Блог | До чого призведе призначення Вітренка: "слуги" планують знову розглянути кандидатуру скандального менеджера

Український парламент уже через кілька днів може знову розглянути кандидатуру Юрія Вітренка на посаду міністра енергетики. І якщо Офіс президента, Кабмін та низка депутатів від "Слуги народа" зможуть пролобіювати призначення, українці заплатять за це своїм гаманцем.

Україна ризикує звернути з європейського напряму, а реформи можуть згорнути.

Про ціни на газ

Фінансовий стан українців було ускладнено впливом карантинних заходів від COVID-19 на фоні зростання тарифів. Правляча верхівка почала різко втрачати прихильність громадян і політичні рейтинги котилися донизу. Президент, провладна партія та уряд не почала шукати ринкового виходу, щоб стабілізувати ситуацію. Був вигаданий деякий "Месія" в образі Юрія Вітренка, що мав прийти у Міністерство енергетики і всіх врятувати. Спершу Верховна Рада не підтримала кандидатуру колишнього виконавчого директора НАК "Нафтогаз України" Юрія Вітренка на посаду віцепрем'єр-міністра і міністра енергетики. Відповідно, ухвалено рішення призначити пана Юрія в.о. Міністра енергетики. А, щоб накрутити Юрію Вітренку політичні рейтинги і шанси набрати голоси для другого голосування у Верховній Раді, були кинуті шалені ресурси для створення Юрію Юрійовичу образу благодійника та спасителя. Звісно, в.о. міністра не почав з системних рішень для вирішення тарифних питань, а використав звичний нам популізм, щоб, кинувши народу кістку, швидко заробити політичні бали без оглядки на наслідки.

З Міненерго, як гарячі пиріжки, почали вилітати "писані на коліні" проєкти постанов, напрямлені на врегулювання цінової ситуації з тарифами на газ та його розподіл. До того ж, ніхто дуже не замислювався над вирішенням проблеми по суті, щоб це не зашкодило реформам та економіці України. Були навіть проєкти щодо повернення Положення про покладання спеціальних обов’язків (ПСО), що зобов’язувало Укргазвидобування продавати газ за регульованими цінами постачальником газу населенню. Ніхто навіть не замислився, що цього газу не вистачить на всі потреби ПСО, конкуренцію буде вбито, повернуто повний монополізм Нафтогазу, а реформи відкинуті на багато років назад. Вітренко побоявся називати свій проєкт ПСО, хоча вжив поняття "вразливий споживач". Стаття 16 Глави І розділу ІІІ Закону "Про ринок природного газу" не дає права МКУ встановлювати окремий порядок забезпечення всього населення природним газом. А згідно з проєктом Вітренка, "вразливим споживачем" є споживач, що навіть не має права на субсидію. Таку постанову "Нафтогаз" би міг легко оскаржити в судді та ще й з компенсацією від держави.

Мабуть, усвідомлюючи масштаб краху для ринку, що несли за собою пропозиції Вітренка, уряд пішов на половинчасте рішення – на період карантину обмежити ціну на газ на рівні 6,99 за куб. м. з ПДВ, а НКРЕКП обмежив тарифи на розподіл газу.

Що це означає для галузі і чи можна було вирішити проблему іншим чином.

Відносно сектору постачання природного газу, то проблеми дорого газу і не існувало. Існував вибір. Усі постачальники зобов’язані публікувати свої ціни на місяць вперед, що вони і робили. На жаль, держава заздалегідь не подбала про створення окремого сервісу, де всі ці ціни можна переглянути і автоматично змінити постачальника. Натомість, пан Вітренко, в своєму дописі у Facebook зазначив, що громадянам важко постійно моторити ситуацію і змінювати постачальника, тому ціну треба регулювати. Це зайвий доказ, що політичні бали важливіші за державні інтереси. Для того, щоб створити споживачу короткочасний комфорт, Вітренко готовий на вбивство економіки. Були пропозиції від деяких гравців ринку зобов’язати постачальників публікувати ціни на рік вперед, щоб споживач одноразово міг визначитися з постачальником.

А такої ситуації з тарифами можна було уникнути, якби держава завчасно подбала про створення в Україні ринкового механізму формування цін. Більше того, і надалі в своїх проєктах т.в.о. міністра продовжував посилатися на ціни європейських хабів, але за мінусом транспортування, а в своїх постах говорить про "досконалу конкуренцію". Це від того, що, називаючи себе великим економістом, Юрій Вітренко взагалі не знає суті формування цін на цих же європейських хабах, де вона формується кількома найсильнішими гравцями європейського ринку у їх цінових стратегіях конкуренції з Газпромом. Не існує жодної досконалої конкуренції на європейських хабах, які нам так нав’язують. Це все результати гри іноземних трейдерів. Їхньої гри, на їхньому ринку, де немає газовидобутку, а лише імпорт. Ми ж маємо абсолютно іншу ситуацію. Україна видобуває свій газ та частину імпортує.

