10 годин евакуації, складна операція – а далі реабілітація: історія військового Ростислава, який лікується в реабілітаційному центрі Дніпра
Дніпро продовжує надавати потужну допомогу у реабілітації військових. Нині її проходить 22-річний Ростислав. Ще до повномасштабного вторгнення він був на строковій службі, але за станом здоров’я звільнився. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, хлопець 2 березня став добровольцем та пішов на фронт. Певний час служив на Херсонському напрямку, пізніше – на Донецькому. За понад 2 роки великої війни отримав численні контузії. Але найважче поранення — понад місяць тому.
"29 лютого о 20:00 – ці цифри я запам’ятаю на все життя. Саме в цей час я його отримав. Чотири дні був на позиціях без нормального сну. І сталось так, що окупанти почали кошмарити нас FPV-дронами, з яких пускали скиди. Далі – крили мінометом. Ми весь цей час перебували у посадці. Далі – знайшли місце, аби нас не бачили дрони. І я домовився з хлопцями, що посплю. Але вийшло так, що ворог зайшов і почав гатити по нам кулями. У ліву ногу залетіло десь три кулі, а праву перебило так, що вона трималась на шкірі. На щастя, мої хлопці всі живі. Ми чекали на евакуацію. Але й там була проблема, адже автівка, яка мала нас забрати, теж потрапила під обстріл. Ніхто не постраждав, та машина зламалася", — ділиться Ростислав.
10 годин тривала евакуація бійця. На жаль, в одній з українських клінік у медиків постав вибір: врятувати одну ногу Ростислава, але ризикувати його життям, чи ампутувати її і врятувати хлопця. Звісно, що лікарі обрали другий варіант. Після лікування захисника направили в унікальний реабілітаційний центр Дніпра. Тут він уже тиждень. Але найскладніше, каже Ростислав, це побороти фантомні болі, поріг яких іноді сягає 9 балів з 10.
Над цим разом з Ростиславом працює фізичний терапевт Вʼячеслав. Він каже, заняття для хлопця поділені на дві частини: перша – більш стосується нижньої частини тіла, а друга – спини та рук, адже саме вони прийматимуть велике навантаження у майбутньому.
"Він має досить сильні кукси, які дозволяють йому переміщатись та виконувати певне навантаження на них. Але, звісно ж, не повною мірою. Тож зараз ми працюємо над збільшенням амплітуди, адже це впливатиме в майбутньому на швидкість його ходьби та довжину кроку. А також працюємо над збільшенням сили та витривалості, аби він міг виконувати ці рухи протягом тривалого часу без дискомфорту. Головне, що він дуже вмотивований, і це дійсно допомагає у якісній реабілітації", – розповів фізичний терапевт Вʼячеслав.
Ростислав уже чекає на встановлення нових штучних ніг. Хлопець планує зробити все, аби бігати на протезах.
"Я собі мету таку поставив, адже хочу повернутись до нормального життя. Я розумію, що це важкий шлях, але я готовий. До того ж планую як тільки встановлять протези відвести свою дівчину до РАГСу. А ще – хочеться на море. А щодо професії, то до великої війни я працював менеджером із продажу будматеріалів, а зараз планую опанувати сферу IT. Вже замовив ноут та придбаю курси. Упевнений, що все вийде – адже я дуже впертий! Вдячний, що в цьому центрі мене підтримують і мені дуже допомагає Вʼячеслав. Він завжди підказує як краще, якщо щось не виходить. Дуже сучасний центр – я навіть не очікував такого", – ділиться Ростислав.
Дніпро залишається найбільшим хабом з порятунку поранених військових, цивільних, ВПО. У міських лікарнях щоденно проводять складні операції, аби зберегти життя тим, хто отримав поранення внаслідок бойових дій. Навантаження на медичних працівників значно збільшилось, але вони стійко тримають свій фронт, аби врятувати кожне життя.