Атака на промисловість України: по кому дзвонять нові санкції Росії

Коли в суботу, 29 грудня, українські чиновники, проводжаючи рік, що минає, "запалювали" на корпоративах, а промисловці вітали трудові колективи, вони ще не здогадувалися, що їх, та й всю Україну "під ялинкою" чекає сюрприз – заборона на ввезення низки вітчизняних товарів і закриття для них ринку РФ.

Відео дня

У передноворічній ейфорії ця подія залишилася майже непомітною як серед журналістів, так і експертів. Лише окремі інформаційні повідомлення нагадали, що торгова війна триває. Посилаючись на пост у Twitter прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва, українські "інформбюро" скупо констатували: "Росія вводить заборону на імпорт низки українських товарів. Це – відповідна міра на санкційні обмеження із боку України", пише Олена Саліхова, д. е. н., Секретар Національного комітету з промислового розвитку.

Щоб зрозуміти, які наслідки для нашої економіки спричинять за собою обмеження на ввезення у РФ 57 товарів, "країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України" (згідно з Постановою Уряду РФ №1716-83 від 29 грудня 2018 р ), варто ознайомитися із їхнім переліком і масштабами постачань.

Читайте: "Ні холодно, ні жарко": Росії вказали на ганьбу з санкціями проти України

У цьому нам допоможуть дані Митної служби РФ. Дзеркальна статистика і порівняння експорту України та імпорту в РФ аналогічних товарів у 2017 р. відкриває суттєві відмінності в обсягах: 5052 млн дол. проти 3936 млн дол. Різниця пояснюється величиною поставок чорних металів: російська митниця показує імпорт 1002 млн дол. (нескладно здогадатися звідки він), тоді як українські служби фіксують експорт на рівні усього лише 52 млн дол.

За нашими підрахунками, обсяг санкційних товарів у 2017 р. не перевищував 450 млн дол., або 11% експорту України у РФ. Однак не масштаби, а структура переліку заборонених товарів викликає запитання.

П'ять номенклатурних позицій: пшениця і меслин; екстракти та соки з м'яса, риби або ракоподібних; овочі приготовані; фрукти та горіхи, консервовані за допомогою цукру, і килими Росія не імпортувала з України у 2017 р.

Ще декілька позицій – готова або консервована риба, овочі, фрукти, горіхи, пиво солодове, приготовані томати, джеми і фруктове желе – були куплені на загальну суму 1150 дол.

У цій групі варто звернути увагу на пиво. Росмитниця відзвітувала про імпорт із України другому Північно-західному федеральному округу, м. Санкт-Петербург у розмірі 0,25 тис. дол., тоді як українська митна служба зафіксувала експорт на 11,5 тис. дол. Аналогічна картина спостерігається і щодо інших товарів. Наприклад, РФ показує імпорт шоколаду 4,8 млн. дол., Україна – експорт 1,9 тис. дол. За борошняних кондитерських виробів – 4 проти 2 млн дол. Ось вона – дзеркальна статистика!

Читайте: ''Постріл собі в ногу'': з'явилася перша реакція Росії на санкції України

Зовсім мізерні обсяги торгівлі – від 5 до 95 тис. дол. – спостерігаються також за поставками жіночих гігієнічних прокладок і дитячих підгузників, електрогенераторних установок, мідних і інших обмотувальних проводів, деревно-стружкових плит, коробок передач. У 2018 р. мідні дроти взагалі не поставлялися із України в РФ, деякі позиції значно "просіли", окремі – в рази.

Із цього можна зробити висновок, що обсяги зазначених товарів залишаться практично непомітними у зовнішній торгівлі за підсумками 2018 р. Так, 30% товарних позицій – фікція. Сумарно їхня частка в загальних постачаннях заборонених товарів не перевищує 0,05%. Очевидно вони включені у список санкцій для "масштабності". Закриття для них ринку РФ майже не вплине на економіку України.

Чого не скажеш про товари, обсяги яких перевищують 1 млн дол. Узяти хоча б машини для змішування мінеральних речовин із бітумом. Їхні поставки з України в 2017 р. виросли до 9,4 млн дол., а за 9 місяців 2018 р. – експортовано ще на 10 млн дол. Єдиним виробником асфальтозмішувальних установок в Україні є "Кременчуцький завод дорожніх машин "КРЕДМАШ". На підприємстві в 2017 р. працювало 2044 людини, витрати на оплату праці – 221,5 млн грн, податок на прибуток становить 21,6 млн грн., відрахування на соціальні потреби – 49 млн грн. підприємства витратило на утримання соціальної сфери – 3,5 млн грн, допомога місту – 4 млн грн. Очевидно, що раптове закриття ринку РФ стане згубним і для підприємства, і для міста.

