Блог | Ядерна зброя: "за парєбріком" почало пригорати
Після того, як у ЗМІ з'явилася інформація про те, що США нiбито зібрались перевезти ядерну зброю з Туреччини в Балтію, за "парєбріком" почало дуже й дуже "пригорати". Російський Генштаб терміново став "всерйоз занепокоєним", адже Північноатлантичний альянс створює потужне угрупування сил на західних кордонах Росії.
Нещодавно США ввели проти Туреччини економічні санкції за те, що Анкара придбала російські ЗРС С-400 "Тріумф". У відповідь президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган позбавив США права експлуатувати авіаційну базу – військовий аеродром Інджирлік, на якому базувались американські літаки (39 авіакрило ВПС США).
50 американських ядерних бомб на турецькій авіабазі
База ВПС Інджірлік - це спадщина так званої, "холодної війни", за часів якої з неї стартували літаки-розвідники U-2. Інджірлік також виявилася дуже зручною базою для підтримки бойових дій на Близькому Сході.
Під час "ліванської кризи" 1958 року США розмістили на авіабазі ударне угруповання з понад сотні літаків. У 2000-х роках під час бойових дій в Іраку і Афганістані авіабазу активно використовували в якості пункту підтримки і забезпечення авіації країн НАТО.
Користувались нею в основному США і Туреччина, проте на Інджирліку розміщувалися контингенти Королівських ВПС Великобританії, німецьких Люфтваффе та інших союзників з країн НАТО
ВПС США тримають на авіабазі Інджірлік 5-тисячний контингент, в основному це 39-те базове крило 3-ї повітряної армії Командування ВПС США в Європі і Африці. Це крило забезпечує базування, логістику, управління і зв'язок авіаційних частин ВПС США в досить великому регіоні, включаючи Близький Схід.
Інджірлік - це фактично найбільший "транспортно-авіаційний хаб" зі зв'язку американських сил в Іраку і Афганістані з командуванням. Також це база літаків-заправників ВПС США для підтримки дій авіації в Іраку і Сирії. Там є 57 захищених укриттів для літаків, а також сховище з 50 тактичними ядерними авіабомбами В61.
На ротаційній основі США там тримають підрозділи винищувачів F-16, штурмовиків А-10, літаків дальнього радіолокаційного виявлення і наведення Е-3, різноманітних розвідників, а також літаки-заправники КС-135 і транспортні літаки.
Досить важливою була авіабаза для США і під час останніх подій - війни в Сирії. Але головною особливістю стало розміщення на ній американської ядерної зброї.
Довгі роки про ядерне озброєння офіційно не говорили і лише в середині жовтня президент США Дональд Трамп порушив це табу. Більш того, він не просто визнав, що воно там є, але ще і публічно засумнівався в тому, що доступ до нього озброєння США вдасться зберегти.
Проте ще навесні цього року член комітету з оборони Парламентської асамблеї НАТО, сенатор з Канади Джозеф Дей представив доповідь, перерахувавши місця розміщення 150 ядерних боєприпасів, що належать США, в країнах Європи.
Як помітили потім американські ЗМІ, до появи звіту сенатора інформація про американську ядерну зброю на європейському континенті ніколи і ніде офіційно не оприлюднювалась. У своєму дослідженні під назвою "Нова ера ядерного стримування? Модернізація, контроль над озброєннями та ядерні сили союзників" канадський законодавець перерахував всі військові бази, де знаходяться сховища боєголовок: Кляйне-Брогель в Бельгії, Бюхель в Німеччині, Авіано і Геді-Торре в Італії , Волкель в Нідерландах і Інджірлік в Туреччині.
Публікація доповіді Джозефа Дея викликала гучний скандал. У підсумку звіт був видалений з сайту Парламентської асамблеї НАТО, а в доповіді за підсумками весняної сесії законодавчого органу Альянсу будь-які згадки про американську ядерну зброю в Європі і зовсім відсутні.
Незважаючи на це, американські незалежні дослідники в своїх звітах протягом декількох десятиліть згадували, що на базі ВПС США Інджірлік в Туреччині перебуває 50 нестратегічних авіабомб B61, що мають термоядерний заряд. Вони знаходяться в Туреччині в рамках програми "Ядерний обмін" (Nuclear sharing) НАТО. Ця програма передбачала надання ядерних боєприпасів країнам Альянсу - тим його членам, які не мали свого ядерного озброєння. При цьому країни, яким надавалася така зброя, брали участь в розробці стратегії і тактики її застосування, вибирали і надавали своє обладнання і персонал.
