Яковенко вважає, що протести в Казахстані не перетворяться на революцію - не вистачає програми
Масові протести в Казахстані спровокувала дурна помилка керівництва країни, а також втома населення, що накопичилася за десятки років, від незмінної влади і бажання змін. Але для того, щоб протест переріс у революцію, бракує важливого "пазлу".
Президент країни Касим-Жомарт Токаєв досить грамотно каналізує протест, але казахи не згодні на "косметичні" зміни та готові вмирати за краще майбутнє. Таку думку в ексклюзивному бліцінтерв'ю OBOZREVATEL висловив російський опозиційний політик та журналіст Ігор Яковенко. Далі наводимо його пряму мову.
Думаю, руки Кремля в подіях у Казахстані немає. Але згадуються смішні коментарі, які дають спікери в Росії. Мовляв, усе це підступи Заходу. Приголомшливий коментар дав "експерт" Ігор Коротченко – виявляється, це англосакси перед зустріччю Путіна з Байденом намагаються забезпечити виграшні позиції. Зрозуміло, що в головах таких діячів руїни.
Коротченко заявив про роль "англосаксів" у подіях у Казахстані.
Тут, звичайно, немає жодних рук чи ніг Москви чи Заходу. Є цілком очевидне величезне роздратування від незмінної влади, від того, що країна не рухається вперед, у країні немає реформ, немає достатньої свободи приватного підприємництва, свободи слова тощо. Назарбаєв – людина, яка понад 30 років при владі, ще з радянських часів.
Був і конкретний привід – двократне одномоментне підвищення ціни на побутовий газ. Це дурість, класична кавунова шкірка, на якій влада послизнулася.
Звичайно, треба віддати належне президенту Токаєву. Він досить грамотно реагує на протести. У перші ж хвилини він у два з половиною рази знизив ціну на газ, потім вжив цілу низку відверто популістських економічних заходів, відправив уряд у відставку, відразу знайшли винного – директора заводу.
Плюс спроба жорстко припинити протести шляхом запровадження надзвичайного стану в Алмати та в тому західному районі, де протести спалахнули.
Протест у Казахстані – це не український Майдан
Якийсь рух від пострадянського простору є. Виповзання із совка. Коли в Радянському Союзі було таке, щоб міліція браталася з протестувальниками? Коли таке було, що уряд іде у відставку під тиском народу? Але як ситуація складеться надалі, важко сказати.
Зараз багато залежить від маси обставин. У цьому протесті немає політичного лідерства. І звідки йому взятися? Там ніколи не було цивілізованої політичної конкуренції.
Проте якісь спроби самоорганізуватися є. У якихось випадках відбувається зіткнення з поліцією, у якихось поліція переходить на бік народу.
І ясно, що багатьох людей не задовольняють просто косметичні заходи. Люди хочуть змін.
Протестувальникам у Казахстані бракує політичного лідера.
На відміну від України, де була явна альтернатива, і навіть на відміну від Білорусі, хоч там все й невдало скінчилося, але де були альтернативні ідеї, альтернативна команда, в Казахстані нічого цього немає. Є лише загальне роздратування, загальна втома від назарбаївського режиму.
Зараз головне питання – наскільки якісь політичні сили зможуть проявити себе як альтернативу. Ось тоді це все заграє.
Казахи мають очевидну мужність, сміливість, готовність іти до кінця і навіть готовність помирати. Це важливий компонент, необхідний у тому, щоб протест перейшов у фазу революції. Але важливо, щоб була хоч якась програма.
Поки що у протестувальників тільки одне: "Діду, йди!" Це виношений крик душі. Ці постійні пики їх справді дістали. Є бажання змін. Але нічого більше немає. Цього недостатньо для того, щоб перейти в революцію.
Але в будь-якому разі це гарна історія, бо Казахстан трохи освіжиться. Пішов уряд, який добирав Назарбаєв. Токаєв зараз отримає більшу свободу для тих реформ, які хоче проводити.