Сахарук: енергетична допомога Заходу сьогодні на такому ж рівні, як допомога зброєю на початку війни

Виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук – персона впізнавана та цитована на рівні з військовими очільниками. Воно і недивно, оскільки "енергетично-трансформаторний фронт" – не менш гарячий, ніж фізичний фронт на південному сході. У межах проєкту "Орестократія" керівник найбільшої приватної енергетичної компанії розповів, за рахунок чого вдається ремонтувати розтрощену ракетами інфраструктуру, який запас витривалості і в яких умовах працюють енергетики.

– Чи буде в Україні блекаут? У Києві? Політики нібито готуються, фахівці говорять, що повного відключення не буде. Ваша думка з цього приводу?

– Почнемо з того, що таке блекаут. Я думаю, що всі закладають у це слово вимкнення світла на тривалий час. Теоретично така ситуація можлива – якщо будуть продовжуватися обстріли і системно руйнуватися і генерація, і підстанції. Потрібно говорити зараз не про те, чи зникатиме світло, а воно, найімовірніше, буде зникати, питання в тому, наскільки це буде тривалим. Важливо, щоб це було нетривалим і щоб люди не відчули тотального дефіциту енергії, який би спонукав їх кудись їхати.

Тут у нас три важливі компоненти. Перше – ефективність протиповітряної оборони, друге – цивільний захист, третє – відновлення пошкодженої інфраструктури.

Ефективність повітряного захисту зростає, і ми це бачимо в динаміці. Багато хто каже, якщо процент збитих ракет дійде до 90+, то росіянам просто буде нецікаво це робити, тому що вони будуть витрачати дуже багато ракет, щоб отримати незначний результат. Потрібно працювати, адже тут немає меж для покращення, і поки цей відсоток не буде 90+, ми як країна зупинятися не можемо. І це не лише протиракетна оборона, це й протидронна оборона.

Цивільний захист – це захист обладнання, який ми почали робити ще навесні, – захист обладнання блоками, контейнерами. Звичайно це не захистить від прямого влучання ракети, але це захищає від іншої шкоди – від ударної хвилі чи від осколків або ж захищає сусіднє обладнання, і це важливо робити.

Щодо відновлення – зараз така робота ведеться після кожної атаки. Не можна нехтувати можливістю відновити, навіть якщо у наступній атаці це буде зруйновано чи пошкоджено. Кожного разу, коли ми відновлюємо, ми стаємо сильнішими.

Ці три компоненти зараз працюють: десь краще, десь гірше, але вони є, і це призводить до того, що після кожної атаки ми зменшуємо ймовірність довготривалих відключень.

Я б сказав так: зараз ризик тотального відключення електроенергії на довгий час є, але стовідсотково виключити країну не можна, ситуація складна, але контрольована. Вірогідність довготривалих відключень електроенергії дуже низька.

– Який у нас зараз відсоток збиття російських ракет?

– Якщо дивитися на статистику, яку дає Міністерство оборони, то це 81-82%.

– Ми чекаємо ще ракетні комплекси. Чи зможемо тоді вважати, що наша критична інфраструктура і об’єкти будуть, умовно, захищені?

– Я не думаю, що мова має йти про декілька ракетних комплексів, тому що в нас дуже багато критичної інфраструктури. Щільність протиповітряної оборони має бути не лише в Києві, Одесі чи у Львові, вона повинна бути по всій території України, де розташовані ці об’єкти критичної інфраструктури. Росіяни від’єднують генерацію від мережі Хмельницького, Тернополя, Житомира, Черкащини. Вони ж по суті руйнують елементи видачі електроенергії з теплової генерації, атомної генерації, і тому ця щільність протиповітряної оборони має бути не лише там, де є генерація, де розміщена підстанція, – комплекси повинні бути розкидані по всій території України.

А є ще дрони, а з ними протиракетними комплексами боротися дорого. Тут питання в наявності мобільних постів, які стоять на цих об’єктах і захищають їх від "мопедів", а це зовсім інший комплекс завдань. Роботи в цьому напрямку ще дуже багато.

