть на територію України.
– Тобто в Україні не все так і погано…
– Вони не розуміли ситуації. Вони думали, що в нас біда, в нас війна і нам треба допомагати. І це вони робили від щирого серця, від себе. Вони "брали" з своїх зарплат по 360-500 євро, скільки хто міг, і віддавали нам, на наші потреби з закупівлі гуманітарної допомоги для України.
І тут одного ранку вони бачать велику чергу з автівок під власне використання. Вони розуміють: коли в тебе немає що їсти – ти не будеш купувати транспортний засіб, коли в тебе немає де сховатись через те, що дім зруйнували снарядами, то ти не будеш купувати транспортний засіб. Потім ті ж польські колеги запитують нас: скажіть, будь-ласка, а що трапилось? Може, все закінчилось, може, все у вас добре, може, не потрібно вам вже допомагати, якщо ви вже купуєте авто в такій кількості? Ми були вимушені своїм колегам пояснювати, що ні – не всі люди однакові, частина транспорту дійсно йшла на ЗСУ, але…
Ситуація з масовим ввезенням авто спричинила політичний відкат тих відносин, які ми мали з нашими колегами, сусідами – європейцями, які нам відкрито допомагали. З появою авточерг на кордонах зменшилась кількість гуманітарної допомоги, яка йшла на країну. Донори, які завжди нам допомагали гуманітарною допомогою, продовжували працювати, а прості європейці почали думати, чи дійсно "там така проблема, як було показано по телебаченню".
– Можна предметніше розповісти? Прихильників скасування авторозмитнення дуже багато, і вони потім казатимуть, що це неправда. Ми можемо посилатися на якісь джерела, якісь конкретні дані в цьому випадку?
– З часу ухвалення закону заїхало практично 200 тисяч транспортних засобів. Я не можу казати, що це дорогий сегмент, звичайно, є різні – від 3 до 5 тисяч євро. Є ексклюзивні транспортні засоби, як ми кажемо, VIP-класу. І це можна було бачити на кордоні. Це інше питання. Якщо ми візьмемо в середньому, скільки коштує транспортний засіб, наприклад, 2 тис. євро, помножимо на цифру 200 тис авто, то побачимо, скільки валюти вийшло з території України. Далі можна коментувати що завгодно.
Люди, які воюють зараз на Донеччині, Луганщині, в Миколаївській, Харківській областях, тим людям, які повернуться з війни з перемогою і дійсно потребують авто, – у них такої можливості вже не буде. Хоча я вважаю, що на той час для них дійсно треба буде робити преференцію, пільгу на ввезення авто.
Але в даний час ми зробили колапс на кордоні. Чому і було прийнято урядом постанову про обмеження пунктів пропуску, через які проходитиме розмитнення транспорту для власного використання фізичних осіб. Європейці побачили цю ситуацію і позитивно відреагували на неї.
– Звідки інформація про те, що багато простих європейців перестали допомагати Україні, ми можемо якось її верифікувати?
– Це кількість декларацій, які в нас пройшли на кордоні…
Я про донати наших європейців, звичайних громадян, про які йшлося перед тим.
Для тих, хто сумнівається, що європейці почали менше донатити і передавати менше гуманітарної допомоги для країни, наведу приклад Закарпатської області. Там є термінал, на який великим потоком – і залізничним, і автомобільним – йшла гуманітарна допомога. На цьому хабі було перевантажено багато тонн гуманітарного вантажу, який далі відправлявся на Харків, Київ, Миколаїв. Там йшли цілі каравани гуманітарки, і керівник терміналу, а також і керівник військової адміністрації Закарпаття шукали волонтерів, які б могли допомогти перевантажувати все це або в інші вагони, або інші авто. На сьогоднішній час, якщо в тиждень приходить 3-4 фури на перевантаження – це дуже добре.
А по Виноградову один народний депутат, який займався гуманітарною допомогою, питає: "Олександре, скажи, будь ласка, може, в тебе є донори європейські, які можуть допомогти, бо потреба є, але "закінчилися" всі ті люди, які з Європи нам допомагали".
Ось статистика, щоб всі зрозуміли, наскільки протягом останнього часу різко зменшилися обсяги доправленого в Україну гуманітарного вантажу: з десятків тисяч тонн скоротилося до тисяч.
– Це відбулося саме у квітні, коли почалося безмитне ввезення автомобілів, правильно?
– Так, саме так. І найголовніше: ось волонтери мені пишуть і в Facebook: "Черга з транспортних засобів з польського боку – 20 км"… І поляк ставить всіх – і гуманітарні вантажі, і транспорт – у єдину чергу. Ще раз, ті вантажі гуманітарні, ті ж броники, тепловізори, які потрібні нам на передову, вони стояли разом у загальній черзі з транспортом для власного використання.
Чи це правильно? Ні, у жодному разі.