Читайте: "Помста за зраду": стало відомо, хто "злив" українського олігарха
Насправді виявилось, що ядерну зброю в рамках цієї програми надає тільки США, а розміщена вона на території Туреччини, Бельгії, Німеччини, Італії та Нідерландів. І тут мова йде виключно про ядерні авіабомби. Ці країни не можуть застосовувати таке озброєння самостійно - коди для його застосування перебувають в руках американців.
Самі ж бомби знаходяться в добре укріплених сховищах, їх контролюють і охороняють американські військовослужбовці, і їх неможливо використати без спеціальних кодів, які в разі потреби застосування ядерних боєприпасів надсилаються з Вашингтона.
Для активації детонатора необхідно ввести 12-значний код, інша комбінація цифр здатна вивести бомбу з ладу. При цьому всередині боєприпасу активується теплова батарея, яка випалює керуючу термоядерним зарядом електроніку. Але навіть в такому випадку в кожній B61 залишається плутоній, придатний для створення "брудної бомби" - вона, можливо, і не викличе ядерного вибуху, а ось радіоактивне зараження - цілком.
"Бомби-заручниці" через кризу в стосунках
Вперше про необхідність вивезення ядерних боєприпасів з бази Інджірлік у Вашингтоні заговорили в липні 2016 року, коли група турецьких військових спробувала здійснити військовий переворот в країні, захопивши кілька стратегічних об'єктів в шести містах, включаючи столицю – Анкару.
Під час заворушень турецька влада закрила повітряний простір в районі бази ВПС Інджірлік і на кілька годин ввели повну заборону на вильоти, так що американські літаки могли лише приземлятися, але не мали права залишати територію об'єкта. Крім того, протягом майже доби база була відключена від подачі електроенергії. Причиною, згідно з поясненнями турецької влади, стало те, що кілька військовослужбовців, розквартированих на цій авіабазі, були учасниками спроби перевороту.
В деяких європейських інтернет-виданнях навіть повідомлялось про те, що США перекидає ядерну зброю з Туреччини в Румунію на базу "Девеселу", на якій розташована американська система ПРО. Проте інформаційного розголосу інформація не набула, а бомби, можливо, ще три роки продовжували зберігатись в Туреччині.
Про можливе вивезення ядерних бомб з території Туреччини в американській столиці знову заговорили в липні цього року, коли, незважаючи на протести США та країн НАТО, Анкара підтвердила, що збирається придбати російські системи ППО С-400 "Тріумф". У Вашингтоні вважають, що розміщення цих систем в безпосередній близькості від бази дозволить Москві отримати відомості про характеристики новітнього винищувача F-35, а також збирати дані про те, що відбувається на секретному об'єкті ВВС.
Стосунки США і Туреччини ще більше погіршилися в жовтні через те, що Туреччина почала військову операцію в Сирії проти курдських загонів самооборони. Ці загони були ключовими союзниками США в боротьбі з терористами "Ісламської Держави", але в Туреччині їх самих вважають терористичними групами. 14 жовтня США навіть ввели санкції проти Туреччини. В свою чергу президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що його країна може закрити американські військові бази Інджірлік і Кюреджік у відповідь на можливість введення американських санкцій.
Зараз немає ніякої точної інформації про те, чи залишилася ця зброя на базі після заяви Трампа, і можливо її вже вивезли звідти.
Напрямок польоту – Балтія
"Якщо через кризу стосунків між Анкарою і Вашингтоном ядерну зброю США вивезено з території Туреччини, то найбільш імовірним місцем зберігання для неї може стати Балтійський регіон, - так вважають російські військові експерти. - Подібний варіант розвитку подій не гарантує Латвії, Литві, Естонії миру і стабільності, навпаки - обіцяє значне зниження рівня безпеки", - вважають вони.
Російські видання, що спеціалізуються на оборонній тематиці, обговорюють ймовірність і алгоритми перекидання 50 тактичних ядерних авіабомб США з турецьких арсеналів в одну з країн Балтії.
