УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Як ПДВ дозволяє обкладати один і той самий дохід кілька разів, або Найпідступніший податок

Податки в Україні

Спочатку – приказка. Просто про слова (і заодно – цифри).

Коментарі до матеріалу про (не)відшкодування ПДВ показали, наскільки іноді буває темним уявлення про цей підступний податок. Не знають часом навіть того, що, так би мовити, основною, базовою є саме ціна без ПДВ,– тому й говорять про ставку 20 %; що відносно до ціни, що включає ПДВ, становить 20/120, тобто 1/6. У договорах між суб’єктами підприємницької діяльності (СПД), як правило, вказують ціну без ПДВ (так і обумовлюючи: без ПДВ), а в міжнародних – завжди (ПДВ понад цю ціну накручує вже держава, де працює покупець). І, хоча в побуті – не при угодах між СПД! – під ціною зазвичай розуміють ту, що включає ПДВ (вона і висить на цінниках), 20 % усе одно беруться від ціни без ПДВ. Найгірше – коли пишуть "у тому числі 20 %" – це просто неправильно: 20 % – це від усієї іншої частини, решти, а якщо вже "у тому числі", тобто від загальної ціни, що включає ПДВ, то було б не 20 %, а 16,667 %.

Такий начебто "зовнішній" характер ПДВ дає підставу формально вважати його (як і акциз) не прямим податком, а непрямим, тобто таким, що сплачує кінцевий споживач, яким, по ідеї, є людина. Так ось, цей термін – повна туфта.

По-перше, у багатьох товарів кінцевий споживач – не людина. Наприклад – верстат. Якщо ж вважати кінцевим споживачем того, хто купив те, що на цьому верстаті зроблено, то отримаємо нескінченний ланцюжок: завод A, що зробив верстат; завод B, що купив його і зробив на ньому виріб; людина, яка купила виріб і працює на фірмі С, що щось продала заводу D, що робить щось для підприємства, яке видобуває руду для заводу Е, що виплавляє метал для заводу А, з якого той робить верстати.

До речі, навіть без людини ланцюжок усе одно буде нескінченним. А якщо вже включити і її, то навіть хліб – товар не кінцевий: з’ївши хліб, людина йде на роботу, і ланцюжок продовжується.

По-друге, усі податки в рівній мірі сплачуються в кінцевому підсумку все одно покупцями – хоч "у складі ціни", як податок на прибуток; хоч "понад ціну", як ПДВ.

І тут ми наближаємося до головного – повторності ПДВ. Щоб видати зарплату, підприємство спочатку оподаткувало її у складі всього оподатковуваного обороту ПДВ, а потім, отримавши зарплату, працівник йде в магазин і платить його знову, купуючи що б там не було. У цьому відмінність "непрямого" ПДВ від "нормальних" податків: він сплачується повторно: спочатку – "зовні" (без нього зарплата була б більше на 20 % – як, до речі, й прибуток), а потім – "зсередини": при купівлі практично всього.

Інша його підступність – проблема з вирахуванням того ПДВ, що вже був сплачений підприємством або підприємцем під час купівлі сировини, матеріалів, послуг, а також товарів. В результаті цей податок не просто перетворюється з податку на додану вартість на податок з усього обороту: із сировини, матеріалів, послуг, куплених товарів – при їх купівлі, з "нової" (доданої) вартості – після реалізації, але ще й з першої (умовно – "сировинної") частини – двічі, якщо ПДВ, що був на "вході", не вираховують унаслідок маніпуляцій з податковими накладними або ж банального невідшкодування.

Отже, оподатковується ним ніяка не додана вартість, а весь оборот, ще й частина повторно: тож повторність ця поширюється і на людей, і на СПД.

Найбільш корумпованим податком любовно називала його будь-яка влада (тут найсимпатичніше слово – "найбільш"; тобто всі згодні з тим, що "корумповані" у нас всі податки, просто ПДВ – "найбільш".

Розмови про скасування або заміну цього податку ведуться давно, та хто ж відмовиться від такого диво-побору?!

Центральний бюджет готовий ділитися будь-якими податями з бюджетами місцевими, але тільки не ПДВ: він йому дорогий – як єдиний, що і вартісний, і справжній.

Та куди ж усе це дівається?!

Ну а ось в США, наприклад, від такого "щастя" відмовились (там є, щоправда, податок з продажів, але жодних чисто ПДВшних махінацій і зловживань цей абсолютно чесний податок не передбачає); та й в Японії його практично немає (з урахуванням їхньої ставки).

Якщо ж держава примудряється цей багаторазовий гігантський суперпобір з геть усього поєднувати зі своєю економічною імпотентністю, такий факт говорить лише про одне: прогнило щось у цьому королівстві...