Відео дня
Українська економіка втратила 625 млрд: пацієнт поки ще скоріше живий, ніж мертвий, але над цим працюють...
Кабмін оприлюднив "Аудит української економіки", заявивши, що "проведені перевірки виявили фінансові порушення і недоліки на загальну суму 625,1 млрд грн". Як рахували цю суму і хто за це відповість, зрозуміло не дуже, проте хоч щось цікаве у великому звіті повинно було бути. Не скажу, що я провів аудит аудиту, тобто аудит в квадраті, просто особисто мені впало в очі таке.
Зазначено, що за внутрішнім валовим продуктом на душу населення Україна помітно відстає не тільки від таких країн, як Литва, Польща або Туреччина, але також і від Білорусі, займаючи позицію між Молдовою і Конго. Із звіту, щоправда, не зовсім ясно, йдеться про те Конго, де столиця Кіншаса (ДРК – колишній Заїр), або про те, де Браззавіль, але це, мабуть, не настільки принципово: сусід за розміром ВВП на людину в будь-якому разі гідний, але головне — за весь час нашої незалежності незмінний, на відміну від Білорусі, що вирвалася різко вперед, а спочатку була позаду, як, втім, і Молдова; Конго ж веде за цим показником з нами захоплюючу боротьбу зі змінним успіхом, зараз трохи відстаючи.
Ну а порівняння з Європою Україна програє настільки, що і живуть наші громадяни в середньому майже на 10 років менше, ніж у Євросоюзі.
Є, однак, і показник, за яким ми європейців явно перевершуємо,— співвідношення приватних грошових переказів та прямих іноземних інвестицій: у нас воно майже трикратне (ще більше — тільки у Росії), тоді як у європейських країнах – або, навпаки, в рази більше, природно, інвестицій, ніж переказів (у Польщі – у 2 з гаком рази, у Туреччині – майже в 11), або ж їх приблизно однаково. В Україні за переказами не просто очевидна перевага, але й приблизно одна восьма від усього ВВП! Недарма в їх придушенні податками (чи то повторними, то чи вкраденими у тих країн, де наші нелегали їх не заплатили) податкове відомство бачить свій перший (!) резерв, про що я вже писав. Тобто на цю восьмушку від ВВП уже серйозно зазіхають, і золотоносну курочку держава таки заріже. І це при тому, що, як випливає зі звіту, воно цілком усвідомлює зв’язок між ВВП та можливістю забезпечувати пенсіонерів, лікарів, вчителів...
Таке ставлення до заробітчан поєднується зі стогоном щодо того, що сама Україна свої трудові ресурси "критично недовикористовує": лише 2/3 українців працездатного віку (щоправда, аудитори таким вважають 15 років від народження і вище) є "економічно активними", тобто працевлаштовані або "активно шукають роботу". Втім, цей дикуватий показник від аудиторів оцінити складно: у ньому завищені і чисельник ("активно шукають"), і знаменник (15+). Більш слід довіритися показнику безробіття ("відношенню безробітних до робочої сили"), який в Україні наближається до 9% ("у країнах Центральної Європи" – в середньому 3,6%).
Усі, проте, розуміють і наявність "великої кількості неформально зайнятого населення" (21% від зайнятого). Саме час було Прем’єру заявити, що через 15 років пенсій в Україні не буде,— після такого попередження "з перших рук" ті, що залишилися "на світлі", теж почнуть міркувати про щось погане, легальний же бізнес чесно попередили про можливе дворазове збільшення ЄСВ, щоб і він не дуже сподівався на світле майбутнє, цю чесність я вже теж відзначав.
Аудитори нарікають, що "з точки зору доданої вартості на одного працівника" продуктивність українця в 5,6 рази нижче продуктивності мешканця Центральної Європи, причому "практично у всіх секторах економіки".
Дивно в такому разі, що за кордоном (див. вище) саме наші заробітчани цілком задіяні, при цьому оплата їхньої праці аж ніяк не в 5,6 рази менше за середню в тих самих країнах, навіть у нелегалів. Має йтися, отже, не про низьку якість наших трудових ресурсів, а про ті умови, які їм створює держава своїм чудовим менеджментом, не вміючи забезпечити нормальне використання хоча б тих, хто працевлаштувався.
При цьому аудитори справедливо зазначають, що держпідприємства в Україні менш ефективні, ніж приватні: лише 11% мають більший дохід у порівнянні з приватним сектором (в інших країн цей показник коливається на рівні 15–60%), але при цьому кількість підприємств, де держава володіє більшою часткою, перевищує сумарну кількість таких само підприємств у 6 країнах, разом узятих, – Угорщині, Польщі, Чехії, Латвії, Словенії та Естонії – у 4 рази! За абсолютно живого Фонду держмайна...
Тема про те, як Україна працює над тим, щоб "пацієнт" виявився-таки скоріше мертвий, ніж живий, буде продовжено в наступному матеріалі, де, зокрема, знайдеться місце й оцінці зовнішньоекономічної діяльності, й оподаткуванню, й енергетиці, і пенсійній реформі, і багато чому іншому, що описали наші дорогі аудитори. Дорогі у всіх значеннях.