"Вивіз ядерної зброї з Туреччини пов'язаний з масою труднощів. - повідомляє видання "Русское оружие". - Частина з них обумовлені американськими інструкціями: згідно з ними, транспортування ядерних боєприпасів повинна супроводжуватися посиленими заходами безпеки - зокрема, військово-транспортним літакам C-17 Globemaster зі спеціальної ескадрильї ВПС США, що займається перевезеннями ядерних матеріалів, заборонено виконувати польоти над районами "з нестабільною ситуацією". Це означає, що шлях на схід і південь з Іджіліка їм закритий". Тобто американські "транспортники", можуть летіти лише в західному і північному напрямку.
Читайте: "Двоголовий аусвайс": план Росії провалився
І справді, за даними західних авіаційних ресурсів, базу Інджірлік 17 грудня оперативно покинули відразу п'ять військово-транспортних бортів ВВС США: три важких військово-транспортних літака C-17A Globemaster, військово-транспортний літак підвищеної вантажопідйомності C-5M Galaxy і транспортний літак військового командування C-40B. "Якщо спеціально обладнані стратегічні військово-транспортні "Боїнги" C-17 Globemaster полетіли не пустими, то виникає питання - куди?" - ставить питання російське видання "Спутнік".
Звичайно, що жодних коментарів від Пентагону немає. За інформацією з ресурсів стеження за авіаперевезеннями, американські військово-транспортні літаки з авіабази Інджірлік попрямували… на північ Європи.
З повним завантаженням (понад 55 тонн) і без дозаправки військово-транспортні "Боїнги" можуть пролетіти до 5000 км. Від бази Інджірлік до Балтійського регіону - всього 2500 км.
Сьогодні на території Литви є потужний спеціально збудований і єдиний в країнах Балтії військовий арсенал НАТО - Мумайчай. І це сховище придатне не лише для складування простого озброєння. Крім того, американці вже давно навчають військових льотчиків неядерних країн застосовувати ядерне озброєння.
Пілоти країн НАТО вже кілька років поспіль вахтовим методом патрулюють балтійське небо. Літаки НАТО, які здатні нести на борту ядерні боєприпаси, регулярно відвідують за програмами різних візитів і навчань Литву, Латвію та Естонію. Авіабази поблизу Шауляя і Емарі часто використовують ВПС країн НАТО і партнерів.
До російського кордону – всього 300 кілометрів
Після того, як виникло питання з ядерною зброєю, яку США зібралось перевезти з Туреччини в Балтію, за "парєбріком" почало дуже й дуже "пригорати". Російський Генштаб терміново став "всерйоз занепокоєним", адже Північноатлантичний альянс створює потужне угрупування сил на західних кордонах Росії.
"В Балтійському регіоні, в безпосередній близькості від Москви, Санкт-Петербурга і російських стратегічних об'єктів створена і послідовно нарощується інфраструктура НАТО для постійної дислокації ударних озброєнь і військових угруповань. Де гарантії, що на одному з етапів "стримування Росії" альянс не розмістить в країнах Балтії ядерну зброю?" - заявляють в російському Генеральному штабі. - Причому тактичними ядерними авіабомбами В-61 загроза не обмежується (від Шауляя до російського кордону всього 300 кілометрів). Американські крилаті ракети "Томагавк" корабельного або авіаційного базування з акваторії Балтійського моря можуть долетіти до Уралу (2000 км), а ракети середньої дальності (до 5500 км) з країн Балтії здатні нанести удар по позиційних районах Ракетних військ стратегічного призначення ЗС РФ на просторах Сибіру".
В російському Генштабі реально усвідомлюють, що НАТО готове до масштабного воєнного конфлікту в цьому регіоні і шансів для Росії тут дуже мало.
Сценарії із перекиданням ядерної зброї навіть цілком реальні, констатують воєнні експерти, якщо бойова авіація НАТО базується на колишніх радянських аеродромах, чому б не розмістити в такому зручному регіоні весь спектр озброєнь альянсу.
В радянські часи на території Литви знаходилося кілька складів ядерної зброї. Найбільший підземний арсенал Прибалтійського військового округу розміщувався поблизу Радвілішкіса. Тактична ядерна зброя також зберігалася в Лентварісі, Міцкунаї, Раудондварісі, Укмергі і Молетаї.
За Балтію говорить й той факт, що лідери інших європейських держав, під тиском громадськості, висловлювались досить категорично проти перекидання до них американської ядерної зброї. А країни Балтії, як "нові партнери", значно простіше погодяться таким кроком підняти свій рівень безпеки.
