Путіну вдалось заблокувати нові санкції проти Росії? Хто і як не дає запровадити нафтове ембарго

Шостий пакет санкцій ЄС, який планували ухвалити ще до 9 травня, знову відкладається. Російські лобісти продовжують розповідати про нищівні наслідки для ЄС від можливого нафтового ембарго, а головний "друг Путіна" прем'єр Угорщини Віктор Орбан блокує затвердження рішення.

У ситуації, що склалася, єдина можливість "переконати" владу Угорщини – запропонувати значні компенсації від ЄС, саме їх вони й вимагають. Про те, чи вдасться ухвалити новий пакет санкцій, читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Чому санкції досі не запровадили?

П'ять пакетів уже запроваджених санкцій проти Росії енергетичні ресурси не зачепили. Економіку агресора били "боляче", але бюджетні надходження від продажу нафти та газу лише зростали. Шостий же пакет санкцій може перейти одразу дві "червоні лінії" Путіна: обмеження мають зачепити його ймовірну коханку Аліну Кабаєву (про її величезні статки та заробіток на державних російських телеканалах можна прочитати тут ) і згодом обмежити постачання нафти.

Російське лобі в ЄС "виховувалося" протягом багатьох років, а зараз активно активізувалось. З'явилися десятки "економістів", які один за одним почали з ЄС розповідати про згубні наслідки таких рішень. Є й ціла низка країн, які не погоджуються на нафтове ембарго навіть із відстрочкою до 2024-го. Наприклад, прем'єр Угорщини Орбан багато років отримував особливі умови купівлі енергоресурсів від РФ.

Друга причина – економічна. Труднощі з постачанням дійсно виникнуть, якщо скасувати постачання нафти відразу ж. Тож Єврокомісія і запропонувала відстрочку для всіх. Проблеми можуть мати Словаччина і Болгарія. Вони отримують свої ресурси з нафтопроводу з РФ, й інші поставки для них будуть вкрай утруднені: немає виходу до моря для постачання танкерами.

Радник віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іван Нагорняк вважає, що проблеми у деяких країн із поставками справді можуть виникнути, проте їх можна подолати.

Нафтове ембарго пропонують ввести для всіх країн лише за 9 місяців. А для Угорщини та Словаччини воно може запрацювати лише з початку 2025-го. Чехія може відмовитися від російського чорного золота лише у червні 2024-го (вони можуть налагодити постачання трубопроводу TAL, що проходить з Італії).

Санкції не запровадять?

Співрозмовник OBOZREVATEL у "Нафтогазі" розповідає: теоретично Україна сама може "ввести ембарго" на нафту в ЄС, перекривши свою ділянку трубопроводу "Дружба". По ньому нафту отримує зокрема Угорщина. Проте без колективного рішення Євросоюзу на такий крок українська влада не піде.

"Найімовірніше, Угорщина просто хоче більше грошей", – вважають у компанії. Більш у дипломатичній манері ці слова підтверджує і глава МЗС Угорщини Петер Сіярто. Він заявив, що його країна підтримає санкції, якщо ЄС запропонує їм варіант компенсації.

Компенсації передбачують не лише маршрути постачання нафти, домовленості про нові джерела, а й "стимулювання економіки" за рахунок мільярдних вливань. Цього й намагається досягти Угорщина. Умовляти прем’єра Віктора Орбана намагався і президент Еммануель Макрон. Він провів телефонні переговори.

До речі, раніше саме Макрону доручили від імені Євросоюзу проводити телефонні переговори з президентом РФ ще до його вторгнення в Україну та у перші тижні війни.

Санкції, ймовірно, запровадять, але вже відомо, що вони не стосуватимуться транспортування нафти, для окремих країн вони запрацюють лише через два роки, на їхню компенсацію ЄС доведеться фактично виплатити окремим учасникам Союзу велику фінансову допомогу.

Нафтове ембарго вдарить по Росії?

Так, і на відміну від інших санкцій, це стане миттєвим ударом по бюджету РФ. Ймовірно, агресор зможе знайти інші ринки збуту (Азію), але ціни там будуть нижчими, заробіток знизиться, як і обсяги поставок. Видобуток нафти внаслідок накладених санкцій (технологічних) та ембарго загалом стане болючим ударом по всій галузі.

Наразі Європа є головним покупцем російської нафти. Так, у січні 2022-го 54,5% всього нафтового експорту надходило до європейських країн. Йдеться про 2,29 млн барелів на добу. Проте санкції вводять не всі країни Європи. Наприклад, купувати нафту продовжить Білорусь, Сербія, Грузія.

Але тут варто враховувати, що січень не є найбільш показовим місяцем для оцінки впливу. Так, аналітики норвезької компанії Rystad Energy вважають, що заборона зачепить близько 3 млн барелів на добу. Загалом за рік РФ заробляє на експорті нафти близько 250 млрд доларів. Якщо агресору не вдасться оперативно знайти ринки збуту, то ця цифра може скоротитись щонайменше на 30-40% (до 175-150 млрд доларів).

Це величезна цифра, проте про банкрутство Росії навіть із нафтовим ембарго говорити зарано. Залишаються прибутки від експорту газу. Крім того, агресор має внутрішні ресурси і може "друкувати" рублі, розганяти інфляцію, звинувачувати в цьому ЄС та США та продовжувати фінансувати військове виробництво та платити порівняно високі зарплати армії окупантів.

Путін у своїх заявах повторює про те, що Заходу не вдалося провести "економічний бліцкриг" у РФ, мовляв, економіка витримала. Насправді ж більшість санкцій позбавляє Росію перспектив, технологій, можливості розвивати свої галузі, інвестицій. У демократичному суспільстві масовий результат компаній, стрибок цін та різке закриття всіх можливостей змусило б владу захищати інтереси своєї держави та зупинити війну. А Путін в останню чергу турбується про добробут росіян, тому в цьому випадку головна мета санкцій – не банкрутство, а повільне виснаження всіх ресурсів агресора, його технологічна та економічна відсталість.