Антимонопольний комітет пропонував рішення з цінами на газ, що полягало у створенні власних цінових індикативів, шляхом зобов’язання торгувати газом первинного надходження на оптовому ринку (імпорт + державний видобуток) через біржу. Це б дозволило значно знизити ціни, за рахунок коктейлю з дорогого імпортного газу та дешевшого українського. Такі рішення зовсім не нові, аналогічні газові програми на визначений термін запроваджувалися багатьма провідними європейськими країнами з метою боротьби з монополізмом і з метою створення конкурентного ринку. Такий вихід ще навесні минулого року пропонував нам і Секретаріат Енергетичного Співтовариства і нещодавно знову закликав уряд прислухатися. Ціллю будь-якого суб’єкта господарювання, як і Нафтогазу, є отримання прибутку, і Нафтогаз скаже, що ціна "коктейлю" дешевшою все одно не буде, бо яка логіка продавати в Україні дешево, якщо можна експортувати дорого. Саме тому продавцем і має бути Укргазвидобування за ціною, що покриє затрати на розвідку, видобуток та інвестиції в розвиток видобутку. Вітренко вчасно схаменувся і вже пообіцяв, що він теж вважає, що в Україні треба робити біржу газу, ніби забувши те, що вона в Україні є і його Міністерство спільно з ЄБРР та Секретаріатом Енергетичного Співтовариства задекларувало наміри розвивати біржовий ринок газу в Україні відповідно до міжнародних стандартів. Однак тепер підтримувати пан Вітренко хоче біржу, яку в далекому майбутньому створить американський USAID, концепція якої передбачає іноземних інвесторів, мабуть, щоб валюта довго не затримувалася в Україні. Згоден Вітренко і на використання іноземної біржі, чого не трапиться ніколи, особливо за умови відступу України від використання європейських правил торгівлі.

Що означатиме 6,99 для постачальників блакитного палива населенню – що усі вони втратять свого споживача і підуть з ринку, або працюватимуть в збиток. Звісно, є постачальники, що мають запас міцності і просто спекулювали цінами, але були і ті, яким Нафтогаз не продавав дешевого газу українського видобутку і вони змушені були його імпортувати. Сам Нафтогаз є одночасно і оптовим продавцем для постачальників газу населенню, і Постачальником останньої надії, і роздрібним постачальником населенню. Нафтогаз боровся за ринок збуту для населення, демпінгував та витискав інших постачальників з ринку. Кожен споживач мав нагоду влітку підписати річний контракт з Нафтогазом за ціною 4,73 грн. за куб. м. з ПДВ. І тоді б решта постачальників боролися за споживача і знижували ціни.

Щодо цін на розподіл газу – то підняття тарифів стало єдиною можливістю виживання газорозподільних компаній. Вони теж покупці газу і купують його за ринковими цінами. У тариф на розподіл закладена ціна газу і, відповідно до Меморандуму з МВФ, тариф на розподіл мав бути доведений до повної компенсації витрат газорозподільних компаній. Зараз в тариф на розподіл планується закласти ціну газу 5850 грн. за тис. куб. м. Хто по такій ціні продаватиме газ газорозподільним компаніям? Ресурсу Укргазвидобування не вистачить для наслання та теплокомуненерго, куди вже говорити про газорозподільні компанії. Чи готовий уряд взяти на себе відповідальність за ризик життя людей, які щодня експортуватимуть аварійні мережі, які не ремонтують? Чому на думку уряду, постачальники мають імпортувати дорогий газ, та продавати його за заниженою ціною, щоб покрити недостачу? Або навіщо їм продавати в Україні вже закачаний газ в ПСГ, якщо його можна продати в Європі дорого? Таким чином споживачі, яким не вистачить газу потраплять на Постачальника останньої надії (Нафтогаз), що продавати газ у збиток державі, тобто нам з вами.

Але не все так добре для споживача зі зниженням ціни до 6.99. В.о. міністра продемонстрував "професіоналізм" і в опублікованій постанові КМУ від 18 січня 2021 р. № 25 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" було допущена несвідома, а можливо, і свідома помилка. Постанова прописана таким чином, що ціна 6,99 розповсюджуються тільки на взаємовідносини між побутовими споживачами та постачальниками, тобто не розповсюджується на підприємства теплокомуненерго. Таким чином, споживачі багатоквартирних будинків з централізованим теплопостачанням будуть розраховуватися за цінами європейського хабу TTF, за якими Нафтогаз постачає газ ТКЕ.

Пан Вітренко запропонував постачальникам потерпіти до кінця березня 2021 року. Можливо, на думку пана в.о. міністра, в Україну вже повернувся соціалізм, голосом якого в Україні довго була його матір Наталія Вітренко – політик минулих часів, відомий своєю антизахідною та проросійською спрямованістю. Хоча Вітренко тепер може навіть сам дозволити собі виплачувати підтримку українським постачальникам газу, адже він домігся, щоб державний Нафтогаз таки виплатив йому $4 млн. премії за перемогу в Стокгольмському арбітражі з Газпромом у справі про транзит газу, це плюс до вже отриманих $7,5 млн.