– Ви могли б розповісти, що у вас за лаштунками? Як відбувається відновлення?

– Усе залежить від того, про яке пошкодження ми говоримо. Є повне знищення, а є часткове пошкодження. На жаль, у нас є об’єкти – не лише в нашій компанії, а й в "Укренерго" – повністю зруйновані. Там неможливо ремонтувати, потрібно будувати і відновлювати. Це і підстанції, і об’єкти генерації, які майже знищені.

Зараз вони (росіяни. – Ред.) цілять у відкриті розподільчі пристрої, там де станція приєднується до мереж. Тут ми працюємо. У нас 6 станцій, які були обстріляні. І не один раз, а в кілька хвиль. Люди, коли йде повітряна тривога, перебувають в укриттях, окрім дуже невеликої кількості фахівців, які розміщені в центральному пульті управління, бо станцію не можна залишити.

Ракети прилітають на обладнання або біля обладнання або над обладнанням. Ракет прилітає не одна і не дві. Зазвичай це три-чотири, в деяких випадках спочатку дрони, через годину ракети. Частина з них збивається, частина влучає. Люди, як закінчиться повітряна тривога, виходять на огляд і оцінюють, що відбувається. Після цього здійснюється дефектація цього обладнання, на це треба годину-три. В окремих випадках потрібно день чи два, щоб зрозуміти, що відбулось.

Далі відбувається пошук обладнання, необхідного, щоб замінити пошкоджене. Якщо є можливість відремонтувати без заміни, відразу організовують роботи і шукають людей, які можуть це зробити, а також необхідні допоміжні інструменти. І починається робота в три зміни над цим об’єктом. Коли знову повітряна тривога, люди йдуть у сховище і чекають, коли вона закінчиться, і потім виходять і продовжують роботу. І так продовжують працювати, поки не відремонтують хоча б частково об’єкт. Запустили частково – працюють над тим, що залишилося в роботі.

Так може тривати 2-3 тижні, 4-5 – залежно від ступеня руйнації. Якщо є обладнання, яке повністю зруйноване, яке неможливо відновити, якого немає, то в цьому випадку просто потрібно замовляти нове, чекати, поки воно приїде, або шукати аналоги на інших станціях. І якщо воно є, то переставляти. Ось так і відбувається робота.

– Якщо припустити, що нових руйнувань інфраструктури не буде, скільки потрібно часу, щоб повністю відновити всі ці ураженні об’єкти?

– Я думаю, точно це буде відомо лише після перемоги, тобто після припинення вогню. Думаю, що на це потрібно від року до двох, а може навіть більше, залежно від об’єктів, які потрібно повністю відновити. Далі потрібно зрозуміти, що ми хочемо робити: напевно ми не будемо все обладнання відновлювати, тому що не все воно було новим, не все воно було модернізованим і нам потрібно буде будувати нове.

Це наша можливість модернізувати енергосистему швидше, ніж ми собі планували торік. Потрібно використовувати нове обладнання, нові підходи, інноваційні ідеї, і навіть якщо є великі підстанції, то, можливо, замість відкритого розподільчого пристрою на території у 50 га (де розташовано багато вимикачів, порталів, роз’єднувачів, перемикачів) можна побудувати контактні розподільчі пристрої на базі нових технологій. Це займе значно менше території, це будинок 100 на 100 м, який заміняє всю цю велику підстанцію. Це дорожче з погляду будівництва, але це надійніше і довше служить, це автоматичне включення, виключення, це зовсім інший рівень автоматизації і зовсім інший рівень надійності. Я думаю, що багато чого ми маємо будувати нового, замінюючи старі технології. Ці нові рішення будуть вимагати нових проєктів, іншого часу. Тому ось так треба виходити.

