Блог | Субсидій може на всіх не вистачити. Що потрібно робити українцям
Кабмін запевняє, що кошти не закінчаться, але уже сьогодні очевидно, що це не так.
У держбюджеті на 2021 рік уряд заклав на субсидії 36,6 млрд грн – майже на чверть менше, ніж роком раніше, вдвічі менше, ніж, наприклад, було виділено у 2018-му.
Тенденції до зниження державних видатків на субсидії спостерігаються із року в рік. І це виглядає логічним: доходи громадян ростуть, кількість звернень по державну допомогу зменшується. Тож і грошей потрібно менше.
Але 2021 рік суттєво відрізняється від того, що було раніше: офіційно доходи ростуть ("мінімалка" з січня становить 6000 грн, а з грудня підросте до 6500 грн), але бідність населення лише збільшується. Причини очевидні: пандемія і економічна криза. Ще навесні минулого року ЮНІСЕФ прогнозувало, що рівень бідності в Україні протягом 2020 року зросте до 43,6%, хоча без пандемії цей показник міг скласти 27,2%. Комунальні послуги також дорожчають: з 1 січня уряд скасував пільгову електроенергію для населення, а з 1 квітня у "вільне плавання" знову відправляться тимчасово обмежені ціни на газ.
Тож кількість субсидіантів не зменшуватиметься, як було раніше, а лише зростатиме. І уже зараз очевидно, що виділених 36,6 млрд грн вистачить лише на якийсь час.
Які є виходи?
Перший – знову вдатися до штучного стримування вартості газу чи електрики. У дуже короткостроковому вимірі це матиме позитивний ефект для населення, однак на перспективу це рішення є очевидно поганим. Обмежувачі цін зменшують доходи підприємств (а серед них чимало державних і комунальних), а також вбивають конкуренцію на ринку. Енергоносії лишатимуться дешевими, але якість послуг лише погіршуватиметься, адже коштів, як і раніше, хронічно бракуватиме. Підприємства не матимуть іншого виходу, ніж перекладати свою неефективність на плечі споживачів чи держави. І знову втрати для бюджету неминучі: або ще більше субсидій на одне домогосподарство, або порятунок збіднілого підриємства.
Другий шлях – продовжувати реформу енергетичних ринків і послаблювати регулювання. Але разом з тим, уже зараз, не чекаючи на платіжний колапс, потрібно додати кошти на субсидії, а також працювати над удосконаленням системи соціального захисту вразливих споживачів.
Лише ці, незахищені версти населення, матимуть адресну допомогу від держави. Ті, хто може платити повну вартість, робитиме це. Якщо споживачів не влаштовуватиме ціна чи якість послуг, вони просто перейдуть до іншого постачальника.
Цей шлях допоможе не накопичувати борги населення, а також дасть можливість підприємствам покращувати свою економіку. А паралельно з субсидіями держава також має стимулювати енергоефективність, адже менше споживаєш – менше платиш.
Наостанок скажемо і про позитив: субсидіанти можуть допомогти державі економити. Якщо вразливі споживачі переходитимуть до постачальника з вигіднішими цінами на блактине паливо, то виділені на субсидії кошти витрачатимуться повільніше.
З лютого міністерство соціальної політики спростило процедуру зміни постачальника для субсидіантів та пільговиків. Відомство запровадило автоматичний інформаційний обмін відомостями про зміну продавця блакитного палива такими категоріями споживачів. І тепер відповідна інформація на сьогодні повинна надаватися постачальниками природного газу до управлінь соціального захисту населення до 20 числа кожного місяця без участі побутових споживачів газу. Сумлінні постачальники підтримали цю ініціативу. Наприклад, державна ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" повідомила, що в них така система вже працює, та їх клієнтам не потрібно повідомляти органи соцзахисту.
На жаль, наразі не відомо, чи усі постачальники природного газу готові своєчасно надавати зазначену інформацію до УСЗН та чи усі УСЗНи готові на сьогодні її оперативно опрацьовувати. Щоб перестрахуватися, радимо вразливим споживачам-субсидіантам принаймні на початковому етапі роботи автоматизованого обміну додатково повідомляти свого нового постачальника про отримування державної допомоги, а також інформувати УСЗН про нового постачальника.
