Захід залишив для себе кілька шпаринок

17,5 т.
Захід залишив для себе кілька шпаринок

Нинішня хімічна атака в Сирії стала тим, що називають останньою краплею. Вона спричинила сильне роздратування, яке ми чуємо як з боку американської адміністрації, так і в європейських столицях.

Відео дня

Значною мірою такі емоції викликав не стільки факт появи зброї, скільки уся абсурдність її застосування. Не існувало ніякої військової доцільності: анклав Східна Гута і так сьогодні-завтра мав упасти і ніщо б не змогло це зупинити, - пише Ігор Семиволос для НВ.

Існує цілком реалістична версія про те, що хімічну атаку могли використати задля "переконання" повстанців піти на домовленість з росіянами та вийти з міста.

У переддень атаки була інформація, що повстанці все ж відмовились від переговорів з росіянами, а після застосування – передумали і згодились вийти з міста.

Видається, що у Сирії росіяни грають роль такого собі доброго поліцейського, а саудіти – поганого. Та це, зрештою, одна гра. І на тлі застосування росіянами хімічної зброї в Солсбері та постійних, м’яко кажучи, нісенітниць, які ми чуємо від російських очільників, дії Росії викликають велике роздратування.

І ту вже не працює та логіка, за якою війну в Сирії розглядали через співпрацю з Росією, і що, мовляв, на інтереси останньої теж треба зважати.

Сьогодні виглядає так, що Захід усе менш готовий прислухатись до Росії. Європейські лідери борються за підтримання того, що називається світовим порядком, починаючи з 2014 року. Саме тоді Путін відверто кинув виклик світові. Тож існує відчуття, що якщо зараз Захід належним чином не відреагує на події в Сирії, то більше нема про що і говорити: тоді можна цілковито стверджувати, що світовий порядок а-ля Путін уже прийшов.

Ніхто цього не хоче. А тому це така собі точка неповернення. І наразі це є ключовим.

Як це реально може вплинути на перебіг війни Сирії? Не думаю, що варто очікувати кардинальних змін. Та у зв’язку з появою нових обставин, ситуація все ж до певної міри ускладниться. Адже якщо раніше західна коаліція була зосереджена на війні з Ісламською державою, то нині удар наносять по військам Башара Асада.

Та заразом західні лідери залишають для себе і кілька шпаринок: вони очевидно не готові заходити надто далеко в протистоянні з Башаром Асадом. Приміром, французький президент Еммануель Макрон заявив, що, мовляв, Башар Асад не є нашим ворогом – він ворог сирійського народу. Такі абсолютно гібридні заяви цілком в дусі часу, у якому ми живемо.

Хай там як, а все, що нині відбувається, спрямоване головним чином проти Росії. І це, відповідно, підриває російську легітимність та їхнє уявлення про те, як далі реагувати.

Та Захід намагається зберегти певний рівень безпеки і залишає простір для діалогу. У таких обставинах прогнозувати військову ескалацію складно: на горизонті раптово може з’явитись якийсь чорний лебідь.

Військова операція небезпечна тим, що під час її планування організатори думають, що чітко з’ясували для себе всі моменти. Та потім виявляється, що існує купа неузгоджених речей.

Адже супротивник також діє і, відповідно, теж намагається впливати. Кажуть, що війну легко почати і важко закінчити. Та з другого боку – існує ціла низка інших обставин і війна завжди йде не так, як планувала та сила, що її починала.

Центр глобальної війни перенесли в Сирію. І добре, що таки не в Україну, коли у 2014 році ми слугували головним театром бойових дій.

Тим не менш, ми досі його частина. Я неодноразово казав: нині ми маємо Другу Кримську війну, яка почалась з анексії півострова і дуже швидко поширилась на інші території, ставши якщо не світовою, то точно гібридною.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...