Експерти запевнили, що реакція МВФ і Єврокомісії на пропозицію в.о міністра енергетики щодо встановлення регульованої ціни на газ для населення буде негативною, оскільки суперечить всім стратегічним реформам у газовій галузі. В аналітичному центрі DiXi Group заявили, що нібито благими намірами, з'являється регулювання, що призведе до негативних наслідків для всього газового сектору.

Про сертифікацію незалежного оператора ГТС та контракт на транзит

На жаль, пан Вітренко не зупинився на знищенні конкуренції на ринку газу України. Він вирішив позбавити ТОВ "Оператор ГТС України" сертифікації, що нівелює домовленості про транзит російського газу. В кінці 2019 року вся Європа затамувавши подих чекала результатів підписання угоди, газ міг закінчитися для всіх в один момент. Російська сторона поставила Україні умови підписання договору, зокрема – сертифікований оператор ГТС за європейськими правилами. У надкороткі терміни Україна виконала надможливе та оператора ГТС було сертифіковано. Для цього ТОВ "Оператор ГТС України" було продана АТ "Магістральні газопроводи України", що став його 100% власником. АТ "Магістральні газопроводи України" було передано Міністерству фінансів.

Не встиг в.о. міністра сісти в нове крісло, як йому відразу захотілося більше влади. І вирішив він відібрати у Міністерства фінансів НЕК "Укренерго", АТ "Магістральні газопроводи України" та АТ "Укртранснафта", про що і було підготовлено відповідну постанову (див. скрін проєкту постанови нижче). В.о. міністра вчасно вказали на відверті порушення стосовно Укртранснафти і цю компанію, на щастя, викреслили з переліку.

Оскільки Юрій Вітренко приписав собі всі досягнення українських посадовців, Регулятора, міжнародної спільноти та санкцій США у підписанні нового транзитного контракту, то він не міг не знати, що перехід АТ "Магістральні газопроводи України" означатиме порушення сертифікації незалежного оператора ГТС та ставить під загрозу контракт на транзит. Єдиною причиною, чому АТ "Магістральні газопроводи України" не передали в управління Міністерства енергетики було те, що в його управлінні на той час були підприємства, що здійснюють виробництво та постачання електроенергії та газу, що і зафіксовано в Постанові НКРЕКП про сертифікацію.

Відповідно до переліку державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики досі входить ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", що має чинну ліцензію на постачання природного газу та підприємства, що здійснюють виробництво та постачання електричної енергії ДП "Калуська теплоелектроцентраль – нова", ДП "НАЕК "Енергоатом", ПрАТ "Укргідроенерго". Відповідно до європейського законодавства, а також частини 3 статті 23 Закону України "Про ринок природного газу", фізична або юридична особа не може безпосередньо чи опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над суб’єктом господарювання, який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії, та безпосередньо чи опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над оператором газотранспортної системи (зокрема бути власником газотранспортної системи) або користуватися будь-яким правом щодо оператора газотранспортної системи (зокрема будь-якими правами щодо самої газотранспортної системи) тощо.

Нібито для виконання Третього енергопакета ЄС у частині розмежування операторів системи передачі, виробників та постачальників електричної енергії, 20 січня за дорученням президента, урядом було ухвалено рішення передати управління над "Енергоатомом", "Укргідроенерго", "Нижньодністровською ГЕС" та трьома теплоелектроцентралями безпосередньо до Кабінету міністрів. А натомість "Укренерго", "Магістральні газопроводи України" та ДП "Оператор ринку" переходять до Міністерства енергетики. Схоже, пан Вітренко забув позбутися інших активів, що не дозволяють йому одночасно опосередковано володіти оператором ГТС без втрати ним сертифікації.

Статтею 25 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено механізм втрати сертифікації оператором ГТС і це неодмінно трапиться, якщо Вітренко втілить свої плани. Це означатиме не лише зрив європейської реформи ринку, а й контракту про транзит. Юрій Юрійович не може цього не усвідомлювати, хіба що тільки усі його антидержавницькі реформи і напрямлені на відверту зміну курсу. Вже лунають його заяви про повернення імпорту газу з Росії.

Європа усвідомлює, що почала повільно втрачати Україну. Рішення про призначення Юрія Вітренка на посаду віцепрем'єр-міністра і міністра енергетики вдруге розглядатимуть у Верховній раді в останній тиждень січня. Кажуть, Вітренко потрібен президентові і саме він ратує за його призначення. Тут кожному українцю варто задуматися: "А чому?" Можливо, ми вже звертаємо з вибореного кров’ю шляху? Відповідь на питання чи є пан Вітренко просто поганим менеджером, чи саме тим системним політиком, лояльним до Росії, що припинить всі євроінтеграційні процеси та реформи – покаже час. Та чи всі витримають?