І все ж "пальма першості" у списку санкцій належить сімнадцяти товарам, що забезпечує 88% суми, на яку РФ хоче "покарати" Україну. За кожною товарною позицією, як і в разі асфальтозмішувальних установок, як правило, один виробник в Україні – носій знань і компетенцій усієї галузі, з якою пов'язана значна кількість суміжних виробництв.

Читайте: Відмовилися співпрацювати із "п'ятою колоною": в Україні назвали важливий нюанс санкцій Росії

Відомо, що 1 робоче місце в промисловості генерує від 4 до 16 робочих місць в економіці залежно від технологічної складності виробництва. Саме на них націлені заборонні дії РФ. Йдеться зовсім не про алкоголь і солодощі, як намагаються представити цю проблему деякі ЗМІ, а про газові турбіни "Зоря – Машпроект"; трансформатори "Укрелектроапарат", генератори і двигуни "Електроважмаш" та інші промислові товари, у виробництві яких задіяні тисячі українців.

Очевидно, що санкціями РФ прагне, з одного боку, довести до банкрутства і ліквідувати виробників, з іншого – посіяти паніку і хаос в суспільстві. Санкції означають більше, ніж скорочення обсягів зовнішньої торгівлі. Це початок наступу на промислові підприємства України, які сьогодні створюють фундамент економічної безпеки. У зв'язку з їхнім введенням оголилася низка проблем, які протягом багатьох років перешкоджають економічному розвитку країни.

Промисловість України, незважаючи на військову агресію, продовжує коопераційні зв'язки з підприємствами, розташованими на території РФ, експортуючи сировину, матеріали та компоненти для російської промисловості. Якщо в 1996 р. у структурі експортних поставок України в РФ так звані проміжні товари займали 64%, то сьогодні, відсунувши кінцеву продукцію, їхня частка досягає 80%.

Для окремих українських виробників компонентної бази підприємства РФ залишаються основним ринком збуту в силу схожого технологічного рівня або технічних характеристик, як, наприклад, колія 1520.

Через відсутність інновацій технологічний рівень виробництва в Україні залишається низьким, як результат – низька конкурентоспроможність товарів і неможливість швидко переорієнтуватися на зовнішні ринки. Брак обігових коштів і дорогі кредитні ресурси у відсутності державної допомоги на дослідження та інновації не дозволяють підприємствам освоїти випуск високотехнологічних товарів.

Стратегічні плани розвитку суб'єктів природних монополій зовсім не враховують потенціалу української промисловості і науки. Пріоритет національних виробників відсутній як ментально в свідомості керівників підприємств-монополістів, міських і регіональних влад, які виступають у ролі закупівельників, так і буквально в законодавчому полі системи державних закупівель. Водночас відсутність низки технічних регламентів дозволяють іноземним конкурентам безперешкодно проникати на український ринок, витісняючи з нього національних виробників.

Читайте: Санкції Росії під вибори: хто потрапив під ''руку Кремля'' і якою буде відповідь

Відсутність базових документів, таких як Закон про розвиток промисловості, Стратегія інноваційного розвитку промисловості, Програма імпортозаміщення (перш за все російських товарів), – не дозволяють сфокусуватися на пріоритетах і запустити дієві механізми державної політики. Їхньою підготовкою повинен займатися центральний орган виконавчої влади, наділений широким спектром функцій у частині промислової, технологічної та інноваційної політик поряд із політикою у сфері підготовки кадрів для промисловості.

В Україні відсутня подібна інституція, як немає ні аналітичного центру, ні інформаційної бази даних, що дозволяє моделювати економічні процеси з урахуванням різних варіантів загроз, оцінювати ризики для економіки країни, а також оперативно розробляти рекомендації щодо усунення соціально-економічних наслідків нових викликів.

Очевидно, що без екстрених заходів з боку держави, спрямованих на вирішення зазначених вище проблем, нинішні (і наступні) російські санкції неминуче призведуть до банкрутства низки українських виробників із усіма випливаючими наслідками для економіки і безпеки країни.

"... не питай, по кому дзвонить дзвін: він дзвонить по тобі".