Я вважаю, що це просто була біда. Потім ми почали з нашими польськими колегами, румунськими і словацькими розмовляти стосовно відокремлення гуманітарних вантажів, щоб можна було їх "виймати" з черги. Тут інша проблема виникла – потреба в паливно-мастильних матеріалах – у дизелі, бензині. Ці потреби ще й на цей момент існують. Ми і зараз це робимо – "виймаємо" авто в ручному режимі: я своїм колегам пересилаю інформацію, скільки транспортних засобів з того боку треба поза чергою провести.
– Тобто, я правильно розумію, 1-й заступник керівника митниці надсилає смс-ки польському колезі з номерами автомобілів, які стоять у багатокілометрових чергах і які треба пропустити поза чергою?
– Це вже протягом місяця ми займаємось такою історією. Ми вже навіть розробили наліпку, яка позначає ці бензовози, які везуть пальне для країни. Найголовніше, що наші польські, румунські, словацькі, угорські колеги вже знають перевізників в обличчя, і бензовози забирають з черги. І наші перевізники знають, що можна вже не стояти.
Так, все правильно – перший заступник зв’язувався стосовно перевезення палива.
Велика повага до Нелі Привалової, яка очолює Асоціацію паливників, вона ніколи не зупиняється і дуже активно відстоює цю ситуацію. Кожного дня я по 2-3 рази отримую від неї смс-ки, які бензовози стоять з нашого боку, які треба перекинути на польський кордон, або румунський, або словацький, або навпаки. Іншого шляху зараз немає. Це вузьке горлечко, і треба проводити якісь інші дії, які не працюють у нас в мирний час.
– А яка найбільша черга була на кордоні з польського боку в Україну?
– Найбільша черга була на Краківці, на Ягодин, як ми розуміємо, найбільший пункт пропуску, по якому йшли транспортні засоби, – за 20 км. Люди стояли 3-4 доби, може й 5. І це стояли не тільки люди, які ввозили авто для власних потреб, в черзі стояли і волонтери. Треба було робити окремі дзвінки, і наші митники домовлялись із польськими колегами, щоб окремі гуманітарні вантажі витягувати з черг. Така ситуація була, трішки вона зменшилась, слава Богу.
– Тут треба сказати, що автомобілі, які йдуть для фронту, зазвичай не розмитнюються. Вони одразу переїжджають транзитом всю країну, чіпляються на них військові номера, бо термін їхнього життя, умовно, невеликий. Тоді як багато хто вважає, що це пільгове розмитнення допомогло постачанню автомобілів в армію.
– Абсолютно. Для тих вантажів, які в нас йшли на ЗСУ, на розвідку, на інші спецпідрозділи, вони йшли як гуманітарна допомога за спрощеною процедурою. Це інша історія. І вони дійсно ставляться на армійський облік, і час життя таких транспортних засобів, якщо ми кажемо для ЗСУ або для розвідки, часом складає декілька годин. Тому потреба була дуже велика в позашляховиках, у мінівенах, більш прохідних автомобілях.
– Дуже просте запитання: навіщо тоді було уряду ухвалювати рішення про пільгове розмитнення автомобілів?
– Було представлено проблему: потреба в транспортних засобах для тих людей, які через війну втратили свої авто. Але "бізнес є бізнес", вчорашні автохаби на заході України, автоперевізники побачили в цьому для себе дуже велику вигоду. Все.
– Введення оцього безмитного режиму допомогло врятувати економіку України та наситити попит?
– Якщо ми кажемо про товари, то це урядове рішення наситило ринок і прибрало дефіцит продукції. Можемо сказати, що дефіцит транспортних засобів також повністю зник у нас (сміється): 200 тисяч авто! Я думаю, що офіційні автодилери були вбиті цим, але "дефіцит" ми повністю прибрали.
– Чи можна порівняти в абсолютних цифрах доходи митниці за квітень 2021 року і цього та проаналізувати, яких втрат можна було б уникнути?
– Це важко. Війна внесла корективи в наповнення держбюджету дуже сильно. Зменшилось виробництво в рази, скоротилося споживання. Можу сказати, що тільки по транспортних засобах державний бюджет не отримав десь 21-22 млрд грн.
– Це не зовсім коректна цифра: коли б не було податкових пільг, то ці автомобілі ніхто не ввозив би. Тому говорити, що це недоотримання… Це просто гроші, які пішли повз держскарбницю.
– Трішки не погоджусь. Чому? До війни, скажімо так, була дуже популярна історія завезення транспортних засобів з Америки з аукціонів. І достатньо велика кількість їх була в Одесі, вони рухались також через Гданськ. Люди, які до війни повигравали аукціони по авто, чекали ці машини. Ці авто також заїхали по преференції на даний час, і ті люди, які розраховували, що вони будуть сплачувати платежі, отримали пільгу, заплатили нуль. Тому казати, що вони не поїхали б? Так, у такій кількості не поїхали б стовідсотково...
– Верховна Рада ухвалила закон, яким скасувала і безмитне ввезення автомобілів і відновила частину інших митних податків. Що це може означати для доходів митниці?
– Думаю, що ми почнемо отримувати в бюджет від 4 до 5 млрд грн додатково. Додатково до тих приблизно 9-12 млрд, що ми і так щомісяця отримуємо.