А під час війни ми накладаємо бандаж, робимо все за схемами, які нам дають можливість якомога швидше відновити енергопостачання. Це не значить, що це найнадійніша схема, це не значить, що вона буде працювати без аварійних відключень. Це не значить, що не буде перевантажень. Це значить, що, найімовірніше, не буде резервування. Але це надає можливість заживити споживачів, відновити світло у бізнесу чи у населення. Зараз немає часу для великих системних рішень, вони будуть після перемоги.

– Один із ваших колег, керівник компанії YASNO пан Коваленко сказав, що, за його прогнозами, відключення будуть тривати до весни. Скажіть, на чому ґрунтуються такі прогнози?

– Зараз у нас є два типи обмежень: мережеві – це руйнація підстанцій, і балансові обмеження, або іншими словами, обмеження генеруючих потужностей. Сьогодні в нас у деяких районах діють мережеві обмеження. Якщо ми навіть відновимося і знімемо мережеві обмеження, то в нас будуть балансові обмеження. Дефіцит генерації буде мати місце до кінця зими. Бо зараз у країні більше споживають опалення. Тому так, планові відключення триватимуть доти, доки не буде зниження споживання. Із системи, на жаль, вийшло дуже багато генеруючих потужностей: 6 гігават ЗАЕС, 1,2 гігавати – Запорізька ТЕС, 1,2 – Луганська ТЕС. У нас впало споживання на 30%, але падіння генерації ще більше. Саме така ситуація призводить до наявності балансових обмежень.

– Зараз у російських пабліках багато інформації про те, що росіяни збираються залишити Енергодар. Якщо ЗСУ визволять ці регіони і Запорізька атомна станція знову буде в українській системі, чи можна підключити її відразу до мережі і чи це допоможе нам вирішити проблему дефіциту?

– Вона допоможе, як і будь-яка генерація, яка буде повертатися в систему. Це не лише Енергодар. Є, наприклад, Вуглегірська ТЕС, це може бути сонце і вітер. Але найбільший обсяг, звичайно, дає Запорізька атомна станція. Не всі блоки, звичайно, можуть працювати, тому що деякі в ремонті, але до 3 блоків доступно. Я думаю, що відразу її не під’єднають. Як приклад – Херсон, де росіяни все підірвали. Я не думаю, що у нас буде можливість швидко підключити атомну станцію до мережі. Відступаючи, вони точно будуть все там руйнувати, і ці руйнації будуть значні. Як показує практика, знадобляться місяці, а може й до року, щоб під'єднати станцію. Це лише розподільчі пристрої, а є ще лінії передачі – багато з них зруйновані, а над водосховищем ремонтувати лінії дуже складно. Це буде виклик для енергетиків.

– Ви можете зараз оцінити, на яку суму українській енергетиці завдано збитків російськими ударами?

– Я думаю, зараз ніхто таку цифру не скаже. За нашими підрахунками, це сотні мільйонів доларів.

– Як компанія ДТЕК відшкодовує оці пошкодження, за рахунок яких коштів ви це робите?

– Зараз ми робимо власним коштом. Ми або використовуємо те обладнання, яке купили раніше, коли готувалися до обстрілів, або ж використовуємо обладнання, яке раніше не використовувались за призначенням. Намагаємося скомбінувати, придумати щось: вимикачі, роз’єднувачі, на ринку беремо те, що доступно. Зараз ми це робимо за власні кошти. На жаль, резерви у нас майже вичерпані, а коштів, щоб купити чи замовити блочні трансформатори, які коштують десятки мільйонів доларів, у нас немає, тому поки що це такі тимчасові схеми, бандаж, щоб працювати далі. На відновлення нормальної схеми зараз коштів немає.

– Була інформація, що наші західні партнери надають нам технічну допомогу в царині енергетики. Про що йдеться і кому ця допомога надходить?

– Є два типи обладнання, яке потрібно: низьковольтне обладнання, яке використовується для ремонту розподільчих мереж, і високовольтне обладнання, яке потрібне, щоб ремонтувати тепло-, гідроелектростанції. Ця робота почалася ще 4 чи 5 місяців тому, велика кількість обладнання надійшла в Україну для ремонту розподільчих мереж і вона продовжує надходити. Отримувачами цього обладнання є як державні, так і приватні компанії. А якщо говорити про "тут і зараз", то в більшості випадків це закривається силами самих компаній, бо це типове обладнання, воно недороге порівняно з високовольтним обладнанням, його легше купити.

