Блог | Як Україна змінить хід історії, або Що буде після Путіна?

Путінська росія продовжує свою агресивну війну проти України.

Кожний день ми є свідками все нових і нових злочинів загарбників, що стають все більш зухвалими. Нарешті для усіх, кого це цікавить, стало зрозумілим, що путін і путінська росія – це планетарне зло, яке буде нести величезну загрозу для людства, поки не буде знищено. Так склалася доля, що саме Україна і повинна стати "могильником" і путіна, і росії.

Саме Україна, її героїчні ЗСУ, спільно з нашими друзями і соратниками з аптипутінської коаліції, змінять хід історії, які будуть мати визначальне значення у всій геополітичній ситуації протягом усього сторіччя.

Давайте це і обговоримо.

Неупереджений аналіз подій, які почали відбуватись у світі після 2007 року, коли президент путін на Мюнхенській конференції, піддав США достатньо серйозній критиці, за те що вони домінують у світовому співтоваристві, керуючись лише своїми інтересами, дає підстави припустити, що саме після цієї конференції почався відлік часу до початку нової світової війни.

Саме такий світовий порядок путін назвав "Однополярним світом". Після цієі промови путіна у світі заговорили про початок нової "Холодної війни". Багато з того, що говорив тоді путін, західні країни не прийняли до уваги, в результаті чого світ зараз стоїть перед фактом "Горячої фази" початку третьої світової війни. До цього треба лише додати, що тоді в Мюнхені путін виступав, як лідер однієї з найбільш могутніх країн світу, але після агресії проти України західний світ більше не розглядає путіна як одного з лідерів світових держав.

Однак, риторика путіна навіть після початку повномасштабної війни проти України не змінилася – він продовжує себе вважати одним із лідерів світових держав, можливо навіть – самим головним лідером найбільш могутньої держави. Більше того, виключення путіна із вісімки лідерів найбільших держав світу, він сприйняв як особисту образу і приниження.

Ця обставина почала зараз відігравати найбільш важливу роль в міждержавних стосунках.

Путін багато в чому ізольований від світу, але не повністю. Деякі країни Азії, Африки, Південної Америки продовжують підтримувати контакти з путіним і це надає йому надію, що він зможе перемогти не тільки Україну, але й США, НАТО і взагалі увесь світ.

Внутрішня ситуація в росії продовжує залишатись достатньо стабільною, бунт пригожина особливо не впливав на неї. Більше того, завдяки тотальній пропаганді – рейтінг путіна навіть зріс. Він тепер "спаситель отєчества". Певне пригальмування українського контрнаступу і деякі локальні тактичні можливості російської армії, якій поки що вдається стримувати наше потужне просування, путін видає, як свою перемогу і свідомо обдурює російське населення, щодо дійсних результатів контрнаступу України. Путін не хоче, чи не може усвідомити, що ЗСУ воюють не по калькам другої світової війни "а-ля Жуков", а використовують сучасну тактику і стратегію в основі якої – максимальне збереження життя українських захисників. Але невідворотність потужного українського наступу, який змете російських окупантів і відновить територіальну цілісність держави, є очевидною і грунтується на потужності ЗСУ і бойовому дусі українських воїнів. Разом з тим, ми повинні усвідомлювати, що потужний наступ ЗСУ і масоване звільнення окупованих територій буде не тільки тріумфом ЗСУ, але й політичною, а напевне, і фізичною смертю путіна.

А поки що ЗСУ роблять свою важку, але вкрай необхідну, справу.

На такому фоні багато хто у світі почав аналізувати і задумуватись над тим, а що буде після путіна.

Зараз для усіх вже є очевидним, що хворобливі імперські амбіції путіна поставили його на межу краху і фізичної смерті. Але його особиста доля мало кого цікавить у світі, головна увага прикута до того, які зміни відбудуться у світі після путіна і хто їх здійснить.

На мій погляд, є два реальних сценарії майбутніх змін, які за своїми масштабами і впливом на світову політику будуть історичними з геополітичними наслідками.

Це будуть події, які змінять геополітичну ситуацію у 21 сторіччі і будуть багато десятиріч її формувати.

Хто може змінити хід історії ? На мій погляд – або Китай, або Україна. Давайте і розглянемо ці два сценарії.

Сценарій перший. Песимістичний.

Для усіх, хто цікавиться міжнародною політикою є очевидним, що зростання путіна після Мюнхенської конференції багато в чому завдячується Китаю. Особливо – Голові КНР СіЦзіньпіну. З того моменту, як СіЦзіньпін очолив Китай, його вплив на путіна почав зростати в геометричній прогресії. Особливо цей вплив значно зріс після того, як лідер Китаю фактично став одноосібним імператором цієї ядерної країни.

Впевнений у тому, що цей вплив і підштовхнув путіна розпочати повномасштабну війну проти України. Ясно, що СіЦзіньпін чекав іншого її завершення – швидкої перемоги путіна, а не тривалої війни, фактично не тільки проти України, а й усього заходу. В таких обставинах СіЦзіньпін, як мудрий китайський керівник, відійшов в сторону і вирішив почекати, чия візьме.

Але ця війна СіЦзіньпіна цікавила не стільки з точки зору інтересів Китаю в захопленні України чи Європи, а також із точки зору вирішення тайванського питання, яке є для СіЦзіньпіна найголовнішим, як для керівника Китаю.

Не можна виключати, що між путіним і СіЦзіньпіном є можливо навіть підписаний документ, такий собі план молотова-ріббентропа, за яким між ними досягнуті домовленості про розподіл світу і про багатополярність світу, в якому крім США, такими реальними полюсами світу буде Китай і Росія.

