10 дивовижних автомобілів, забутих часом

Видавництво teNeues опублікувало книгу "Lost Beauties – 50 Cars That Time Forgot", назва якої перекладається як "Втрачена краса – 50 автомобілів, забутих часом". У неї увійшли фотографії Мішеля Цумбрунна та факти і жарти експерта з класичних автомобілів Акселя Кеттона.

Як повідомляє Daily Mail, у книзі розповідається про забуті одноразові машини, концепти, творців трендів, невдалі авто, а також моделі багатих і відомих людей. Зокрема, можна побачити такі неймовірні машини, як круглий Electric Egg 1942 року, приголомшливий Lamborghini Raptor Zagato або Bugatti 1925 року, який провів 75 років на дні озера в Італії. Нижче наведено список 10 найбільш вражаючих автомобілів, про які розповідається у книзі.

Тут зображено L’OEuf Electrique (Electric Egg), який було створено у 1942 році французьким художником, інженером та дизайнером Полом Арзенсом. Він мав максимальну швидкість 69 км/год та був побудований з алюмінію, "щоб обійти пов'язане з війною нормування сталі".

Grade-Wagen 1922 року, розроблений німецьким піонером авіації Гансом Граде. Після Першої світової війни йому більше не дозволяли будувати літаки, тому він зайнявся автомобілями, заснувавши компанію Grade Automobilwerke AG в 1921 році.

Всі машини Grade-Wagen мали електричні ліхтарі та електричний стартер. Максимальна швидкість – 75 км/год. Бізнес проіснував всього 7 років, і до нині вижило лише кілька його творінь.

На фото тут Pic-Pic 1918 року. У книзі сказано, що милозвучна назва бренду "є абревіатурою, що позначає одну з найексклюзивніших речей в автомобільному світі – швейцарського виробника автомобілів".

Автомобіль був виготовлений Piccard-Pictet, від назви якого пішов Pic-Pic. Книга показує, що ці моделі мали репутацію міцних автівок і часто використовувались для перегонів на гірських схилах. Виробництво зупинилося в 1924 році після виготовлення 2000 автомобілів.

Lamborghini Raptor Zagato 1996 року, який замовив тодішній генеральний директор марки Майк Кімберлі. Raptor базувався на повнопривідному Lamborghini Diablo VT і мав на меті доповнити Canto – потенційного наступника Diablo.

Незважаючи на те, що він зберіг 5,7-літровий 4-клапанний V12 Diabo з потужністю 492 к.с., його корпус із характерним двоступеневим дахом був повністю виготовлений з вуглецевого волокна. Виробництво припинили після того, як в 1998 році Audi придбала Lamborghini.

Одноразовий "Meteor Stromlinie" 1952 року німецького виробника Veritas. У 1953 році він проїхав на іподромі AVUS поблизу Берліна зі швидкістю 190 км/год.

"Італійський дизайн, американські технології, німецьке машинобудування. Bitter CD був втіленням 1970-х", – говорить Кеттон. Автомобіль був створений за ініціативи колишнього німецького гонщика Еріха Біттера, який звернувся до італійського дизайнерського будинку Frua для розробки зовнішнього вигляду, до Chevy за двигуном V8 та Baur у Штутгарті за кузовом. Bitter CD мав максимальну швидкість 230 км/год. З 1973 до 1979 року побудували всього 395 екземплярів.

Тут зображений мікрокар Spatz 1956 року – "нібито достатньо місткий для трьох худих людей" – німецького виробника Bag (Bayerische Autowerke GmbH). Він оснащений 9,5-сильним 200-кубовим одноциліндровим двигуном, що міг видавати 74 км/год.

Bugatti T22 Brescia 1925 року, також відомий, як "Bugatti of the Lake". Модель опинилась на італійському озері Маджоре в 1934 році після того, як гонщик Гран-прі Франції Рене Дрейфус програв його в покерній грі в Парижі швейцарському плейбою Адальберту Боде, який не мав належних документів для перевезення Bugatti через швейцарський кордон. Тож він просто залишив там машину.

Не знаючи, що з цим робити, швейцарська влада просто скинула авто на італійській стороні озера Маджоре. Він пролежав там до 2009 року, коли його дістав місцевий дайвінг-клуб. Наступного року T22 Brescia був проданий на паризькому аукціоні автомобільному музею Малліна за 260 000 євро. Згідно з книгою, власник музею Пітер Маллін пообіцяв ніколи його не відновлювати

Каттон каже, що SS1, яка розвивала 120 км/год, є "однією з найбільш значущих машин в історії британської автомобільної галузі". Він пояснює: "Її коріння сягають компанії Swallow Sidecar, співзасновником якої є Вільям Лайонс, який стане першим босом Jaguar".

У 1927 році Swallow Sidecar перетворилася на Swallow Coach-building Company, а потім на SS Cars Ltd. Після війни SS Cars Ltd було перейменовано на Jaguar. У період з 1931 по 1936 рік було виготовлено 500 елегантних моделей SS1 Coupe. Приведений тут приклад 1935 року, ймовірно, є одним із найкращих у світі.

Це Chrysler Airflow з 1934 року, назва якого перекладається, як "повітряний потік. Як пояснює Кеттон, його ім’я говорить само за себе. У 1934 році обтічне тіло Chrysler випередило свій час. Революційний стиль складався з радіатора у формі водоспаду, частково вбудованих фар, V-подібного вітрового скла та критих задніх колісних арок.

Раніше AutoOboz розповідав про маловідомі автомобілі СРСР.