США і Росія ділять газовий ринок Європи: як вплине "Північний потік-2" і чим ризикує Україна

5 хвилин
39,0 т.
Газовий ринок Європи

США і Росія не перший рік "воюють" за вплив на газовому ринку Європи, який цікавий їм навіть не стільки з позиції бізнесу. Насправді європейці споживають багато газу, і торгувати, наприклад, на ринках Східної Азії набагато рентабельніше. Але вихід саме на енергетичний ринок Європи дає певні важелі політичного тиску, тому обом країнам так важливо його контролювати.

Як розвивається протистояння зараз і як воно відбивається на Україні – з'ясовував OBOZREVATEL.

Яка ситуація на ринку?

Всі категорії споживачів Європи загалом щорічно потребують 560-600 млрд куб. м блакитного палива. Лідером із його постачання сюди багато років залишається Росія. Річні поставки газу з РФ становлять до 200 млрд куб. м на рік, близько 40% ринку. Росія переважно поставляє газ на підставі двосторонніх контрактів із фіксованою ціною та обсягами.

Відео дня

Показники США набагато скромніші, адже вони з'явилися на цьому ринку порівняно недавно. Споживання американського газу варіюється залежно від сезону. Але в середньому він становить лише близько 10% ринку. Решта газу іде з інших джерел, серед яких Норвегія, країни Північної Африки і Близького Сходу. Всі вони торгують газом переважно через газові хаби, де ціна динамічно змінюється.

Скільки коштує газ?

За заявою "Газпрому", у 2021-му Росія постачає газ до Європи в середньому по 170 дол. за тис. куб. м. Ціни ж на газ на європейських ринках у травні вже перевищили 300 дол./тис. куб. м.

Що цікаво, американський газ сам по собі дешевший від російського. На американських ринках його вартість близько 50 дол./тис. куб. м. Але ця вартість в Європі зростає через транспортування і ланцюжки скраплення/розрідження. Як стверджує експерт енергетичного ринку Валентин Землянський, тільки транспортування додає американському газу близько 120 дол. до ціни, плюс ще заробіток постачальника.

Але незважаючи на ситуацію з цінами, яка склалася зараз, на думку провідного експерта з енергетичних програм Центру Разумкова Максима Білявського, довгостроковий контракт стратегічно менш вигідний ніж ринкова ціна:

"Газовий хаб дає ринкову вартість незалежно від собівартості. Довгостроковий контракт фіксує ціну. Тому, виходячи з цінової зручності, LNG-газ із США, Катару та інших країн більш зрозумілий. Економіка, зокрема в ЄС, стає більш гнучкою. Тому попит на прямий потік зменшується. Споживачі зацікавлені в переривчастому потоці, який відображає їхні потреби".

Чи можуть США замістити Росію на ринку газу в Європі?

США поки можуть лише частково перебрати на себе забезпечення газом європейського ринку, також долучитися можуть і союзники штатів.

"Зараз активно розвивається видобуток газу в Ізраїлі. Є проєкт трубопроводу з Ізраїлю через Кіпр, Грецію і під'єднання до європейської ГТС. Розробляються родовища в країнах Північної Африки", – говорить Білявський.

"Але варто розуміти, що питання протистояння на газовому ринку лежить не в економічній площині, не варто розглядати його як боротьбу за споживача. Я вважаю, що це боротьба за вплив", – упевнений експерт.

США повністю все-таки не зможуть замінити Росію на газовому ринку Європи. На це є низка причин. Перш за все, по газопроводах блакитне паливо йде більш стабільно ніж через LNG-термінали.

"Коли вам потрібно везти газ через океан – це відбивається на ціні та стабільності поставок, – каже Землянський. – Це спотовий ринок. Якщо десь похолодало, або не змогли привезти: вибачте, хлопці, газ пішов, наприклад, у Східну Азію".

