Бай, дешевий доларе? На що чекати від нового президента США
Новообраний, хоча який ще й не вступив на свою посаду, президент США обіцяє підвищити до $15 мінімальну погодинну оплату праці й вельми помітно збільшити податки (зокрема, корпоративний податок – на третину!), напевне послабить тиск на ФРС (приватну контору, що виконує там функції нацбанку, від якої Трамп вимагав до межі знизити відсоткову ставку), але водночас планує істотно розширити вітчизняне (їхньої вітчизни) виробництво.
Отже, з одного боку – зростання зарплат і податків, подорожчання долара (або як мінімум припинення його здешевлення: далі вже, власне, і нікуди, а негативна ставка рефінансування для США неймовірна), – що ніяк не стимулює ані бізнес, ані інвестиції в нього, а, скоріше, спонукає замість того, щоб брати кредити на виробництво або покупки, навпаки – потримати гроші в банку, до того ж спонукає як потенційних виробників-продавців, так і потенційних споживачів-покупців; з іншого ж боку – декларується курс на виробниче зростання, незважаючи на це на все.
Реальним таке дивне поєднання може бути лише за надмасштабних інвестицій саме держави, що, власне, і планується, але якщо справді держава буде інвестором в умовах штучно створюваної невигідності інвестицій, то до нього перейде мало не монополія на всілякі інвестиції, хоч до реальної такої монополії в будь-якому разі, звичайно ж, далеко.
Тоді стає зрозуміло, чому деякі аналітики передбачають щось на зразок найбільш зухвалої за весь час існування США спроби побудувати там соціалізм. Зрозуміло, в тій мірі, в якій таке можливо в цій країні (де Байдена, до речі, підтримали досить численні прихильники зовсім вже "запеклого соціаліста" Сандерса). Але – без націоналізації або заборон! Інвестуйте всі! Купуйте американське!
Невигідно? Ну так це вже ВАШЕ рішення! Держава вам просто покаже приклад... Колись наймолодший в історії США сенатор, який готується тепер стати найстаршим президентом своєї країни, уособлює єдність найбільш протилежних протилежностей. Легке осоціалізнювання США держінвестиціями (і держпрограмами держпідтримки!) – це якраз саме те. Відносно ж зеленої (насправді – швидше, синьої) основи світової економіки все-таки не ризикну сказати, що давно вже намальований понад усілякого реального забезпечення долар раптом стане серйозно дорожчати.
Оскаженілих монетаристів там не дуже шанують, монетаризм – це їхній "експортний товар", а не для себе, у них усе більше в моді ідея друкувати долари "хоч греблю гати" і скидати їх із вертольота. Але років на 4 (а може, і років на 8, але тут вже може знадобитися крута американська медицина) цей викид-скидання, мабуть, злегка стихне: в моду входить не вертоліт, а електротранспорт...