Передають також генератори, на 250, 100, 50, 25 кіловат, але, звісно, цим низьковольтним обладнанням чи малопотужними генераторами ти не заміниш блочний трансформатор на 220 кіловольт чи 330 кіловольт, не заміниш трансформатор підстанції, це зовсім інший клас обладнання. І в нас різні з європейцями стандарти класів напруги: у них 400-200 кіловольт пониження йде, а в нас 750-330-110-150, залежно від того, який ступінь пониження. Якщо говорити про частоту, в американців 60 герц, а в нас 50 герц, зазвичай таке обладнання замовляються на потреби конкретного об’єкта, відповідно до спеціального технічної документації, яка є унікальною.

Виробники не тримають запасу компонентів, вони під замовлення виготовляють і доставляють, під конкретного клієнта. Це штучний товар, і термін виготовлення – 6-12 місяців для маленького обладнання і 12-18 і навіть більше для великих трансформаторів.

Є також певні перші поставки обладнання, яке було знято з використання в деяких країнах. А є вже перше обладнання, яке деякі виробники пустили у виробництво під нас, під потреби України, але обсягів поки недостатньо. Це як зі зброєю на початку війни: тоді у дуже невеликій кількості вона надходила, і ми зараз перебуваємо в цій стадії системної роботи, коли виробляється 10-15 трансформаторів, поки (їх) нема. Не варто забувати, що у нас в Україні є виробники, які виробляли до війни і зараз виробляють таке обладнання, і їх потрібно переводити на воєнні рейки, забезпечувати безперервний процес роботи, забезпечувати управління цим процесом і виконувати мобілізаційне завдання. Це теж опція, щоб забезпечити себе необхідним високовольтним обладнанням.

– Потужності "Запоріжтрансформатора", якби він працював на повну, вистачило б для задоволення якого відсотка потреб?

– Я не знаю зараз спроможності заводу, але те, що там виробляють обладнання, яке нам потрібно, це стовідсотково. Я думаю, якщо є потреба, можна значно збільшити обсяг виробництва, якщо будуть гроші, які будуть фінансувати це виробництво. Як показує практика, можна значно наростити обсяги у досить короткий проміжок часу, база для цього є.

– Ваша компанія не думала про подачу позову проти РФ до міжнародного суду?

– Над цим думає кожна компанія, майно якої пошкодили в Україні. Але зараз для того, щоб подати такий позов, потрібні зміни в законодавстві, зокрема в українському. Є законопроєкти, але вони поки що не ухвалені. Основне завдання цих змін – скасувати суверенний імунітет Росії, тому що в міжнародному приватному праві зазвичай діє концепція неможливості подання позову до держави через наявність у неї так званого державного імунітету. Це можна зробити лише в тому випадку, якщо країна добровільно долучилася до якогось міжнародного договору і добровільно взяла на себе обов’язок відшкодувати збиток. Росія із цих угод повиходила, навіть з угоди щодо захисту прав людини, через яку можна було подавати позов до Росії.

Зараз стоїть питання подачі позову до суду в Україні з визнанням цього рішення за кордоном. Але поки і в Україні не можна подати позов до держави. За кордоном, у країнах, де арештували найбільшу кількість російських грошей, теж діє концепція державного імунітету. Поки не будуть внесені зміни до законодавства, українського і міжнародного, не можна буде подати позов до держави Росії.

А тут є дилема: якщо якась країна ухвалює рішення про те, що вона дозволяє подати позов до Росії, скасовуючи її державний імунітет, то це значить, що завтра їй можуть висунути такий самий позов. Тут потрібно знайти філігранне формулювання, яке б дозволило відокремити Росію від інших всіх випадків, враховуючи війну, яку вона почала.