Але найголовніше: Європа сама не зацікавлена в тому, щоб хтось мав монопольне становище на її ринку, чи то Росія, чи США. Політика країн ЄС спрямована на те, щоб диверсифікувати поставки енергоресурсів, каже ексміністр енергетики Олексій Оржель:

"Європа працює над різними варіантами поставок: і термінали зрідженого газу, і газопровід, який будує той же "Газпром". Європа не зацікавлена в тому, щоб мати монопольного постачальника. Крім того, вона збільшує споживання газу за рахунок переходу на більш "чисту" енергетику, замінюючи ТЕС і атомні станції на поновлювані джерела енергії. Щоб їх балансувати, хочуть використовувати більш екологічний природний газ. Тому потенційно Європа буде максимально диверсифікувати його поставки".

У той же час у США не можуть дозволити, щоб Росія збільшувала поставки в Європу, адже це буде посилювати її позиції в регіоні.

Як на ринкову ситуацію вплине запуск "Північного потоку-2"?

Землянський вважає, що баланс сил на ринку газу в Європі в разі введення в експлуатацію "Північного потоку-2" не зміниться. Адже кількість поставленого газу залежить від попиту споживача, а не бажання постачальника.

"Поставки будуть йти в тих самих масштабах. Обсяги поставок ростуть тоді, коли зростає споживання. Якщо у вас споживач більше взяти не може, ви хоч десять труб побудуйте, більше газу не візьмуть", – говорить Землянський.

Член експертної ради Міністерства енергетики Геннадій Рябцев також упевнений, що будівництво нового газопроводу не так збільшить поставки, як диверсифікує транспортні маршрути.

"Ніхто не демонтує старі трубопроводи, які вже існують. Але РФ має стратегічну мету – позбутися залежності від країн-транзитерів (Польщі, Білорусі, України та ін.). Вони хочуть збільшити частку прямих поставок. Це потрібно, щоб можна було перекидати великі обсяги газу по різних напрямках залежно від потреб і політичних відносин із транзитерами".

Яку роль може відіграти Україна?

Зараз Україна активно підтримує США і намагається перешкодити Росії посилити вплив на європейський ринок, адже наші з американцями інтереси тут збігаються. Ми не зацікавлені в тому, щоб Росія мала додаткові шляхи транспортування газу, оскільки обсяги прокачування через нашу ГТС можуть впасти. Тому ми й далі повинні обстоювати свої інтереси.

"В цьому випадку ми повинні займати жорстку позицію щодо прокачування газу і відстояти потрібні обсяги, – говорить Оржель. – Аргументувати свою позицію ми поки можемо тим, що у нас усе-таки преміальний ринок, 32 млрд куб. м споживання на рік. Навіть при 14 млрд куб. м власного видобутку – це великий обсяг продажів, тому ми так само можемо диктувати умови".

У той же час Рябцев упевнений, що поки наша роль у цьому протистоянні більше обмежується спостереженнями і заявами, ніж реальною роботою, яка дозволить нам посилити позицію перед "Газпромом":

"Україна за останні роки виділяла кошти тільки на лобізм і підігравала заявам партнерів, висловлюючи глибоке занепокоєння. При цьому ні збільшення власного видобутку, ні отримання ліцензій на видобуток за кордоном, ні зменшення споживання – нічого цього зроблено не було".

Зі свого боку Польща, по якій "Північний потік-2" б'є набагато більше, ніж по Україні, зайняла більш активну позицію. Розуміючи серйозність ситуації, поляки не тільки створювали перешкоди будівництву газопроводу, але й домовилися про експлуатацію газових родовищ за межами Польщі, про будівництво газопроводу, яким поставлятимуть скандинавський газ, побудувала термінал із прийому зрідженого газу, зменшила обсяги споживання газу та збільшила видобуток його на своїй території. Все це дозволило Польщі відмовити "Газпрому" в продовженні контракту з транзиту на запропонованих ним умовах.

Боротьба за європейський ринок газу має загалом більше політичний, ніж економічний характер. Вигоди від продажу газу на європейському ринку набагато менше, ніж в Азії, але цей ринок дуже багато значить щодо частини геополітичного впливу. Нам не пощастило опинитися втягнутими в цей процес, і, на жаль, якщо ми будемо тримати нейтралітет або не робитимемо необхідних дій – наша економіка має шанс серйозно постраждати.