Китай довгий час може продовжувати займати більш менш нейтральну позицію у війні між Україною і росією, як результат тиску США і ЄС. Хоча, ні для кого не секрет, що путін, незважаючи на усі офіційні заяви, допомагає своєму другу путіну таємно.

Але може статись, що на певному етапі цієї війни СіЦзіньпін змінить своє ставлення до своїх зобов’язань і розпочне агресію проти Тайваню. Це відповідало б головним інтересам Китаю і врятувало б путіна від повного розгрому. Можливо, це і є один із пунктів їх домовленостей. Привертає увагу і той факт, що останніми місяцями Великий Сі все частіше і частіше почав використовувати мілітариську риторику у спілкуванні зі своїм народом. Це може бути ознакою того, що СіЦзіньпін взяв курс на воєнне вирішення проблеми Тайваню. А можливо відчуває неминучий крах путіна у війні з Україною.

Ця ситуація може кардинально усе змінити у світі, якщо Китай розпочне реальну агресію проти Тайваню. США вимушені будуть безпосередньо втрутиться у цю війну, яка дуже швидко переросте у Третю світову війну і призведе до глобальної ядерної катастрофи.

Єдине, що стримує від такого розвитку подій, це – мудрість СіЦзіньпіна. Не для того він довгі роки формував в Китаї ситуацію, коли він одноособово може до кінця свого життя насолоджуватись необмеженою владою, щоб разом з Китаєм та всім світом згоріти у ядерному полум’ї.

Тобто, цей сценарій можливий, але малоймовірний.

Другий сценарій. Оптимістичний.

На фоні певної стабільності у внутрішньо-політичному житті росії, є багато факторів, які свідчать про те, що на верхівці російської влади почалася реальна боротьба за те, хто прийде в росії до влади.

Зараз на владному Олімпі в росії чітко відстежуються два вектори подальшого розвитку події. Перший – війна повинна завершитись перемогою росії, незалежно від будь-яких обставин. Другий – припинення війни на будь-яких умовах щодо її наслідків для росії.

І в першому, і в другому випадку – головна мета тих, хто підтримує такі гіпотетичні розвитки подій – зберегти колосальні фінансові та матеріальні ресурси, які були сформовані у результаті тотальної корупції. Ну, і безумовно – зберегти політичну владу.

Постать путіна і для одних, і для других – вже не є необхідною умовою політичного діалогу. Путін, як би він не хорохорився, вже не потрібний нікому. Він програв, а ті хто програли повинні зникнути з політичного Олімпу.

Дуже швидко його влада обмежиться мурами Кремля. Незважаючи на певні затримування з вирішальним ударом по агресору, у верхівці російської влади усвідомлюють, що цей удар ЗСУ буле катастрофічним, як для російської армії, так і для російської влади.

В очікуванні цього удару, в якому ніхто не сумнівається, в російській владі відбуваються активні процеси розмежування на відповідні групи, які завершаться повним крахом росії.

Йде потужна військово-політична гра, яка за усіма військовими доктринами є необхідною умовою планування таких масштабів військової операції, що закінчиться стратегічним проривом і виходом ЗСУ до кордонів України 1991 року. Разом з тим, потрібно усвідомити, що стратегічний прорив буде не тільки тріумфом ЗСУ у військовій операції по звільненню України, але й початком величезних потрясінь, геополітичного масштабу, які неодмінно чекають росію. Зараз важко прогнозувати в якій формі розпочнеться крах росії. Чи буде це тихий кремлівський заколот, чи всеросійський бунт. Ясно, що ті політичні сили, які зараз фактично перебирають на себе владу в росії, не зацікавлені у тому, щоб відбувався широкомасштабний бунт, оскільки він знищить усі їхні плани.

Невдалий бунт пригожина є тому свідчення, як несподівано для усіх, в тому числі і для влади – пригожин без серйозних проблем майже дійшов до кремля. Якщо це не була чергова гра путіна з пригожиним, то цей бунт показав усю слабкість путінської влади і її вразливість.

Але, впевнений, що на цей раз мирно влада в росії не зміниться.

Буде масове громадянське протистояння, яке може завершитись громадянською війною.

Російська федерація, як суб’єкт міжнародного права зникне з карти світу, а на її території будуть утворенні нові самостійні держави.

Трагічні події, які можуть найближчим часом розпочатись в росії, будуть дуже серйозним викликом для світу. Росія є власником найбільшого ядерного потенціалу у світі і це само по собі є величезною небезпекою для усього людства. Дуже важливо, щоб контроль над ядерною зброєю не перейшов до нових російських революціонерів – терористів. Над цим питанням вже зараз необхідно серйозно задуматись лідерам світу.

Можна не сумніватись, що потужний стратегічний перелом і прорив ЗСУ призведе до катастрофічних наслідків для путінської влади і російської державності.

Україна вже давно, переважною більшістю політичної еліти, сприймається як частина західного світу. Навіть путін ще в минулому році заявив, що Україна вже де-факто є членом НАТО. Тому перемога України у цій війні з рф буде спільною перемогою всіх демократичних країн, які об’єднались в антипутінську коаліцію. Без цієї підтримки і допомоги, Україні було б надзвичайно важко стримати ворога.

Перемога ЗСУ вже скоро.

Це буде Перемога, яка за своєю важливістю і наслідками для світу буде носить геополітичний характер, оскільки стане історичною подією, що зміне хід історії у 21 сторіччі!